Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Молода країна · с. 13сторінка оригіналу ↗

«НАЙБІЛЬШИЙ КУЛЬТУРНИЙ ПРОЕКТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Слово Просвіти, №03 за 2002 рік

Іван Малкович Для малят від 2 до 102… Так презентує свою продукцію дитяче видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Видавництво, що працює з 1992 року, уже достатньо відоме. Спершу приваблювала трішки кумедна, інтригуюча, а головне — дитяча назва. Далі звертали на себе увагу книжечки, котрі, окрім першої, видавалися за кордоном. Це, як стверджує директор “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” Іван Малкович, була вимога якості до великоформатної ілюстрованої дитячої книжки. Згодом права на видання окремих “продуктів” придбали кілька провідних видавництв світу. Серед них — американське “Alfred Knopf”. Наші державні книжкові конкурси та форуми, мабуть, втомилися визнавати їх видання найкращими. Настала черга закордонних. Є абабагаламагівські версії англійською та французькою мовами… Очевидно, що ціна великоформатних абабагаламагівських видань є поважною. Так, “Снігову королеву”, найбільш нагороджувану, та інші видання менше, ніж за 30 гривень, у мережі роздрібного книгорозповсюдження не купиш. Тому масовий видавничий проект “Міні-Диво” (Міні-ціна за Диво-книжку), що пропонує сім популярних книг “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” по 1 гривні кожна через “Укрпошту” — не тільки У жовтні — грудні 2001 року відповідно до угоди про співпрацю Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка та Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації проводився міський дитячий конкурс патріотичного плаката і малюнка “Палітра українського слова”. Головною метою конкурсу є утвердження української мови як мови корінної нації, основи її духовної та художньої культури, активізація пізнавальної діяльності дітей та молоді, їх творчого потенціалу, виховання любові до рідної мови, виявлення та підтримка юних обдаровань. На адресу Оргкомітету конкурсу надіслали свої роботи 298 учасників. Згідно з умовами конкурсу авторами робіт є діти та молодь 3-х вікових категорій. Ними представлено 312 робіт. Із них: 6–9 років — 97 робіт, 10–13 років — 169 робіт, 14–17 років — 46 робіт. Усім учасникам конкурсу надіслано подяки за участь у конкурсі і привітання з Новим роком та Різдвом Христовим від Голови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, народного депутата України П. Мовчана та начальника Головного управління освіти і науки КМДА Б. Жебровського, запрошено на новорічну ялинку до Київського Палацу дітей та юнацтва. Засідання журі конкурсу відбулося 11 січня ц. р. У його роботі взяли участь: Микола Стратілат — голова журі, заслужений художник України, Ярема Гоян — директор видавництва “Веселка”, Юлій Скаканді — член Національної Спілки художників України, Тетяна Кожаєва — керівник студії образотворчого мистецтва Київського палацу дітей та юнацтва, Галина Калмикова — відповідальний секретар Київської “Просвіти”. Оцінюючи роботи, члени журі ділилися своїми враженнями, щиро дивувалися вмінвдалий рекламний хід. Загальний тираж серії — 1 мільйон примірників. Дитяча книжка по гривні, запевнили організатори проекту на прес-конференції в УНІАН, буде у кожному поштовому відділенні міст і сіл України. Фінансують акцію “Укртелеком”, “UMC”, “U’tel”, “Info- com” та “Укрпошта”… Гість редакції “Слова Просвіти” сьогодні — Іван Малкович, директор дитячого видавництва “А-БА-БА-ГА- ЛА-МА-ГА”: — Назва видавництва — з оповідання Івана Франка “Грицева шкільна наука”. Грицька, який прийшов зі школи, батько питає, що він там учив. Той відповів: “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ”. Хочемо, щоб це слово було першим, яке діти прочитають. Вони будуть мудріші за Грицька… — Яка перша книжка у Вас вийшла, Іване Антоновичу? — Першою книжкою у нас була “Абетка”, накладом у 50 тисяч. З’явилася під щасливою зіркою, бо одразу пішла слава, що “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА- ГА” — хороше видавництво. Ця “дута” слава годує нас і по сьогодні. — Можливо, розкажете, де взялися гроші на видавничу справу? — Коли ти маєш чітко сформульовану ідею, уявляєш методику її втілення і добре працюєш — трапляються на шляху випадки, люди, котрі допомагають тобі, а ти допомагаєш їм. Це наче виходить згори, з неба. Задумали видати “Абетку”, мала бути товста, клеєна, понад 2 сантиметри корінець… Усюди у видавництвах казали: неможливо… Вони найбільше робили дев’ять склейок, а то треба було сімнадцять. Усе почалося банально, по-нашому. Тобто я мусив дати хабара робітникові, щоб той принаймні спробував склеїти книжку. І — все прекрасно вийшло, не розривалося, мало вигляд. Тоді вже із цим пере- Антон Макарцев, 10 років конав фабрику, що можливо видати нашу “Абетку”… Далі — гроші. Допоміг мій земляк Михайло Ткачук. Познайомив нас теж випадок, уже в Києві, де ми жили на Ромена-Ролана. Моя дружина йшла в березівському (я — з карпатського села Березова) кожусі, Михайло підійшов і каже: “Я знаю, де зробили цей кожух”. Виявилося, він — із сусіднього села. Так ось, людина, що займалася такою неромантичною роботою, як прийом макулатури, і допомогла, бо мала знижки обухівського комбінату на картон. Михайло дав п’ятимісячну позику мені — 25 тонн картону, з меншою відсотковою ставкою… І процес пішов. На перші три тисячі тиражу знайшов гуртового покупця. За ці гроші я викупив на фабриці ще десять тисяч книжок. Ще не видрукувався увесь тираж, як більшу частину я вже розпродав. За чотири місяці віддав борг — і справа пішла легше. — Яку абабагаламагівську книжку вважаєте найкращою, найважчою? — Найбільше проблем викликала книжка, яку я дуже люблю — це “Улюблені вірші”. Неймовірно важко друкувалася. Самому треба було відстежувати весь процес, перевіряти якість. Майже кожному треба було платити з кишені, щоб сумлінно працювали. Вважали, якщо ти — приватник, то маєш безліч грошей. А коли ти насправді на позиках живеш, і після виходу книжки у твоїй загальній касі залишається близько 50 гривень — нікого це не турбує. Крадуть папір на фабриці — 8 тонн. Постійно скандали. Зупиняв навіть друкарські машини. Погрожували винести звідти ногами вперед, доходило до бійок… Дуже тяжко було. Я спав по 50 хвилин на день, дома майже не бував. Це була остання книжка, яку я друкував в Україні. Бо на формат, обсяг, ілюстрації, тверді обкладинки книжок “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” у нас немає машин. Вони коштують за мільйон доларів і наші фабрики не можуть цього собі дозволити. Так само їздив на перші друки за кордон, показував, що хочу, як хочу. Траплялися і під час перельотів неймовірні ситуації. Потрапили раз у якийсь смерч, уже падали, двері літака відчинилися, екіпаж був у паніці… Слава Богу, нічого не сталося. Звичайно, ближче і безпечніше в Україні друкувати, але таких можливостей зараз немає. Останній проект “Міні-Диво” друкували вже у нас — дозволяють форматі обсяг. — Невже не можна уникнути цих видавничих стресів? — На жаль, ні. Добре, що уникнув інфаркту. Коли ти дивишся, як ротаційна машина перетворює твої гроші за 10 хвилин на 200 кілограмів браку — не легко. Щоб зупинити машину, доводиться деколи навіть битися з працівниками. Усе відбувається на нервовому зриві, не спиш і спати не хочеться. Мусив перевчати друкарів на своїх книжках, як якісно треба друкувати. Результат бачите у книжці. Усі кольори і відтінки — як має бути. Яку роль відіграє ілюстрація в дитячій книжці, знаємо. Ти відриваєш од себе шматок життя і здоров’я. Щоб кольори яскравіші були – вливаєш свою кров. Сам відповідаєш за все: за творчу сторону, якісний друк, піари, розповсюдження… — Чому не розподілите повноваження? — Поступово, сподіваюся, будемо розширюватися. — Чи прибуткова Ваша справа? — Якби вона була прибутковою, Україна була б завалена українськими книжками. — Як відгукуються про вас читачі на книжкових форумах? — Багато позитивних відгуків. Траплялося, що навіть ті, хто погано володіє українською, купував наші книжечки й дуже дякував. На XIV міжнародному форумі в Росії до мене підійшла дівчина українського походження і схвильовано сказала: “Я вперше пишаюся своїм українським корінням”. І це справді стимулює до праці. Нещодавно мали міжнародні вина малюнках сотень київських дітей. “Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів…” — висловлювався великий Олесь Гончар про визнання української мови. На диво дорослих, і навіть педагогів, які телефонували до Оргкомітету конкурсу, ставлячи запитання: як же можна слово малювати? Слово ж лише пишеться або говориться. Аж ні! Магічна сила слова — в його здатності викликати думку, уяву, фантазію та образи. Дитячі роботи — тому підтвердження. Тож враження від робіт перевершили сподівання організаторів конкурсу, що, якоюсь мірою, ускладнювало роботу журі. Використовувалася така градація премій у кожній із вікових категорій: 6–8 років: І місце — 150 грн.; ІІ місце — 100 грн. (2 премії); ІІІ місце — 50 грн. (3 премії). 10–13 років: І місце — 200 грн.; z давничі домовленості. Плануємо видати “Казки Туманного Альбіону” українською (ілюстрації Владислава Єрка), дитячий бестселер “Гаррі Потер”. Наша мрія — утвердитися на американському ринку. Є чимало пропозицій, але ми очікуємо на кращі. — Російською не видавали книжки? — Ще ні. Хоча це б пожвавило наш бізнес. Є зацікавлення великих російських компаній. — Скільки художників у вас працює? — З десяток. Постійно шукаємо. Маємо двох справді великих художників: Кость Лавро та Владислав Єрко. Решта — гарні художники. Софія Ус ще засвідчить себе, працює вже четвертий рік над книжкою “Вовченятко, яке любило запливати в море”. — Як виникла ідея “Міні-Дива”? — Завдячую зустрічі зі Станіславом Довгим, тоді — головою “Укртелекому”, а тепер — керівником Державного комітету зв’язку. Пан Станіслав виявився активним книголюбом. Почалася наша співпраця з книжечки “Літаючий капелюх”, а без їхньої підтримки було б дуже важко. Зараз є торговельна мережа “Укрпошти”, яка має близько 50 тисяч відділень, аж до найвіддаленіших сіл. Підтримали нас і в рекламі проекту. Уся Україна вже побачила телевізійний ролик “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ”. Добре, що вдалося переконати певних людей підтримувати замість російських “pop” українську книжку. Дитина може дозволити собі витратити гривню на хорошу книжечку. Це — найбільший культурний проект за часів незалежності. Розмовляв Олександр СОЛОНЕЦЬ z виготовлення плакату-афіші виставки, переможців конкурсу нагородити премією в розмірі 100 грн. Заохочувальна премія встановлена в розмірі 50 грн. Попереду — заключний етап конкурсу — мистецьке свято “Палітра українського слова”, присвячене підведенню підсумків конкурсу та відзначенню переможців. Відбудеться свято 7 лютого ц. р. у приміщенні Київського палацу дітей та юнацтва (м. Київ, вул. Січневого повстання, 13). Початок о 16.00. Запрошуємо всіх на свято! А. ТРЕБЕНКО, зав. відділом секретаріату “Просвіти” Анастасія Тімірова, 17 років

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин