ЗОНА ОСОБЛИВОЇ УВАГИ · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПРЕЗЕНТАЦІЯ УНІКАЛЬНОГО ВИДАННЯ
Слово Просвіти, №03 за 2001 рік
рив про лінгвістичну кризу і неправильне розуміння її багатьма псевдовченими. Свого часу увесь лексичний «український запас» у російському словнику Даля був віднесений до російської лексики. Якщо брати історичний акспект, то прослідковується тенденція, яка творилася і досить солідними вченими на утвердження однієї мови — російської. А як інакше могло бути в імперії? «Мова — перший і останній форпост боротьби за незалежність», — сказав Павло Мовчан. Він зупинився на випадках неподобств, які чинилися щодо патріотично налаштованих мовознавців. Йшлося про виконання саме політичних репресій, що замовлялися колишнім Центральним комітетом Компартії. Зрідка в нас говориться про те, що мови — «самодостатні національні організми». Смішно навіть говорити — потрібні чи не потрібні мовні поправки... На жаль, ситуація мовна дедалі політизується. Змістовним був виступ директора Інституту мови Василя Німчука. Він теж розглядає проблему в історичному аспекті. Зокрема, він стверджує: «Ми давно розділені Богом! Треба, щоб українська мова мала таке обличчя, яке їй дав Бог. Ми зобов’язані дещо оживити. У дев’ятнадцяти пропозиціях немає нічого такого, чого б не було в українських говорах. Треба сказати правду про правопис, а не лякати людей. Народ і сам зрозуміє потребу. Можливе паралельне вживання форм, ніхто нікого не силує!» Професор Львівського університету пані Сербенська говорила про проблеми реклами та імідж українця. Вона зупинилася на потребі введення психолінгвістичної цензури. Заступник декана філологічного факультету Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Надія Плющ шкодувала з приводу того, що акценти змістилися убік «ні». Український правопис — це українська ідея. Якщо вона не спрацювала, то — це акція проти держави і комусь вона вигідна. Віталій Радчук висловив ідею побудови концепції державного мовного будівництва, а Тарас Марусик зупинився на шельмуванні мовних проблем з боку ЗМІ. Отже, проблема полягає втому, щоб владні структури дослухались до компетентної думки фахівців своєї справи, а громадськість не лякалась умотивованих незначних змін, які пропонує Національна правописна комісія. Час — доленосний, він не стоїть на місці і ми хочемо вірити, що буде жити і розвиватися українська мова у природному для неї середовищі. Василь ОСАДЧИЙ
Якось ми сиділи удвох з моїм товаришем, котрого я знаю не менше ста років. Розговорилися за стотисячною чашкою кави, як завжди — про все і вся. А треба сказати, за довгі роки знайомства ми навчилися відчувати стан один одного. — Тебе щось непокоїть, козаче? — спитав Ігор. Я відповів йому, що мені б хотілося написати про якусь цікаву людину, скажімо, представника невидимого фронту, але не того, котрий вже став зіркою кіно і розрекламований, як «Pomo- rin». Потрібне щось таке — і щоб поряд було, і щоб маловідоме чи зовсім непримітне, і щоб користь від нього державі — коли й не така, як від «розкручених мєнтов», то хоч уполовину… Мовчки вислухавши і хитро усміхнувшись, Ігор запитав: — Слухай, а ти про мене чи все знаєш? Ви, журналісти, звикли лазити по всіх усюдах, а що у вас під носом робиться, не бачите. — Після цього питання я розсміявся: він викладач. Учитель, яких повнісінько у кожній навчальній інституції, будь-то школа чи університет. Що тут може бути нового? — Правильно, — прочитав мої думки товариш. — Ти сам колись викладав в СПТУ, у ВНЗ, і знаєш: у цій справі важко вигадати щось новеньке. А от згадати про добре
Людно було 7 лютого у приміщенні Держкомінформу, куди завітало багато гостей — науковців, письменників, громадських діячів, представників ЗМІ, мовознавців, видавців, шанувальників українського слова. Та й не дивно: подібні видання з’являються не так часто. Колектив спеціалізованого видавництва «Українська Енциклопедія» імені М. П. Бажана перезентував Енциклопедію української мови. Українці — не піонери в цій справі. Такі видання мають інші держави, і саме такий підхід до мовної політики є ознакою цивілізованого розуміння. Прес-конференцію відкрив голова Держкомінформу Іван Драч. Він сказав, що «подібне видання увиразнює обличчя України. Повніше, переконливіше, правдивіше і достовірніше перед нашим духовним зором постають світочі вітчизняної культури...» Головний редактор спеціалізованного видавництва «Українська Енциклопедія» І. Зяблюк наголосив на тому, що нинішнє видання в Україні має капітальне (наукове) потрактування багатьох мовних проблем. «Дванадцять років відділяє нас від задуму до його втілення в життя», — зазначив промовець. Це видання особливо актуальне в час, коли йде постійне шельмування української мови, коли ведуться розмови про її вторинність. У здійсненні видання взяли участь найкращі вітчизняні науковці-мовознавці. Прослідковано географію українського слова на всіх континентах. Віце-прем’єр-міністр Микола Жулинський подякував колективу за високий науковий рівень видання. Він сказав, що вихід цієї Енциклопедії — подія міжнародного значення. Промовець зазначив, що у виданні узагальнено досвід поколінь. Говорив він і про проблему правопису, яка, на його думку, повинна розглядатися фахівцями. Микола Жулинський сказав, що Віктор Ющенко вважає, що найближчим часом треба комп’ютеризувати і міські, і сільські школи. У виступі академіка НАН України Івана Дзюби прозвучала похвала на адресу колективу і занепокоєність тим, що видання має такий мізерний тираж — лише 5 тисяч примірників. Іван Дзюба зробив і низку слушних зауважень до окремих статей. Народний депутат України Борис Олійник сказав, що через призму цієї праці ми вперше побачили і свою історію, і історію мови. На жаль, «жнива багато, а женців мало», — зауважив Б. Олійник. Йшлося про тираж книги. Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан застеріг присутніх від зайвої ейфорії. Він наголосив на розбіжності між теорією і практикою. «Ситуація щодо мовних проблем мусить докорінно змінитися», — сказав П. Мовчан. Він з тривогою говорив про те, що потрібні серйозні державні програми, щоб і мова, і книжка вільно функціонували, «щоб наші діти не були білими воронами» у російськомовному середовищі. На презентації виступали представники із різних сфер діяльності, але всі вони були одностайні в оцінці унікального видання «Енциклопедія української мови». Наш кор.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
