Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр “Будь-які випробування роблять нас сильнішими”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Карантин — час для можливостей?

Слово Просвіти, №02 за 2021 рік

Новою роботою Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки стала вистава “Майже сімейна вечеря” за п’єсою Александра де Ла Пательєра та Матьйо Делапорта. Ініціаторами постановки цього разу стали самі актори театру. глядачам, але хотіли попрацювати над нею ще хоча б один місяць, щось доробити. До того ж думали, що гратимемо її на новій сцені, де значно менша глядацька зала. Але карантин – час можливостей. Так все співпало. Тієї середи мала йти вистава “Сімейна вечеря”, а свою нову роботу ми вирішили назвати “Майже сімейна вечеря”, адже події відбуваються теж за вечерею. Декорації збирали з різних вистав. Зі спектаклю за оповіданнями Чехова взяли стіну з вікнами, з іншої постановки – диван, ще з одної – куб. Загальне сценографічне рішення допомогла зробити головний художник нашого театру Олена Дробна. Костюми спеціально ніхто не шив, всі пройшли грати у своєму одязі (щоправда у наступних показах дещо змінили в одязі). Граю у виставі Вінсента Ларше, улюбленця долі, людину, яка може без найменших зусиль отримати майже все. Таких називають щасливчиками. Під час вечері з друзями він вирішив пожартувати, і цей, здавалось би, безневинний жарт, відкрив багато скелетів у шафі кожного з персонажів. Ми з Вінсентом дуже різні, але мені цікаво доторкнутися до нього, побути в шкірі людини, яка власним жартом загнала саму себе в капкан. Будь-які випробування роблять нас сильнішими. Всі персонажі пережили непростий вечір. Вони могли більше ніколи не зустрітися, можливо розпалися б сім’ї. Але герої пройшли через усе це, вогонь випробувань їх лише загартував. “Майже сімейна вечеря” – це вистава про любов одне до одного: чоловіка до жінки, брата до сестри, друга до друга, а наприкінці вистави ще й до дитини, яка народжується. Актриса Аліса Тункевич – моя дружина, а у виставі вона моя наречена. Це перша наша спільна робота, де обоє виконуємо одні з головних ролей. Олексій Поліщук, який грає П’єра, мій однокурсник, з ним разом закінчували театральну майстерню Юрія Мажуги. Олександра Єна (Елізабет) – народна артистка України, наша хороша подруга. Олександра Валюка (Клод) пам’ятаю молодим студійцем, який тільки прийшов до театру, минули роки, а азарт в Олександра залишився. Не можу сказати, що вистава народжувалася легко. Це був непростий процес. Але всі її учасники – це коло близьких людей, які спілкуються й поза сценою. Наші дружні стосунки допомогли і під час репетицій. Не було жодної суперечки, ми завжди знаходили консенсус. Колеги дослуховувалися до мене, я до колег, чули один одного. До офіційної прем’єри, яка відбулася в грудні, встигли зіграти виставу шість разів. Поступово вона змінюється. Персонажі починають себе яскравіше проявляти, я б сказав – оживати. Розуміємо, які моменти сильні, а де треба

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин