Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ХТО РИЗИКНЕ ПОДАТИ РУКУ ПОНАМАРЧУКУ?

Слово Просвіти, №03 за 2002 рік

зін (голова парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією): “Я ініціюватиму порушення кримінальної справи за фактом прослуховування...”. Іван Плющ (спікер парламенту): “Оприлюднення плівок — це лише початок подібних акцій. Усе ще у нас попереду: і те, що під диваном, і те, що під вухом”. Цікаво, що досить обтічно висловився той, кого усунули з керівного крісла, – Віктор Медведчук. Він не дав оцінки фактові, сказавши, що нічого нового в оприлюднених записах не почув. Щоправда, згодом, реагуючи на заяву Омельченка про те, що він звернеться до суду, визнав як адвокат, що мер має на це право. Зате соратник Медведчука по партії, лідер фракції СДПУ(о) Олександр Зінченко досить прозоро визначив свою позицію: “...треба вдаватися до різних методів, які будуть підтримувати моральність і чесність української політики... Тому, думаю, треба використовувати всі форми тиску.” Як можна зрозуміти, депутат, говорячи про моральність, зовсім не засуджує аморальний учинок щодо підслуховування приватних розмов та оприлюднення записів — розглядає їх як форми тиску на захист моральності. В усій цій непривабливій історії єдиною “засвіченою” дійовою особою став Дмитро Понамарчук. Його моральне падіння, вочевидь, почалося ще тоді, коли він перекинувся від Удовенка до Бойка, і завершилося 9 січня. Сумно, що журналіст перекваліфікувався у звичайного провокатора, став подібним до духовного кілера, який виконує чуже замовлення. Це стало настільки очевидним, що навіть співголова НРУ (є) Філіпчук публічно відмежувався од нього, заявивши, що його партія, членом якої став Понамарчук, не має ніякого відношення до оприлюднення записів Нас же цікавить інше — кому вигідна вся ця історія, хто стоїть за нею? Елементарна логіка підказує, що “компромат”, запущений на адресу політичних противників, об’єктивно вигідний їхнім опонентам. Найвідомішими опонентами блоку Ющенка “Наша Україна” є передусім створений як альтернатива йому блок партії влади “ЗаЄдУ” (“За єдину Україну) та партія соціал-демократів об’єднаних на чолі з Медведчуком. Якщо проаналізувати останні нападки персонально на Ющенка Президента Леоніда Кучми, то можна припустити, що й він не без задоволення потирає руки. Тим більше, що, по-перше, він явно занепокоєний високою популярністю в країні Ющенка, а також зростанням авторитету і сили мера Омельченка, який у короткий термін наростив партію і блискавично створив парламентську фракцію Єдність”; по-друге, оприлюднення підслуханих розмов двох політиків відвертає увагу громадськості від відомого касетного скандалу, головним героєм якого є сам Президент. Звичайно, прямих доказів причетності названих сил до цієї чорної історії немає, але журналісти звертають увагу на деякі делікатні моменти, які можуть свідчити про можливість такої причетності. Передусім, щоб здійснити підслуховування телефонних розмов, потрібна складна і дорога техніка, яка є тільки у Служби Безпеки України і може бути у дуже багатих людей, себто в олігархів, до яких належать лідери СДПУ(о) та блоку “ЗаЄдУ”. Служба безпеки устами прес-секретаря голови цієї структури Марини Остапенко заявила, що твердження про причетність СБУ до інциденту з прослуховуванням телефонних розмов між Олександром Омельченком і Віктором Ющенком не мають під собою підстав. До речі, багато хто цій заяві не повірив, і звертає увагу на те, що Марина Остапенко — колишня дружина Понамарчука і що між ними збереглися теплі взаємини. Якщо взяти на віру відмежування од цієї справи СБУ, то залишається версія про причетність до неї олігархів. Як відомо, роль головного “компроматника” взяв на себе інтернетівський сайт “За чесність у політиці”. Тут уже створено банк даних “найнебезпечніших політиків”, серед яких, звісно, немає ні Кучми, ні Потебенька, а половина цього списку — це вороги й конкуренти СДПУ(о) з рядів опозиції. Інтернет-видання “Українська правда” звертає увагу на один цікавий момент. Ще на початку листопада минулого року керівниця московського Фонду Павловського Марина Литвинович призналася двом журналістам про зв’язки цього фонду з СДПУ(о), а потім розказала про декілька прийомів, за допомогою яких можна допомогти розвіяти міф про Ющенка — лідера нації. Серед них означалося і створення сайта, на якому лідера “Нашої України” можна було б ловити за язик. Литвинович не стверджувала, що ця технологія буде використовуватися на виборах, але додала, що ідеї Фонду, підготовлені для передвиборної кампанії СДПУ(О), будуть реалізовуватися з початком “виборчого процесу”, тобто після 1 січня 2002. Після цієї відвертості дівчину з Києва відкликали, а в неофіційних бесідах один із співвласників Фонду дуже скептично охарактеризував її розумові здібності. Словом, конкретної відповіді, хто організував усе це непривабливе і брудне шоу, на сьогодні немає. Читач може самостійно, аналізуючи оприлюднені факти, припускати той чи той варіант. Але деякі загальні висновки можна зробити вже тепер. По-перше, оприлюднення записів свідчить, що передвиборча боротьба розпочалася з чорного піару і що наступні вибори будуть

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин