Слава Героям! · “Змуруй кімнату з величезними вікнами, щоби в них ти бачив мерехтливі зорі”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Смолоскип
Слово Просвіти, №02 за 2024 рік
Ігор ЗОЦ
Василь КЛІЧАК
Є люди, яких згадують і пам’ятають за їхні вчинки в ім’я України незалежно від дат і політичної кон’юнктури. Олекса Гірник, який спалив себе на Чернечій горі вночі перед Днем Соборності в 1978 році, – один із них. Нещодавно в Києві вийшла нова книга, присвячена героїчній постаті, а в Каневі відкрили меморіальну дошку одному з дослідників життєвого шляху самоспаленця. Про них ця розповідь. Книга “Олекса Гірник. Документи й матеріали” (К.: ФОП Самченко А. М., 2023. – 186 с.) – перша джерелознавча збірка, присвячена жертовному чину Героя України Олекси Гірника (1912–1978). До неї увійшли документи НКВС/КДБ з Галузевого Державного архіву (ГДА) СБУ, а також фотографії, транскрипти та інші матеріали, що стосуються увічнення пам’яті О. Гірника: опис експонатів музею “Смолоскип” (тимчасово переміщений з Донецька) та матеріали з особистого архіву заслуженого працівника культури України, почесного громадянина Канева Михайла Іщенка (1933–2021). Упорядником і редактором книги є кандидат історичних наук і наразі військовослужбовець ЗСУ Артемій Теодорович, а керівником проєкту — Віктор Тупілко. Колишній гірничий інженер однієї з шахт Донецька Віктор Тупілко відомий як фундатор музею “Смолоскип”, дослідник вчинків самоспаленців в Україні та за її межами. На його рахунку – десятки патріотичних заходів, активна участь у Донецькому Євромайдані 2013– 2014 рр., видані книги. Ми давно знайомі, я добре знаю і поділяю його безкомпромісну позицію щодо заклятих сусідів, ролі московської церкви в агресії проти України, яку він демонстрував у Донецьку ще за всесильних тоді “регіоналів”, а це дорогого вартує! Гадаю, громаді цікаво буде дізнатися, що підштовхнуло його до вивчення маловідомих сторінок боротьби українців за свою волю. Ось як розповів про це Віктор Петрович: – Якось взимку 2006 року глибокої ночі по телевізору показали сюжет про Олексу Гірника. Матеріал про героя був скупий, малоінформативний, але сам факт, що людина вночі, наодинці, в п’ятнадцятиградусний мороз обливає себе бензином, підпалює, а потім ще для вірності здійснення свого наміру розрізає ножем живіт, мене вразив. Я за професією шахтар, а це травматична праця. На шахтах люди постійно потрапляють в аварійні ситуації, часто гинуть. Я точно знав, що у скрутних умовах будь-хто намагається вижити, а не навпаки – за власною волею наблизити смерть. Декілька місяців у мене пішло на те, щоб розшукати людей, які могли б щось розказати про Олексу Гірника. Мені пощастило, і зрештою я познайомився з Євгеном Гірником (сином Героя), а також із Михайлом Іщенком, лікарем з Канева, якого 22 січня 1978 р. офіційно викликали для огляду тіла О. Гірника та складання медичного висновку. Вражений героїчним вчинком, Михайло Єфремович Іщенко практично решту свого життя присвятив дослідженню життє-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
