Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · с. 1сторінка оригіналу ↗

ГОВОРИ ДО МЕНЕ МОВОЮ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ!

Слово Просвіти, №03 за 2002 рік

22 січня — День соборності України. Безперечно, що різні партії і виборчі блоки намагатимуться використати цю дату у своїх цілях, доводячи свою, окремішню, патріотичність і відданість Україні. Кожна політична сила посилатиметься на мовні українські проблеми, але не варто вірити тим, хто заприсягатиметься, що мові титульної нації живеться вільготно і щасливо. Віримо тим, кому болить українське слово, його зранена душа, його рубцьоване серце. Бо мовне питання в Україні — завжди питання її незалежності і державності. Отож — ми знову — про мову, про її неозоре поле, яке є полем битви за націю. На наших прапорах — вічні слова Олеся Гончара: “Мово, будь! Мово, живи і живи!” Сьогоднішній стан мови характеризує доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка Віталій Радчук. Коли треба знесилити народ духовно, досить роздерти його на частини за мовною ознакою, роздвоїти його душу, змусити тремтіти від сіпання між мовами, бо мова і є душа. А щоб відсахнути плем’я од рідної мови, доволі зробити дві речі. По-перше, не впустити в його говір духовних багатств, що їх виробило людство, а, по-друге, перекласти і нав’язати йому чужим наріччям усе, що Закінчення на с. 7 ЩОЙНО З ДРУКУ!

с. 7 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на с. 1 Порівняймо: посольство Франції в Україні спільно з МЗС Франції запровадило програму сприяння видавничій справі “Сковорода” і дає нам гроші на те, щоб ми перекладали найкраще з їхнього духовного набутку українською мовою, а наших майстрів перекладу щороку ще й преміює за результатами окремого конкурсу, тоді як Росія створює затулінський варіант Малоросійської колегії і завалює нас вагонами легкотравного російськомовного чтива, бо це, як сказано у Федеральній цільовій програмі “Російська мова”, “відповідає стратегічним інтересам” Росії і примножить її “економічну могуть”. Мова коштує дорого. Той, хто переходить на чужу мову, мусить за це добряче платити. Якби ж то тільки з кишені. Платимо оптом і вроздріб свободою. Нові часи — тонкіші методи. Довжелезний список заборон і обмежень української мови ось-ось має поповнити новий Закон про ратифікацію Європейської хартії реґіональних мов або мов меншин. Проект такого закону подав до Верховної Ради 12 вересня 2001 року сам гарант Конституції (дотримання 10-ї статті якої поки що активно гарантується з точністю до навпаки). Бо дуже треба нам з фейсом і кейсом у Європу, хоч там за 10 років існування Хартії її ратифікувало у тій чи іншій вигідній для себе частині тільки 14 держав. То байдуже, що сама Хартія покликана захищати мови, які перебувають на межі зникнення, і зобов’язує нацменшини дбати про мову свого громадянства, визнаючи за нею виключні права на своїй землі. Байдуже, що у нас діє Закон про національні меншини, яким сповна застережено мовні права меншин. Міжнародна спільнота визнала цей правовий акт одним з найкращих і найдемократичніших у галузі міжнаціональних взаємин. Переконувати її ще раз, дублюючи закон, означало б утверджувати у погляді, що Україна не шанує вже ухвалених законів і не бажає їх виконувати. Утім, це й так очевидно на прикладі нехтування нині чинного Закону про мови. З одного боку упаковки українські фірми тулять англійську назву товару, з іншого — російську. А де ж тутешня? І на те нема ради. Досі не прийнято нового Закону про мови, який би передбачав хоч якийсь контроль за правопорядком і санкції проти порушників (у Верховній Раді вже залежалися шість законопроектів, зокрема й поданий Кабміном). Не випрацювано і Концепції державної мовної політики (цю роботу, підібравши для неї фахівців, ініціював і “забув” довершити на початку 1999 р. Департамент з мовної політики, котрий у Держкомнацміграції розформовано з 1 квітня 2000 р.). Внутрішні потреби України вимагають невідкладно створити повносилий спеціалізований державний орган для виконання затверджених урядом програм мовного розвитку (їх ніхто не скасовував, хоча нова давно на часі), а також для здійснення нагляду за дотриманням конституційних гарантій (у Європейський рік мов натомість ліквідовано як непотріб куций відділ моніторингу мовної політики в Кабміні і навіть відповідну Раду при Президентові). Ставити поперед цих завдань зовнішній чинник — приєднання до Хартії — нелогічно. Точніше, це логічно тільки як пропагандистська акція перед виборами до Верховної Ради або як відчіпна для Парламентської Асамблеї Ради Європи. Рік України в Росії, чи Росії в Україні, чи просто єдиної і неділимої Росії, рік дожиму, витіснення України з України почався із широкомасштабної мовної агресії і коштом українського платника податків. У Києві на Новий рік, коли вічним гостем у домівках почувається телеящик-зомбувач, хоч як перемикай канали, годі було знайти живе українське слово, не засмальцьоване до мертвотного блиску офіціозом або не висміяне українофобами. Яка школа самоцензури і саможерства! Слід сподіватися, наші філософи ще пояснять, чому об’єктом нападу, загнуздування, оскоплення, денаціоналізації, підміни сурогатом, тобто усунення з майданів та екранів, витіснення з масової свідомості, став його величність український гумор. Чому так штучно “розкручуються” на людях усілякі смердючки, кролики, недоріки-телекуми, мамадурники і чому так невільно почувається в ЗМІ український сміх. Але палати розуму не треба, щоб зрозуміти: це — знак великої біди. Основна причина лежить на самісінькій поверхні, і народ сам давно знайшов їй формулу: сміху боїться навіть той, хто вже нічого не боїться. Так само пісня є останнім прихистком мови навіть тоді, коли цю мову вже знищено. А українська мова ще живе, борониться як-не-як під дулом фатального узаконення офіційної двомовності. Та й за піснями, що їх фахівці налічили понад 200 тисяч, либонь, недосяжна для жодної іншої. Але є ті, кому вона досі чомусь заважає. Кредо ненаситного мововбивці висловлює у “Кримській правді” (27 жовтня 2001 р.) головред М. Бахарєв: треба “зробити все, щоб росіянам було ви- ФЕЙЛЕТОН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин