Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · с. 7сторінка оригіналу ↗

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА — ЦЕ ДУЖЕ СЕРЙОЗНО!

Слово Просвіти, №03 за 2004 рік

БЕЗ ТЕРМІНУ ДАВНОСТІ жується як “акт терору та масового вбивства українського народу”, і українська громада докладає зусиль, аби резолюцію з осудом цих людиноненависницьких дій як акту геноциду ухвалив сенат. Показовим є те, що винуватців злочину засудили парламенти саме тих країн, де активно діє діаспора. В Угорщині це сталося завдяки тому, що тамтешній державний орган самоврядування українців звернувся до Державних зборів із поданням ухвалити постанову для вшанування пам’яті жертв винищення українського народу, а також осуду штучного спланованого голоду. В обґрунтуванні зазначалося, що українці є меншиною, на яку поширюється дія закону Угорської Республіки про права національних і етнічних меншин, серед яких є особи, що пережили страждання голодомору, та їхні нащадки. Подібного, на жаль, не домоглися значно численніші громади сусідніх Польщі, Словаччини та Румунії. Зате в далекій Австралії сенат ухвалив резолюцію, в якій наголошується, що український голод — “один із найжахливіших актів геноциду в історії”, а сенат Канади — країни, де українська громада чи не найактивніша і не найвпливовіша, прийняв документ, лейтмотивом якого є два нерозривно пов’язані поняття “голодомор — геноцид 1932–1933 років” (до речі, його проект подав законодавець українського походження Рейнелл Андрейчук). Розчарована теперішнім становищем в Україні діаспора простягає нам руку задля утвердження історичної правди й справедливості та духовного відродження нації. Тільки не слід впадати в ілюзію: сучасний світ, який котиться у прірву тероризму й політичних катаклізмів, навряд чи розуміє українську справу; заклопотаний іншими проблемами, він, швидше, байдужий до неї. Час прозріння ще не настав і не настане ніколи, якщо ми поступатимемося національною та людською гідністю, моральними принципами. Аркадій СИДОРУК, член Ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні, кореспондент в ООН (Нью-Йорк) у 1980—1989 рр. z ДОКУМЕНТИ УГОРЩИНА “Державні збори, підтверджуючи вірність Угорської Республіки закріпленим у Конституції основним демократичним правам; під знаком відданості ідеї демократії та прав людини; розуміючи те, що повага й захист проголошених міжнародними документами та конвенціями непорушних і невід’ємних основних прав людини є першочерговим обов’язком держав; переконані в тому, що поважання і дотримання прав національних меншин як частки загальних прав людини є суттєвим чинником миру, справедливості, безпеки, стабільності та демократії; знову заявляють, що Угорська Республіка забороняє і засуджує будь яку політику, що переслідує, кривдить, ускладнює життєві умови, перешкоджає здійсненню прав будь якої національної чи етнічної меншини або особи через те, що вона належить до меншини, чи спрямована на насильницьке виселення, переселення будь якої меншини; рішуче засуджують будь які тоталітарні режими чи прагнення до диктатури, що позбавляють громадян гідності та невід’ємних прав на свободу; засуджують усі види расової, національ( ної чи етнічної дискримінації, особливо ті, що спрямовані на винищення окремих народнос( тей, — геноцид. 1. Державні Збори з глибоким потрясінням поминають 70 ті роковини Великого голоду в Україні — страхітливу трагедію в історії людства та жертви голодомору українського народу. 2. Державні Збори висловлюють солідарність та співчуття угорського народу рідним, нащадкам, а також тим, хто пережив влаштований радянською сталінською системою штучний спланований голодомор, жертвами якого стали майже 7 мільйонів людей, серед них — 3 мільйони дітей”. (Ухвалено 24 листопада 2003 року; постанову подано у скороченому вигляді) Документи публікуються у неофіційних перекладах з англійської, іспанської та угорської мов † Центральне правління Всеукраїнського Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Молода Просвіта” та редакція газети “Слово Просвіти” висловлюють щирі співчуття Голові “Молодої Просвіти” Віталію Морозу з приводу тяжкої втрати — раптової смерті його батька Андрія Антоновича. Ми вже звикли до появи чергових державних програм підтримки української мови, до залишкового принципу їх фінансування і зрозумілої недієвості з огляду на реальний стан функціонування української мови в Україні. Але нова Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004—2010 роки (прийнята постановою Кабінету міністрів України від 2 жовтня 2003 р. №1546) заскочила мене якраз перед Новим роком. Дізнався про неї випадково, під кінець терміну реґіонального реагування і наша обласна організація терміново передала в обласну адміністрацію пропозиції від “Просвіти”. Це й зрозуміло, адже новою програмою формальна участь “Просвіти” вже не передбачалася. З одного боку це погано, адже влада вже не хоче бачити в “Просвіті” особливого соціального партнера. Але цей факт повинен стимулювати нашу дію як координатора організаційної частини української громади в цьому питанні державного будівництва. Хоч пропонована державна програма і передбачає громадське обговорення визначальних її проектів, але ми розуміємо, що реально воно можливе лише на рівні організованої громадськості. Суперечки на “кухні” чи в творчих тусовках враховуватись не будуть. Це я — до тої української еліти, яка бачить своє просвітництво і місію поза українськими організаціями. Просто такий механізм реагування державної машини, яка є головним виконавцем державної програми. Практично вже завершено формування реґіональних програм розвитку і функціонування української мови (в тримісячний термін із дня прийняття Державної програми). Якщо й будуть прийняті пропозиції обласних організацій “Просвіти”, то нема гарантій, що для них знайдеться бюджетне фінансування. Але це треба робити — і то невідкладно, всіма засобами домагаючись участі в програмі на правах громадського партнера. Декларація широкої участі громадськості дає право на дискусію всім організаціям, у тому числі й тим, які за “двомовність” як основу державної мовної політики. Хоча сам термін “мовна політика” є доволі сумнівним, адже політика як мистецтво компромісів не гарантує справедливості в міжетнічних у мовних стосунках. Уся державна мовна політика викладена в Українській Конституції і кращого від закону нічого не придумаєш. Компроміс у мовному питанні означає принаймні тимчасову несправедливість щодо якоїсь мови, яку важко виправити впродовж поколінь. Якщо це стосується мови державної — шкоду державному процесові важко оцінити. Ми вже це відчуваємо, маючи стабільність мінімального прожитку. Особливість теперішньої мовної програми в тому, що вона вимагає організованого домагання участі з боку української громади, свідомих громадян різного національного походження. Якщо ми цього не зможемо, не зуміємо оцінити вагу дер- ЛИСТ ЧИТАЧА — ДО ДРУКУ! жавної мови як державного чинника, в кінцевому рахунку — чинника нашого добробуту, — державна чиновницька машина зробить це за нас на власний розсуд. Знаючи, як у державних структурах різні чиновники по-різному розуміють Закон про мови, неважко здогадатись, якщо може бути деталізація надто загальних пунктів програми, — яких більшість. Навіть легко передбачити, який із проектів нової редакції Закону про мови буде пропонуватися для всенародного обговорення. Напевно, той проект, у якому передбачено добре прописаний розділ “мовна політика”. Тому перед усією “Просвітою” та активними громадянами постає дуже складне й термінове завдання — домогтися реальної участі в державній програмі розвитку й функціонування української мови за єдиною програмою, сформовано шляхи аналізу всіх розділів урядової програми. Тільки системна дія, програма на “програму”, може зробити урядову програму корисною для розвитку й поширення української мови. Тільки народна підтримка державної мови в критичний час зможе компенсувати і відсутність належного фінансування і державної волі багатьох чиновників. Нехай шпальти нашої газети стануть трибуною всенародного обговорення з цього життєво важливого питання, а обласні організації перетворяться на центри народної активності й просвіти! Це не загальний заклик, а виклик моменту, ухилитися від якого ми не можемо. Володимир ФЕРЕНЦ, заступник голови Івано-Франківської обласної “Просвіти” z НАБОЛІЛО! що цю істину не менше за мене розуміє мій земляк — міністр освіти п. Кремінь. Тільки шкода, що знання його не стали практикою, що п. міністр виявився недисциплінованим посадовцем, оскільки не виконує Закону про мови, прийнятого ще за радянської влади. Мені доводиться бувати в Міністерстві освіти, а цікаво знати, якою мовою спілкуються між собою його чиновники та клерки? Читачі “Слова Просвіти” правильно наголошують: доки українська мова не стане робочою мовою в кабінетах високих посадовців, доти не поліпшиться ситуація — годі й сподіватися. Але ж наші чиновники — звичайнісінькі коти з відомої байки. До того ж, вони наших із вами критичних закидів не бачать, не чують. Сумніваюся, чи багато з них узагалі знають, що є така газета, як “Слово Просвіти”. Ось і виходить, що ми один одного переконуємо, наскільки це важлива справа — утвердження державної мови в державі. Який же вихід? На мій погляд, щоб виправити катастрофічну ситуацію з державною мовою, треба, щоб до влади прийшли справді патріоти, які не на словах, а на ділі вболівають за свою землю, за свій народ, за кожного з нас. А це залежить лише від виборців. Який би потужний адмінресурс не був задіяний у виборах чи президента, чи народних депутатів, все одно правда буде за нами, за народом, якщо, звичайно, ми з вами — не отара овець. У цьому, здається, всіх переконав досвід Грузії. Не даймо себе ошукати, як на попередніх парламентських виборах! Григорій ФАСТІВЕЦЬ, м. Буринь Сумської обл. z СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ рудам та духовним надбанням району. Альбом “Долинщина” вийшов за сприяння голови Долинської райради п. В. Тепчука. Рік культури був також відзначений у нашому райцентрі відкриттям нового приміщення Центральної районної бібліотеки. У наш час таке буває нечасто. А в Долині під час Бойківських фестин Долинська центральна бібліотека отримала чудове сучасне триповерхове приміщення. Тут розмістилися просторий зал для проведення презентацій книг та інших заходів, у якому встановлені комп’ютери з виходом в “Інтернет”, просторі абонементний та читальні зали, сховища для книг. Почесним гостям фестивалю, крім книг про бойківський край, був подарований компакт диск місцевого композитора та виконав ця з Долини Я. Шершеня… Диск відкривався піснею “Бойківський фестиваль” (муз. Я. Шер шеня, вірш авторки цих рядків). Отож, провінція живе, святкує не гірше від столиць, бо живуть тут духовно багаті люди. Надія ДИЧКА, член Національної спілки письменників України, м. Долина Івано Франківської обл. z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин