Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · с. 1сторінка оригіналу ↗

СТУДЕНТИ КУПУЮТЬ ОЦІНКИ НА АУКЦІОНІ, ОРГАНІЗОВАНОМУ ДЕКАНАТОМ

Слово Просвіти, №03 за 2004 рік

Про це розповів у редакції “Слова Просвіти” доцент кафедри “Фінанси і банківська справа” обліково-фінансового факультету Дон- НУ Євген Анатолійович СИТНИК. “Україна кримінальна” — це не газетна рубрика і не сенсаційний заголовок, а сумна правда сьогодення в умовах кучмономіки. Правда, яку далеко не кожен здатен виявити, незважаючи на зрозумілий страх. НЕ СЕНСАЦІЯ Розвиток кримінальної системи в Донецькому реґіоні й наступне призначення пана Януковича на посаду Прем’єра уряду України викликали зрозуміле занепокоєння не лише рік тому і не тільки в парламентських колах. Про спекуляції в енергетичному секторі, про корупцію у вугільній і про зловживання в металургійній галузі Донецького реґіону преса нагадує час від часу новими розкриттями, а влада — черговими репресіями проти журналістів. А яка (і чия) влада в Донецьку, — весь світ побачив у телевізійних кадрах “зустрічі”, підготовленої місцевою владою для лідера опозиційного руху Віктора Ющенка. А потім правоохоронні органи в цій вочевидь антиукраїнській акції не знайшли нічого протизаконного. Після такої підтримки з боку офіційних кіл, уже ніщо не стримувало подальшого розвитку кримінальної системи, яка, все більше поширюючись, охопила, зокрема, й освіту. Спочатку закрили українську школу в Донецьку, потім у досить оригінальний спосіб взялися за університети. Як розповів нашій редакції Євген Ситник, на початку грудня 2003 року заступник декана обліково фінансового факультету Донецького Національного університету доцент Хорошева обійшла викладачів із пропозицією “виділити” по кілька екзаменаційних оцінок для їх винесення на аукціонний продаж (!). “Пропозиція” (з очевидним вказівним підтекстом на обов’язковість виконання) була сприйнята неоднозначно, не без тихого обурення. У кожному разі, значна частина викладачів зреагувала на організацій ну активність деканату в сфері сумнівної комерційної ініціативи не без гумору, вважаючи це невдалим жартом. Тим не менше, вказівку було виконано — оцінки внесено до відповідних спеціально надрукованих карток (лотів) і відповідним чином оформлено підписами пані Хо рошевої і декана факультету Петра Володимировича Єгорова. Отже, факт винесення екзаменаційних оцінок студентів на аукціон у формі лотів у державній навчальній установі набув офіційного державного статусу, як і сам аукціон. Проте ще залишалася надія, що цю акцію, яка дуже нагадувала кримінальну, все-таки буде відмінено. Бо перше, що приходить у голову: це ж який сором — продавати оцінки за ще не здані іспити! Але, мабуть, у організаторів цієї акції сором не входив до числа важливих чинників, бо, як нам розповів доцент Євген Ситник, 22 грудня 2003 року в актовому залі на другому поверсі головного корпусу ДонНУ відбувся таки аукціон. А ось і оригінали — лот №327 і лот №328, — куплені на аукціоні студентами 4 курсу факультету УФФ, що їх нам надав пан Є. Ситник. Чітко видно підписи: декан П. В. Єгоров і заступник декана Є. Хорошева. У день аукціону (на лоті читаємо: “Ново годний аукцион экзаменов 2003/2004 г.г.”) продавалися справжні оцінки, що їх за останнім ударом молотка в присутності викладачів і близько двохсот студентів (вхід до зали, як розповів Є. Ситник, також був платний) оприлюднювали у вигляді вищезазначених карток. Розмову з паном Є. Ситником я записав на магнітну стрічку, взяв також його письмові свідчення про цей унікальний захід, організований у стінах державного вищого навчального закладу, зателефонував до Донецька і записав розмову з деканом факультету П. В. Єгоровим. На моє цілком зрозуміле запитання: “Чи справді було проведено аукціон екзаменаційних оцінок на Вашому факультеті?” — пан П. Єгоров спочатку кілька разів перепитав мене — хто я, що і звідки, а потім запропонував приїхати до Донецька. Я ввічливо пояснив, що навряд чи доцільно спеціально їхати через пів України, щоб почути “так” або “ні”. На повторне прохання підтвердити або спростувати інформацію про аукціон, — “лоти якого лежать ось переді мною і на них ми бачимо Ваше прізвище — П. В. Єгоров”, — пан Єгоров відповів: “Прієзжайте, ми с Вамі поговорім!” Утретє — така сама відповідь. Звичайно, мовою іншої держави. А на моє наполегливе: “То Ви, Петре Володимировичу, не спростовуєте цього факту?” — пан декан (він же й завідувач кафедри) попередив про закінчення розмови і додав: “Ізвіні тє, я на работє…” На що я відповів, що також займаюся цією справою за своїми обов’язками на роботі… Натомість доцент цієї ж кафедри Євген Ситник у своїх рефлексіях на ситуацію був цілком відвертим: “Я оцінюю цей аукціон як вищу стадію розвитку корупції, її відкритий, нахабний, безкарний прояв. Далі — нема куди. Тут від гонить книгою Гіннеса. Те, що багато викладачів грішать у частині хабарів, — ні для кого не є секретом. Проте в даному випадку страшне інше — вперше це відбувається так відкрито, прилюдно, організовано самим де канатом. До речі, куди деканат обліково фінансового факультету витратить ці гроші, — невідомо. У кожному разі, цей аукціон розбещує студентів, переконуючи їх, що все можна купити за гроші, що корупція в системі освіти набула офіційного статусу, що викладачі й знання нічого не варті, бо виставляють оцінку не за знання, а за купленим на аукціоні лотом. А крім того, зростає напруження у студентських групах, де чесний студент може отримати нижчу оцінку, ніж той, хто її викупив”. Отже, що ми маємо? Не можу не погодитися з Є. Ситником, який вважає, що аукціон екзаменаційних оцінок у державному університеті — це чергова диверсія, спрямована проти української держави і злочин проти її міжнародних зобов’язань. Євген ҐОЛИБАРД z P.S. Під час зустрічі із заступником міністра освіти і науки Михайлом Степком, котрий у розгорнутому інтерв’ю навів дуже цікаві факти у сфері вищої освіти, ми поцікавилися його думкою стосовно аукціону екзаменаційних оцінок в ДонНУ: чи його проведено із санкції міністерства? Відповідь Михайла Филимоновича була чіткою і різкою: “Санкції на таку дурницю просто бути не може! Інакше нам треба написати заяви і піти звідси. (…) Це нонсенс, щоб продавати оцінки… Це — маразм (…) Я от прямо зараз зателефоную ректору і попрошу дати мені пояснення з цього приводу…” І ми також вважаємо, що “аукціонна” справа кидає недобру тінь на певні позитивні результати освітньої галузі. Інтерв’ю пана Михайла Степка ми опублікуємо в одному з наступних чисел нашого тижневика. Сьогодні в номері: Сценарій Антона Бутейка стор. 3 Військо ХХІ століття стор. 4 Московщина і Переяслав стор. 5 Відлуння голодомору стор. 6 Тарасова церква стор. 8—9 Глобалізацію треба розуміти стор. 10 Святвечір на Покутті стор. 12—13 Стиль життя Ольги Сумської стор. 15

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин