Події, факти, · с. 3сторінка оригіналу ↗
ЄВРОПІ — ЄВРО. УКРАЇНІ — НОВА «ЗАЛІЗНА ЗАВІСА»?
Слово Просвіти, №03 за 2002 рік
З початку 2002 року нова валюта євро перетворилася з віртуальної одиниці розрахунків, котрою раніше послуговувалися виключно банки та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, на реальну валюту європейської спільноти. Але виглядає на те, що європейці запізнилися з введенням цієї валюти аж на два десятиліття. Мета створення валютного союзу була визначена ще в 1969 році в Гаазі, де роком введення єдиної валюти обрали 1980 рік. Проте криза світової фінансової системи 1971 року внесла істотні корективи в розвиток цього процесу. Сьогодні до “зони євро” вже приєдналися дванадцять країн Європейського союзу: Австрія, Німеччина,
Франція, Іспанія, Нідерланди, Люксембург, Ірландія, Фінляндія, Португалія, Греція, Бельгія та Італія. Утрималися Данія, Великобританія і Швеція. Поява нової валюти знаменує собою появу другого за своїм економічним і політичним значенням світового центру, яким стала на сьогодні об’єднана Європа. Сполучені Штати поступово втрачатимуть монополію у світі. У зону долара входить 250 мільйонів населення, а зона євро вже сьогодні становить 320 мільйонів. На жаль, це не стосується поки що України, для якої входження до європейської спільноти залишається мрією.
ЄВРО ТА УКРАЇНА
Питання, яким чином може відбитися введення єдиної європейської валюти євро на долі України, потребує розгляду в кількох площинах. Передусім, безпосередньо, введення євро (поки що, принаймні) великого значення для грошового обігу в Україні, мабуть, не матиме. Це підтверджується тим, що перші торги євро не викликали не лише ажіотажу, а й узагалі не було куплено значної партії готівкового євро. Населення України поки що більше довіряє старому знайомому долару. Для цього, безперечно, є й підстави. Долар продовжує функціонувати на території Європи, його можна вільно обміняти, і, власне кажучи, він у нас використовується не лише як грошова одиниця, а більше як надійний засіб зберігання заощаджень — стабільні цінні папери. Очевидно, що й український бізнес ще довгий час буде використовувати долар як основну валюту. Це об’єктивно, адже й основний товарообіг в
Україні, і основні операції по зовнішньоекономічних контрактах — доларові. Ті ж громадяни, які використовували досі долар як засіб зберігання коштів, уже звикли до нього, знають усі його захисні нюанси й можливості підробки. Також призвичаїлись до нього ті, хто беруть участь у ланцюжку обміну долара. Тобто ніяких нагальних підстав для обміну доларів на євро у цих людей немає. А в побуті в Україні, як уже багато років поспіль, нормально функціонує гривня, яка останнім часом навіть потіснила частково долар. Власне кажучи, і в Європі, хоча євро увійшло в обіг і використовується як платіжний засіб, ця грошова одиниця ще є, великою мірою, новинкою. Тобто всі впливи, котрі матиме євро на економіку цих країн, ще до кінця не з’ясовані. Мабуть, більш цікавий аспект, аніж суто фінансово-грошовий — це той вплив, котрий євро справить на Європейський союз і через це матиме вплив і на Україну. Адже введення євро — це не що інше, як один із завершальних етапів зі створення спільної території із більшістю функцій єдиної держави. Тепер, після запровадження грошової одиниці і введення регулюючих фінансових інституцій, цілком можна говорити про все більшу передачу справжніх владних повноважень до Європейського парламенту та європейських виконавчих структур. Таким чином Україна матиме в найближчі роки справу не з окремими країнами, а з об’єднаною Європою. Україна з введенням євро все більше відсувається, на жаль, не до Європи, а на Схід. Вона не є залученою до загальноєвропейських інтеграційних процесів, а все більше відстає од сусідніх країн. Уже до цих процесів долучилися Балтійські країни, Румунія, а про Польщу, Угорщину, Чехію чи Словаччину годі й говорити. Практично всі наші західні сусіди значною мірою інтегровані до єдиної Європи. Україна попри нібито щирі бажання владних структур залишилася на тій самій межі, що й Білорусь та Росія, хоча ще декілька років тому подавала надії як більш демократична і перспективна країна. Але в таких процесах, як у спорті — або ти перестрибнув планку, або ні. А те, що ти стрибав і майже дострибнув, не зараховується.
ЩО Ж ДАЛІ?
На жаль, тут проглядаються ті рішення, які для України є непопулярними. Уже на сьогодні поступово впроваджується візовий режим для тих країн, що ще не увійшли, але ось-ось увійдуть до “зони євро”. Вони — наші найближчі сусіди. Фактично, поступово опускається як митна, прикордонна, так і економічна “залізна завіса”. Україна поступово стає відмежованою од тих процесів, які відбуваються в Європі. І якщо говорити більш оптимістично, то це сигнал владним структурам замислитись. А також і пересічним громадянам країни — про те, які політичні сили підтримувати, кого підтримувати і хто зможе переламати негативну тенденцію. Саме зараз варто вжити радикальних заходів, щоб устигнути в останній вагон поїзду, що прямує до Європи. Можливо, за будь-яку ціну.
z
Віктор КАСПРУК,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
