Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Розкрита книга… Нескінченна повість Доль і життя, що вже в цей світ не верне”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Книжки – скарбниці таємниць Альманах бібліофілів. Книга 3 / Упорядник Євген Пшеничний. – Дрогобич: Коло, 2023. – 476 с.

Слово Просвіти, №02 за 2024 рік

Микола ДМИТРЕНКО, професор, доктор філології, письменник Серед тих, хто любить книгу, є люди особливі – книголюби-книгознавці. Саме вони, мов професійні детективи, розшукують і оприлюднюють дивовижні факти з народження і життя книжок. До видатних книгознавців належить відомий літературознавець, франкознавець Євген Пшеничний. Його багаторічна подвижницька діяльність увінчалась розкішним гроном різноманітних видань творів Івана Франка, Василя Стефаника, Ярослава Стешенка та ін. Ці видання високо оцінили критики, книгознавці, видавці. Зокрема, велику за обсягом, художньо та поліграфічно красиву за виконанням книгу “Ярослав Стешенко. Епістолярний монолог” (2020) в упорядкуванні, з нарисом, примітками, археографічними коментарями Євгена Пшеничного відзначено гран-прі на Форумі видавців у Львові, позитивно оцінено в європейській бібліофільській критиці. Із 2015 року виходить унікальне періодичне видання “Альманах бібліофілів”. 2017 року побачив світ другий том, а після тривалої перерви – 2023 року – третій (дизайн суперобкладинки виконано за мотивом графіки Охріма Судомори). У передмові упорядник Євген Пшеничний зазначив: “Думалося, за рік-два підготувати третю книжку, однак пандемія, згодом злочинна війна, розв’язана кремлівським режимом, уповільнили підготовку книги до друку. (…) Як і попередні, третя книга друкувалася у дрогобицькому видавництві “Коло”, директором якого є великий прихильник нашого альманаху, справжній інтелектуал Микола Походжай”. У третій книзі альманаху чотири розділи: І. До історії книги і друкарства у Старій Україні (з двома розвідками: Наталії Заболотної про пам’ятку українського друкарства Унівський Служебник святительський та Ірини Ціборовської-Римарович про бердичівське видання 1767 року про образ покровительки-охоронниці України Божої Матері Марії); ІІ. Люди і книги; ІІІ. Ex libris; ІV. Антологія віршів про книгу. У другому розділі опубліковано студії відомих учених (на жаль, нині покійних) Сергія Білоконя (“Художник навічно юний”) та Віктора Дудка (“Цензурна історія альманаху “З-над хмар і з долин”), статті та матеріали Олександра Бороня “Незавершене повне зібрання творів Шевченка 1935–1937 років: концепція, історія появи та поскрибування”, Ірини Валігури “З історії одного автографа (про дарчий автограф Дмитра Марковича)”, Ольги Гураль “Листування Людмили Старицької- Черняхівської з Веронікою Черняхівською під час процесу “Спілки визволення України”, Тетяни Кароєвої “Раритети з особової бібліотеки Володимира Науменка (за фондами Вінницької ОУНБ імені В. Отамановського)”, Валерія Пітеніна “Графічна спадщина Охріма Судомори”, Оксани Супронюк “Демонстрація можливостей української мови” (до історії видавництва “На горі”) та ін. У розділі екслібрисів вміщено статті та ілюстративні матеріали академіка Миколи Мушинки “Моє зацікавлення екслібрисом”, Василя Граба “Екслібриси Петра Ротача (Із спогадів)”, Тамари Куцаєвої та Костянтина Ткачука “Українські екслібриси з Національного музею історії України”, Євгена Пшеничного “Петро Прокопів і його екслібриси”, Петра Нестеренка “Нова хвиля української школи екслібриса”. В альманасі надруковано екслібриси, створені відомими митцями: Галиною Севрюк, Василем Перевальським, Миколою Малишком, Олександром Фисуном та ін. Колекцію оригінальних екслібрисів Петра Прокопіва подав Євген Пшеничний, коротко охарактеризувавши його творчий шлях. Екслібрисна палітра Петра Прокопіва, зазначає автор, цікава й технічно досконала: це, зокрема, екслібриси для бібліотек шевченкознавців, франкознавців, поціновувачів творчості Василя Стефаника. У доробку художника є екслібриси для українських літературознавців, мистецтвознавців, колекціонерів. Серед найкращих портретних екслібрисів Євген Пшеничний назвав знак, створений 1982 року для львівського франкознавця Романа Горака: на тлі скелястих гір – ясне обличчя письменника й мислителя Івана Франка. Останню частину альманаху (“Антологія віршів про книгу. Частина третя”) упорядкувала Олена О’Лір із подякою “світлої пам’яти проф. Михайлові Шалаті за вагомий внесок до третьої частини…”. Тут уміщено понад шістдесят творів, зокрема таких зарубіжних авторів, як: П’єр де Ронсар, Гійом Конте (рядок із вірша “Моїм книгам”: “О книжка – наче наречена”, переклад із французької Миколи Терещенка), Альфред де Мюссе, Вільям Теккерей, Петр Безруч. З-поміж українських поетів надруковано рядки про книгу відомих авторів минулого і сучасного: Сильвестра Яричевського, Олександра Олеся, Василя Мисика, Ігоря Муратова, Андрія Малишка, Андрія Содомори, Петра Скунця, Василя Голобородька, Миколи Сулими, Олени О’Лір та ін. Поети ставляться до книги побожно, як до скарбниці знань, таємниць, як до храму. Тамара Севернюк висловила саме такий підхід: Розкрита книга… Нескінченна повість Доль і життя, що вже в цей світ не верне, Та йдуть до неї, як у храм на сповідь, Як по святе очищення від скверни. У передмові Євген Пшеничний слушно наголосив на потребі дослідження багатьох проблем книгознавства: вивчення української книги ХVI–XVIII ст. у контексті

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин