Армія · с. 4сторінка оригіналу ↗
БЮДЖЕТНІ РОМАНСИ
Слово Просвіти, №03 за 2004 рік
Фото Г. Оборської склад армії на третину — із теперішніх 310 до 200 тисяч. Кількість офіцерів має зменшитися із 32 % чисельності ЗСУ до 20 %. На кінець 2006 року передбачається наявність 190 посад вищого офіцерського складу, зменшиться із 6,6 тисячі до 2,3 тисячі кількість посад полковників, а щомісячна зарплата контрактників у 2015 році має складати 500—700 доларів (сьогодні — 250—400 грн.). Таким чином, утримання запланованої на 2015 рік армії обходитиметься державі в 3,2—3,4 млрд. дол. (Оскільки бюджет-2004 на потреби ЗСУ передбачив 4,9 млрд. грн., 200-тисячна армія 2015 року має не надто оптимістичний вигляд). З іншого боку, маємо світові тенденції XXI століття, які вимагають змін у розвитку оборонно-промислового комплексу, новітньої організації і засобів у військовій сфері. Адже відходять у минуле війни четвертого (Друга світова) і п’ятого (з ядерною зброєю) поколінь. Загострюється, передусім, боротьба за ресурси, за ринки збуту продукції, за ринки праці тощо. Сьогодні неактуальна й небажана широкомасштабна воєнна агресія з окупацією всієї держави. У XXI столітті суб’єктами війни стають великі національні й транснаціональні корпорації. Війна — це вже не танки, артилерія, величезна морська й повітряна флотилія, це звичайна глобалізація економічного, культурного, мовного, інформаційного простору. Інтереси великого капіталу великих країн лобіюються урядами, дипломатами, оперативними й цільовими втручаннями військових відомств. Позаглобальні й антиглобальні сили змушені застосовувати різні види тероризму, так звані “асиметричні бойові дії”. Великі держави, у свою чергу, теж переходять на швидкі точкові воєнні удари, мета яких — захопити чи знищити важливий стратегічний об’єкт, ліквідувати вузли системного управління (країною, реґіоном, підприємством) тощо. Для цього створюються спеціальні мобільні війська, які можуть “працювати” на ворожій території, запобігаючи масовим жертвам серед цивільного населення. Ство-
ФАКТИ рення боєздатних Передових сил оборони — перше завдання керівництва ЗСУ та держави. Оскільки асиметричні бойові дії використовують, передусім, вразливість розвиненого урбанізованого суспільства, потрібно підсилити надійність і захист комунікацій та інших засобів управління армією, економікою… Варто створити альтернативний комунікаційний зв’язок (у Швейцарії є підрозділи голубиного зв’язку). Важливим є також наявність певних децентралізованих зон із автономним життєзабезпеченням, де б населення не постраждало від знищення інфраструктури. Війни шостого покоління ставлять оборонний пріоритет на людському факторі, тобто на формуванні особистостей, здатних приймати рішення за відсутності централізованого управління. Поки що найоптимальнішим для ЗСУ є шлях у найпотужнішу військову силу, в НАТО, яка має понад 4,5 млн. осіб персоналу. Попри те, що 3 млн. осіб збройних сил НАТО припадає на Європу, а 1,5 млн. — на Сполучені Штати, зрозуміло, що провідну роль відіграють останні. Оскільки європейські інтереси від цього подекуди потерпають, НАТО поволі втрачає свої геополітичні позиції і довіру до себе збоку Європи. У не такій уже далекій перспективі Україна може долучитися до створення суто європейського оборонного союзу, необхідність появи якого серйозно обговорює керівництво європейських держав. У межах НАТО спостерігаємо прірву в технічних можливостях США, Європи і Канади. Достатньо сказати, що військово-транспортних літаків далекого радіуса дії у
Штатів — 250, у Великої Британії — 4, і 9 — загалом у решти країн НА- ТО. І Україна, навіть у цьому конкретному випадку, працює на Європу якнайкраще. Наш Ан-124 “Руслан” є сьогодні найбільшим літаком військово-транспортної авіації у світі, і його нові розробки перевершують С-17 фірми “Боїнг” (основного конкурента) за всіма параметрами, а ціна в 1,8 — 2 рази нижча, ніж в американського. Україна мусить врахувати і те, що члени НАТО мають вузьку військову спеціалізацію, наприклад, поляки відповідають за інженерно-саперні роботи і захист від засобів масового враження, передусім, від хімічної зброї. Тому в разі розпаду НАТО є загроза залишитися із диспропорційно розвиненою армією, нездатною виконувати мінімальні комплексні завдання. Деякі фахівці, зокрема В. М. Геєць та В. В. Дем’яненко, не радять зопалу форсувати створення стовідсотково контрактної армії в Україні. У країнах із транзитною економікою і нерозвиненим громадянським суспільством є загроза створити професійну армію латино-американського зразка, таку собі “замкнену касту”, що влаштовуватиме державні перевороти чи стане обслугою владних структур. Тому паралельно із формуванням професійних Передових сил оборони у складі Стратегічних неядерних сил стримування, Сил швидкого реагування та військ прикриття може існувати активний призовний резерв. Нагальними завданнями керівництва ЗСУ є, очевидно, забезпечення житлом 47 тисяч безквартирних сімей військовослужбовців, зменшення диспропорції між рядовими, старшими і молодшими офіцерами, відповідна до реалій і світових стандартів тарифна сітка окладів (замість десятків надбавок стабільний посадовий оклад і належні оклади за військові звання), пропорційні оборонні витрати (50 % — на утримання особового складу ЗСУ, 25 % — на модернізацію та нові зразки озброєння і техніки, 25 % — на поточне забезпечення боєздатності армії), розвиток вітчизняного ОПК… Перспективним має стати внесений у парламент законопроект, що передбачає участь приватного капіталу в зброєвому бізнесі й загалом в ОПК України. Таким чином можна залучити іноземні інвестиції, активізувати власні комерційні банки.
Фінансовим підсумком діяльності армійців у минулому році став брифінг новопризначеного (від 17 грудня 2003 року) заступника міністра оборони Валерія Мунтіяна. Як відомо, бюджет 2003 на потреби Збройних Сил передбачав виділити 4406,7 млн. грн. Доволі прогресивно, якщо врахувати бюджет 2002 року із запланованими 3683,8 млн. грн. на армію. До того ж, Валерій Мунтіян заявив, що “вперше за всю історію, за 12 років існування Збройних Сил України, Кабінет Міністрів профінансував із загального фонду видатків на Міністерство оборони в обсязі 100 %”. З іншого боку, недофінансування на 22 грудня 2003 року складало 380,9 млн. грн. Це, за інформацією заступника міністра, в основному, кошти зі спеціального фонду. Тобто, йдеться про фонд, який наповнює саме Міністерство оборони за рахунок продажу “надлишкових” чи застарілих озброєнь, військової техніки, іншого майна збройних сил. “Основна причина недофінансування, — зазначив Валерій Мунтіян, — передусім, у тому, що “Нафтогаз України” не виконав своїх боргових зобов’язань перед міністерством”. Як стверджує пан Мунтіян, на сьогодні борг підприємства — близько 140 млн. грн. Якщо у попередні роки на будівництво житла виділялося 15 млн. грн. із загального фонду, то в 2003 році ця сума зросла до
285 млн. грн. А от програма “Ре формування та розвитку Збройних Сил” недорахувалася 146,1 млн. грн., тобто 54,1 % виконання річних призначень. Стосовно бюджету 2004, пан Мунтіян повідомив, що міністерство робило запит на реальні потреби Збройних Сил у 10,9 млрд. грн. Мінімально критична потреба, враховуючи економічні реалії держави, складала 6,4 млрд. грн. Натомість Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” затвердив видатки в обсязі 4924,9 млн. грн. Пріоритетними програмами 2004 року стало будівництво житла для військовослужбовців (304,4 млн. грн. загального фонду, порівняно із минулорічними 285 млн. грн.), реформування Збройних Сил (269,7 млн. грн. порівняно із 60 млн. грн. 2003 року). Поволі поповзли вгору видатки на забезпечення бойової та оперативної підготовки (з 6,8 млн. грн. у 2003 р. — до 31,6 млн. грн. у 2004 р.), на відновлення боєздатності озброєння і військової техніки (на 23 млн. грн.). Особливо актуальною називається програма утилізації небезпечних і непридатних до використання боєприпасів. Якщо в 2003 році на це передбачалося 3,8 млн. грн., то цього року — 20 млн. грн. Хоча проблему ці кошти практично не вирішать, адже першочергово треба утилізувати 225 тисяч тонн вибухонебезпече них боєприпасів, що обійдеться бюджету приблизно в 742 млн. грн., підсумував Валерій Мунтіян. Серед негативних чинників економічної діяльності ЗСУ в 2003 році — розпорошення ресурсів на будівництво житла, заборгованість перед військовими (зокрема за “речове майно” — близько 614 млн. грн.), невиконання контрактів із міністерством комерційними структурами (тільки фірма “Консоль” заборгувала 10 млн. грн.), повільна ліквідація диспропорцій у пенсіях військовослужбовців, задоволені судові позови приватних суб’єктів до Міністерства на суму 92 млн. грн.
Матеріали підготував Олександр СОЛОНЕЦЬ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
