Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Тарасова церква · с. 8сторінка оригіналу ↗

«НАШІ ДУШІ НЕ ЗАЧЕРСТВІЛИ»

Слово Просвіти, №03 за 2004 рік

З великим обуренням прочитав у “Слові Просвіти” №49 (217) 3–9 грудня цього року про те, що окремі наші співвітчизники виступають проти просвітянської акції “Збудуймо Тарасову церкву”. Як колишній учитель-філолог, знаю, що було немало сучасників Шевченка і “критиків” пізнішого періоду, які виряджали його в одіж мирного співця предківських “устоїв”, наївного аматора старовини, сентиментального й безвольного плакальника. Інші, навпаки, вбачали в ньому страшного гайдамаку, бо ж закликав народ “громадою обух сталить”, — тобто до збройного повстання. Багато було різнобою, помилок і навіть нісенітниць в оцінці його поетичної майстерності. Довгий час на нього дивилися як на самоука, дилетанта, що незграбно й невміло володів пером. Іванові Франку належать чи не найглибші розвідки про творчість Шевченка. Це він сказав: “Шевченко був кріпаком, а став володарем у царстві духа, десять років терпів ненависну солдатську муштру, а для визволення народів Російської імперії від кріпосницького гніту зробив більше, ніж десять побідних армій”. Без перебільшення можна сказати, що, завдяки титанічній праці Шевченка на поетичній і мовній ниві, Україна змогла народити цілу плеяду видатних майстрів слова, які вивели українську літературу на світовий рівень. І ніхто не збирається “лишати їх із комплексом меншовартості” після того, коли буде побудована Тарасова церква, як іронічно сказала пані Любов Кравченко з Харківщини. Вони були, є і залишаться елітою українського суспільства. Але на кожному з них, як сказав Максим Рильський, відбилася печать Тарасового духу. Шевченко живе в кожному порядному українцеві, справою честі якого є підтримання акції, а не влаштування полеміки на сторінках преси: чи варто це робити, чи ні? Що ж до побудови Храму Матері України, то це ідея непогана, яку згодом теж потрібно буде втілити вжиття. Станіслав ЗАХАРУК, ветеран педагогічної праці, відмінник народної освіти України, м. Тульчин Вінницької обл. * * * Хочу висловити свої думки з приводу побудови Кобзаревої церкви. Чудова думка, благородна мета. Абсолютно правильно, що церква повинна бути збудована за народні кошти. Але мене, як і багатьох українців, турбує одне питання: чиєю буде Кобзарева церква? При всій повазі до вельмишановного пана Мовчана, хочу зазначити, що його висловлювання про “позаконфесійність” майбутнього храму, — то, вибачте, нісенітниця. Позаконфесійних церков не буває. Храм, у якого не буде власника чи бодай користувача, дуже швидко дістане того власника, і можу Вас запевнити, що ним буде Московський патріархат. А чекати створення єдиної Української Помісної Православної Церкви немає ніякої потреби з тої причини, що вона вже давно існує — це наша Українська Православна Церква Київського Патріархату. Якщо якась із конфесій забажає приєднатися до неї — будь ласка. Отже, на думку членів нашої громади УПЦ КП, до вияснення власника майбутнього храму перераховувати на нього кошти передчасно, ми цього робити не будемо. Хотілось би також торкнутися питання проектування храму. Християнські храми проектуються та будуються, облаштовуються за досить скромними церковними канонами. Звичайно, тут теж є простір для творчої фантазії архітектора, але церква повинна бути церквою, повинна нести ознаки традиційної української архітектури. Тому займатися цим повинні спеціалісти, які вже зарекомендували себе з кращого боку. Я висловлюю не тільки свою особисту думку, зі мною згодні й інші члени нашої громади. Благослови вас Господь. Віктор ВЕРМЕНИЧ, смт. Градизьк Полтавської обл. * * * В акції “Збудуймо Тарасову церкву” наше товариство теж бере участь, уже вислали 660 грн., збір грошей продовжуємо (вже маємо знову близько 400 грн.). Відносно негативних відгуків на збір коштів “Кобзарева церква”, то в нас пряма відповідь і порада: “Схаменіться, будьте люди!..” Чому ці “доброзичливці”, живучи в Україні, топчуть брудними ходаками нашу святу землю, скроплену кров’ю батьків, дідів та пращурів, так ненавидять усе українське, звіріють на будь-яку акцію в підтримку нашої державності, духовності, мови, пісні та обрядів, нашої історії. Не вийде у вас, яничари та перевертні, нічого з вашого скавуління! Україна відродиться, Україна була, є і буде! Церква Тарасова буде! Слава Україні! М. БЕРЕЗОВСЬКИЙ, м. Червоноград Львівської обл. * * * Я заступник голови міського осередку товариства “Просвіта” вм. Маріуполі. Наш осередок надіслав за підписом А. М. Мороза лист-прохання про пожертви на побудову Тарасової церкви до всіх маріупольських гігантів: ВАТ “ММК ім. Ілліча”, ВАТ “МК Азовсталь”, ВАТ “Азовмаш” і т. п., місцевих філій провідних банків. Проте, як Ви бачите, грошей немає і, мабуть, не буде. Бо манкурти-керівники швидше віддадуть 110 грн. за концерт І. Алєгрової, ніж на побудову церкви. Віктор МАЗУР, м. Маріуполь Донецької обл. * * * Ми порадилися з дружиною і вирішили, незважаючи на скрутний матеріальний стан родини, надіслати на будівництво всеукраїнської святині — Тарасову церкву — 100 грн. Хай ця споруда стане символом українського єднання і злагоди всієї нашої великої Родини. Бо без єднання і злагоди буде нам дуже і дуже тяжко жити, та й чи виживемо?! Ми з дружиною щиро бажаємо організаційному комітету цю най-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин