Інформаційний простір · “Нам і новий закон потрібен лише тому, що саморегуляція не працює”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Про кордони, які оберігають правду
Слово Просвіти, №02 за 2018 рік
Тепер, коли на прикладі України вся Європа і весь світ побачили, якою важливою є тема інформаційної безпеки і протидії маніпуляціям і фейкам у телерадіопросторі, мовники й уряди європейських країн активізували діяльність у сфері протидії негативним явищам. Про це і відбулася розмова з начальником управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради України з питань радіомовлення і телебачення Романом КІФЛЮКОМ.
— Які найважливіші висновки Ви привезли з Вільнюса, де збиралися мовники з Європи, аби обговорити протидію російській пропаганді і фейковим новинам? — Захід, який відбувся у Вільнюсі у середині грудня, мав назву “Роль суспільних мовників та медіарегуляторів стосовно фейкових новин та дезінформації”. Словацька організація ME- MO98 проводила моніторинг у 10 країнах Європи, а у Вільнюсі представила результати. Учасниками були медіа-експерти з різних країн, а мене запросили як представника вітчизняного регулятора, оскільки моніторинг також було здійснено і в Україні. Оцінювали кількість фейкових, непідтверджених або викривлених інформацій в ефірі мовника та кількість і якість передач, які допомагають людям визначити, чи варто тій чи тій новині довіряти. За висновками МЕМО98, в країнах Східної Європи найвища довіра до суспільних мовників — у Чехії, Балтії, Словаччині, найбільше проблем — у Польщі, Угорщини і Білорусі. Приємно, що Українське Суспільне телебачення було названо як таке, на якому немає фейкових новин. Але і передач, які б допомагали глядачам орієнтуватися в інформаційному просторі і розбиратися, де правда, а де маніпуляція, також немає. І над цим треба працювати. А наша організація, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, пишається тим, що причетна до становлення українського Суспільного мовлення. Бо ідея створення такого мовника існувала ще з 1997 року, перший законопроект щодо цього було зареєстровано 20 років тому. І лише три роки тому ідею вдалося перетворити на реальність. Звісно, у творенні Наглядової ради Суспільного брали участь партії, представлені у Парламенті, громадські організації, а Нацрада виступила як організатор і надала майданчик для виборів Наглядової ради. — Ви вважаєте, що Суспільне телебачення може протистояти фейковим інформаціям в українському ефірі? — Воно для того й створене, аби українці могли отримувати незаангажовану інформацію. А ще для того, аби створювати просвітницькі програми, культурологічні, аби вести суспільний діалог. Суспільному закидають, що у нього поки що невисокий рейтинг. Але не думаю, що цей канал повинен взагалі про це думати, а не про якість свого наповнення. Рейтинги — комерційний інструмент, їх вигадали для оцінювання привабливості для рекламодавців, а роль Суспільного в іншому. Краще б реклами там взагалі не було. Тим більш, що й система відстеження кількості глядачів недосконала — оскільки, наприклад, тих, хто дивиться канал по інтернету не відслідковують, а реальність така, що дедалі більше глядачів, особливо молодих, телепередачі дивиться не по телевізору, а в комп’ютерах і телефонах. Але потрібно остаточно визначитися, як на майбутнє будемо фінансувати цього мовника. Бо одні вважають, що кошти мають надходити з державного бюджету, який наповнюється усіма громадянами. Інші, і я схиляюся до їхньої думки, вважають, що це має бути якийсь невеликий внесок від телеглядачів. Я вважаю, що лише в такий спосіб суспільство може розраховувати на справді незалежного мовника. Бо фінансування через бюджет зберігає можливість збільшувати чи зменшувати фінансування залежно від “слухняності” Суспільного. У світі існують різні варіанти фінансування суспільного мовника, і всі вони мають свої переваги та недоліки. Вважаю, що найкращий варіант для України — збирати кошти на Суспільне як податок. Такий, як зараз є військовий. Але законодавці мають визначитися і ухвалити відповідний закон. — Як оцінюєте готовність України протистояти неправдивій інформації? Яким чином діє у Нацраді система відстеження фальшивих новин і ворожої пропаганди? — Наше управління у Нацраді якраз займається моніторингом інформаційного простору країни. Від початку агресії в Криму і на сході ми проаналізували наповнення іноземних телеканалів, які походили з Російської Федерації. У Переліку іноземних програм, які відповідають вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, їх було близько 90. За висновками наших моніторингів, які відслідковували фейкові й маніпулятивні передачі, частину з телеканалів було рекомендовано видалити з мереж кабельного телебачення. Найбільше таких програм за рішенням Національної ради вилучили з Переліку 2016 року — близько 50. Але хочу мережах їх немає, але їх можуть дивитися, хто має “тарілки” чи знаходить їх в Інтернеті. Також до низки російських програм РНБО застосувала санкції щодо заборони на їх розповсюдження на всій території України — таких каналів є 24. Ці санкції забезпечують правоохоронні органи. Також у Національній раді підготовлено великий звіт по захоплених частотах і майну телеі радіоканалів у Криму і у східному регіоні. Загалом ми відслідковуємо телеі радіопростір країни за 24 різними напрямками. За всіма цими напрямками ми щороку звітуємо. Результати моніторингів, перевірок, застосованих санкцій входять до щорічного звіту Національної ради, який передають на схвалення Президенту та Верховній Раді України. З усіма звітами Національної ради за останні 10 років можна ознайомитися на офіційному сайті. Нацрада взагалі є одним із лідерів із прозорості се-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
