Економіка і ми · с. 10сторінка оригіналу ↗
ГЛОБАЛІЗАЦІЮ ТРЕБА РОЗУМІТИ
Слово Просвіти, №03 за 2004 рік
Споконвічний ідеал стабільності й гармонії поступається прагматичному принципу доцільності, обумовленому законами руху великого капіталу. У цьому й протиріччя. Але непокоїть не це — адже здоровий глузд людини завжди давав собі раду з подібними проблемами. Небезпечним є неприродне для людського суспільства прискорення глобалізаційних процесів, яке майже фізично відчуває кожна людина. Через інтеграційність громадської свідомості світ практично
ТОЧКА ЗОРУ неспроможний ні оцінити, ні контролювати новочасні процеси. Він ще може спробувати поставити собі діагноз, але для цього треба сприйняти проблему дуже серйозно. Законів розвитку великого капіталу ніхто не приховує і вся світова комедія відбувається відкрито, у нас на очах. Ми щораз більше відчуваємо над собою чужу невидиму дію, яка нас змінює, робить подібними й керованими, але зовсім не кращими. Як нам не втратити себе? Чи збережеться наш рід, адже світові нації змінюються просто на очах, а Земля стає подібною до космольота в режимі ручного керування? Багато людей, напевно, задумуються над цим. Нам бракує розуміння того, хто ми є, і у світі власної, не з чужого голосу, оцінки світових процесів. Від усвідомлення всіма українцями правди про мотиви цих процесів залежить наше сьогодення і перспектива, здатність мати національну стратегію поведінки. Ми можемо бути свідомими гравцями світового театру або опинитись за лаштунками чи дістати місце гардеробника. Метод пізнання світу доволі простий — треба щодня і щогодини шукати відповіді на запитання: кому це вигідно? Ми ж займаємося пошуками винних, забуваючи про те, що відповідь на це питання диктує закон вигоди. Світом керує принцип вигідності або просто закони розвитку і руху капіталу, великих грошей.
КАПІТАЛ ХОЧЕ ПРОСТОРУ З історії відомо про нищівні кризи і періоди депресії, які неминуче переслідували світ капіталістів. Проте нікого не дивує, чому сучасний капітал не дуже потерпає від цього неминучого лиха. Всередині держав досягнуто саморегуляції руху капіталу через вплив на владу. Це означає, що капітал усіх потужних стабільних держав світу є олігархічним. Але на власній території олігархи швидко вичерпують потенціал росту й починають паразитувати на бюджеті, знижують життєвий рівень громадян, чим ослаблюють ринок, тобто власний потенціал розвитку. Тому такий капітал свою експансію мусить спрямовувати назовні, на чужі ринки. Світова конкуренція капіталу таким чином відбувається через зовнішню політику держав. Відбулося тісне узгодження інтересів держави й капіталу, який за дією ще більше проявляє національний характер. Це видно з того, що воєнні доктрини і зовнішня політика наддержав за своєю суттю є засобами захисту інтересів олігархічного капіталу на чужих територіях. Держави мусять це робити заради збереження власної стабільності й високого життєвого рівня громадян. Проте зараз і ці засоби не можуть втримати контроль над потужним капіталом. Глобалізація дає надію людству уникнути нищівного за результатами конфлікту між потужними національними олігархічними капіталами. На жаль, ніхто не береться прогнозувати, які будуть наслідки глобалізації і чи вдасться потім уникнути глобального протистояння кількох надпотужних фінансових монстрів, коли переділ світових впливів уже себе вичерпає. Якщо йти таким шляхом, світова катастрофа неминуча, і-то в недалекому майбутньому. Сам по собі сучасний олігархічний капітал кардинально відрізняється від капіталу початку минулого століття. Його зростання карколомними темпами не могло відбутися природним шляхом. Тому значна його частка вже не є мірилом людської праці. Фактично, це віртуальний капітал, утворений нечесними засобами, тобто з гріхом. Але відрізнити ці гроші від живих практично неможливо. Тому пусті папірці забирають у кожної людини частку від заробленого. Це не що інше, як відомий із Біблії гріх недоплати заробленого, пограбування того, що в поті чола свого людина заробляє на хліб щоденний. Християнська релігія вважає це гідним неминучої кари неба. Тяжкість цього гріха в тому, що він порушує порядок життя людини як Божого створіння, підриває віру в справедливість і відвертає людей від Бога, породжуючи інші гріхи. Фактично ці віртуальні гроші позбавляють людину значної частки життя, відданої щоденній праці задля підтримання людського буття в собі і нащадках. Мертві віртуальні гроші витравлюють Боже начало в земній людині. Такі гроші швидко множаться, адже вони оминають тривалий ланцюг створення цінностей. Хто знає, якою є частка пустого капіталу в світовій фінансовій системі, але, за всіма ознаками, чимала, і вона небезпечно швидко зростає.
КАПІТАЛ ДЛЯ СЛАБАКІВ? Капітал прагне “живої крові” — надприбутків зі свіжих ринків. Через це олігархічний капітал не може бути інвестором в економіку слабших держав. Він здатен тільки до економічної колонізації. При цьому інвестується тільки процедура здобуття реального контролю над управлінням державою і народом, заходи недопущення формування національної державності. Тому що національна держава спроможна не допустити надання пільг чужому капіталові. Тоді олігархічний капітал, позбавлений можливості впливу на владу, стає звичайним інвестором. Неправда, що інвесторів треба приваблювати пільгами. Вони приречені працювати навіть із мінімальними прибутками. Капітал не може існувати без руху. Тому надавати пріоритет чужому великому капіталові, навіть ставити його в рівні умови з національним означає створити умови для власної колонізації, стати об’єктом поділу власного ринку і ресурсів. За таких умов національний капітал не зможе зростати і бути світовим конкурентом. Відповідно, держава з суб’єкта перетвориться в об’єкт у світових стосунках.
Далі буде.
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
