Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Тарас ГУНЧАК: «ЦЕЙ ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІЯЛ МОЖЕ ПОСЛУЖИТИ ВАЖЛИВИМ ДЖЕРЕЛОМ ВІДТВОРЕННЯ МИНУЛОГО УКРАЇНИ»

Слово Просвіти, №03 за 2002 рік

“Тисяча років української суспільно-політичної думки” — видатний проект ученого й мецената з Америки Тараса Гунчака, втілений “Дніпром” — ще не одне 10-річчя живитиме творчу думку нашого суспільства. Про джерела виникнення задуму та труднощі, що супроводжували його здійснення, наш кореспондент і розмовляв із Тарасом Григоровичем. — Вельмишановний добродію! Видавництво “Дніпро” репрезентує сьогодні здійснення Вашого чудового проекту — вперше український читач має змогу переглядати унікальні матеріали й документи, зібрані в 14 книгах 9- томника “Тисяча років української суспільно-політичної думки”, що раніше були недоступні й фахівцям. Розкажіть, будьте ласкаві, як виникла ідея зібрати й видати сучасною українською мовою настільки розкиданий у часі й просторі матеріал? Адже значна частина його й досі становить раритети, мало доступні в Україні? — Ідея видання, котре б уможливило доступ українців до важливих історичних пам’яток, документів, листів, писаних різними мовами і в різний час, народилася давно. Викладаючи всесвітню історію в Тутгертському університеті й працюючи водночас над дослідженням проблемних питань з української історії ХХ ст., я відчув нестримну потребу репрезентувати світові історію України як невід’ємну частку світової історії, донести до найширших кіл усього світу суспільно-політичний світогляд українців різних історичних епох. Ще на початку 1980-х років разом із Р. Сольчаником ми підготували до друку тритомне видання “Українська суспільнополітична думка в ХХ ст. Документи і матеріяли” (Сучасність, 1983). На той час не було такого видання документів, яке б відображало різні етапи розвитку українського народу, адже впродовж тривалого часу не існувало конкретної наукової політики. Ми продовжили і розвинули наукову традицію Б. Кравціва, закладену його збірником “Вивід прав України. Документи і матеріяли до історії української політичної думки” (Нью- Йорк, 1964), а також традицію серії “Бібліотека Українського підпільника”, що була присвячена визвольним змаганням ОУН, УПА, УНВР і АБН (1955 – 1957), видаємо багатотомний “Літопис УПА”. Та з проголошенням незалежности України наукові студії національної історії, звичайно ж, активізувались і поглибились. Адже значно доступнішими стали багато документів, фактів, досліджень, котрі перебували раніше за непорушною “залізною завісою”. Відтак я й прийшов до висновку, що настав час підготувати значно повніше видання, котре б представило всю тисячолітню історію становлення й розвитку нашої України. Таким ось чином упродовж багатьох років моєї дослідницької праці складалася наукова ідеологія і концепція видання “Тисяча років української суспільно-політичної думки”. — Хто ж допоміг Вам реалізувати цю ідею? Кому б Ви хотіли скласти принагідну подяку як науковий редактор унікального видання? — Хочу передовсім підкреслити, що наше видання вмістило чимало документів, які вперше з’являються українською мовою. Більшість залучених матеріалів — переклади з латинської, польської, російської, німецької та французької мов. Отож без чіткої взаємодії зусиль дослідників годі було й сподіватися на успіх. Саме тому мені приємно заявити, що реалізація цього проекту стала можливою завдяки тісній співпраці українських учених і дослідників, а три згадані томи “Української суспільно-політичної думки в ХХ ст.” стали його складовою частиною. Зазначу принагідно, що в межах загальної концепції видання кожен упорядник скористався правом формувати свої томи згідно з власним баченням опрацювання документів і матеріалів. Як його науковий редактор і голова редколегії, висловлюю щиру подяку упорядникам томів і членам редакційної колегії Валерію Шевчуку, Роману Сольчанику, Юрію Шаповалу, Володимиру Литвинову, Василю Яременку, а особливо упоряднику й науковому секретареві Оксані Сліпушко. — Гадаєте, вдалося поминути всі “підводні рифи” на цьому виснажливому шляху до читача? — Судитиме про це тільки читач. Я ж зі свого боку зазначу лишень, що популярний вислів нехай документи промовляють за себе… недостатній, оскільки документи без людської оцінки, без відповідної впорядкованости залишаються тільки окремими камінчиками, з яких ще потрібно творити мозаїку життя минувшини. Недарма ще 70 літ тому видатний американський історик К. Бекер доводив, що кожен історик перебуває в полоні своєї доби і через це не здатен правдиво відтворити історичні події. На його думку, історична правда буває тільки відносна і різниться залежно від часу, простору, спостерігача, а то й аналітика тієї чи іншої доби… Зрештою, про цей аспект я докладно говорю в передмові до нашого видання. — Будемо сподіватися, сучасники не забаряться віддати йому належне.. Та можна не сумніватися, що “Тисяча років української суспільно-політичної думки” стане основною із засад національної культурологічної думки, визначивши її духовну амплітуду на довгі роки. — Власне, ми присвятили нашу працю 10-й річниці незалежности України, торуючи путівець культурному розвою нації. Та, вдумуючись у культуротворчі проблеми, можна твердити, що культура як цілість національного надбання — це не винятково історичне явище, що вже відбулося. Навпаки, це радше діалектичний або динамічний процес, який перебуває у безперервному стані творення. Саме тому історія не може бути “заморожена” в часі й залишитися незмінною для всіх поколінь дослідників. Розглянувши, хоча й доволі побіжно, багатовимірність, динаміку людини та суспільства в їх діалектичних відношеннях, разом із деяким творчим осмисленням історії як феномену, мені приємно запропонувати — від імени всіх упорядників — це досить-таки значне зібрання історичного матеріалу, що може послужити важливим джерелом для відтворення минулого України. Історія наша, як і кожного народу, — невичерпна криниця, і тому короткого шляху до її пізнання, мабуть, немає. Та наразі перед українським читачем уперше в такому обсязі постає життєпис національних, інтелектуальних і духовних пошуків та борінь у різні часи й епохи, — саме цього й прагнула редакційна колегія нашого видання. — Спасибі!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин