Суспільство і ми · с. 8сторінка оригіналу ↗
ПСИХОЛОГІЯ І
Слово Просвіти, №03 за 2006 рік
Нещодавно Київ зустрічав учасників Першого Всеукраїнського конґресу психологів. Подія ця для нас визначна. Ми першими на теренах країн СНД провели таке широке зібрання із запрошенням фахівців із-за кордону. І, звичайно ж, колишніх наших співвітчизників, які тепер успішно працюють в інших країнах. Зібралося багато вчених, які професійно вивчають людину. І наші науковці, й гості з інших країн усі три дні ділилися досвідом роботи в галузі гуманістичної психології. До речі, саме напередодні роботи конґресу вийшов другий том тритомної антології “Гуманістична психологія”. Усі учасники підкреслювали (і не тільки на пленарних засіданнях, а й на семінарах, у дискусіях, “круглих столах”): конґрес виходить далеко за межі зібрання. Масштабні події відбуваються сьогодні у світі як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус. Отже, друга половина XX ст. — це час, коли гуманістична психологія сформувалась як така і досягла своїх головних результатів. Звертаюся до одного з учасників конґресу: — Пане Романе, Ви представ& ник іншого континенту. Чому виз& начальною в сучасній західній пси& хології стала гуманістична психо& логія? Роман ТРАЧ: Ситуація у світі — зацікавленість людини людиною — почала змінюватися в 50—60-х роках XX ст. Можна сказати, це сталося під зростаючим впливом американської психології на загальносвітову науку. У США, крім академічної, почала активно розвиватися практична психологія, скажімо, тестування. Адже воно дозволяє “виміряти” не тільки здібності, а й риси характеру. Розроблено вже понад 2000 тестів. А ще — консультування при університетах, відкриття психологічних центрів, філософських кафе. І скрізь є бажаючі одержували практичні поради. Наша підсвідомість — “світ із середини” — відкриває нову людську складність, яка підказує, навіть потребує того, що жити треба інакше. Мало не головною психологічною характеристикою людини стала її безпорадність. Вплив Карла Роджерса (одного з найвідоміших американських учених-практиків) на сучасну гуманістичну психологію залишається неперевершеним. Хотів би назвати ще ім’я Абрагама Маслова, видатного теоретика американської гуманістичної психології. Він, до речі, виходець із України. — Що ще зумовило появу саме гуманістичної психології? І чи бага& то спеціалістів у США долучилося до неї? — Почну з другої частини запитання. У США близько 80—90 відсотків гуманістичних психотерапевтів, психологів, педагогів. Це привід для святкування. Але є і люди з поглядами, що не поділяють гуманістичних. За Еріком Берном, ми пристосовуємося до суспільства. У радянських людей відчуття вільної людини взагалі атрофувалося. Увесь час вони мали когось слухати, бути комусь зобов’язаними, когось боятися. Така ситуація веде до зміни себе — втрачаємо автономію. І це погано. А життя нам не тільки дане, воно нам задане, що означає: знайди своє завдання в житті. Чесно кажучи, шлях цей нелегкий, бо суспільство аж ніяк не сприяє такому завданню. Навпаки, — воно робить його важчим. Чому? Бо не хоче бачити навколо себе людей, які можуть думати самостійно, інакше. Однак саме цей шлях гідний Людини. Захід, можливо, першим відчув, що духовне життя стає убогішим — попри прогрес техніки і підвищення життєвого комфорту. А Фрідріх Ніцше взагалі передрік історію двох століть — XX і XXI — як вибух агресії, нігілізму. “Все на землі вирішуватиметься найбрутальнішою силою, егоїзмом завербованих мас і мілітарних диктаторів при знеціненні найвищих цінностей”. Так що поява великої когорти психологів-гуманістів дуже на часі. XX ст. уже повністю підтвердило прогнози Ніцше. Перша і Друга світові війни знищили понад 100 мільйонів осіб. До цього треба додати щонайменше 50 мільйонів жертв тоталітарного більшовицького режиму. Згідно з найновішою біографією Мао Цзедуна, (2005 р.) китайський лідер “організував смерть” 70 мільйонів китайців. Додамо голодомор українських селян
(близько 10 мільйонів), загибель європейських євреїв у нацистських таборах смерті (близько 6 мільйонів). А ще численні “менші” геноциди — вірменський, камбоджійський, “етнічна чистка” в колишній Югославії і в сучасних державах Африки та багато інших, мало відомих. XX століття залишиться як одне з найжахливіших у пам’яті людства. А це вже свідчення занепаду цивілізації. До того ж, як невідворотна катастрофа, зростає нігілізм. Ось чому світ б’є тривогу. Добре, що й ваш конґрес проходить під знаком “Психологія і духовність”. — Пане Романе, а як Ви, маючи українське ім’я і прізвище, стали ві& домим професором психології у США? — Я родом із Коломиї. За два роки “звільненої” Станіславщини в 1939—1941 рр. комуністи допомогли мені втратити віру в Бога, а віру в комунізм я вже сам утратив, коли НКВС у 1941-му арештував мого батька. У 1944 році сімнадцятилітнім юнаком я покинув Україну і відтоді живу за її межами. Спершу у Франції, Бельгії, Німеччині. Психологія цікавила завжди. Найбільше пощастило в Українському Вільному Університеті та в німецькому університеті в Мюнхені. Багато дали курси Філіпа Лерша — прекрасного викладача й автора книжок із психології особистості та психології культури й цивілізації. Лерш був гуманістом і зумів довести нам, студентам, що хоча люди й мають нахил до зла (він докладно аналізував усі його варіанти), вони також мають здатність бути добрими. Професор показував, як це проявляється. Він допоміг мені знайти науково базовану віру в позитивний потенціал людини. А далі займався самоосвітою. Через багато років на одному з поважних зібрань у США почув, як Карл Роджерс закінчив свою доповідь словами: “І все ж людина у своїй основі є доброю”. Щоправда, на цьому ж зібранні піднявся не менш відомий психолог і відповів: “Людина у своїй основі є доброю і — злою”. Я солідаризуюся з великим гуманістом Роджерсом. Не все можна виправити в людині (і чи треба це завжди робити?), але вихованню вона піддається. Психологи-гуманісти змінюють світогляд людини. І змінюють на краще.
— Які ж орієнтири гуманістич& ної психології? — На це запитання відповідає Георгій БАЛЛ — професор Інституту психології імені Г. С. Костюка. — Шлях гуманістичної психології виявився набагато важчим, аніж передбачали ентузіасти. Чому так трапилося? Тому що інертне суспільство не було готове до прийняття і реалізації самих принципів. Можна додати, що не готове було і професійне співтовариство
Ореол — прародич аури — прийшов до нас з латини. Аура — це невидиме світіння, яким оточені матеріальні тіла, особли& во людина. Його дано побачити хіба що сенситивам та ясно& видцям. До вивчення аури підійшли вчені Великої Британії ще в 20&і роки минулого сторіччя, а згодом — американці. Але, коли виявилося, що над головами деяких політиків аура темна і пля& миста, досліди припинили, а результати засекретили... Ауру має і нація. Обличчя нації визначають її художники, композитори, поети, філософи, вчені, політики. Ліна КОСТЕНКО
* * * Наш співвітчизник, професор Володимир Берсенєв (невропа& толог) свідчить: “Тепер я вже лікую в основному дітей. Їх, хво& рих від народження, в останні роки з’являється все більше. Се& ред моїх маленьких пацієнтів чимало “дітей із пробірки”. На що я звернув увагу — у “дітей із пробірки” немає душі. Це насторо& жує, навіть жахає. Ми ще далеко не все знаємо про людину, і, отже, наука не повинна втручатися в “святая святих”.
* * * Чи існують реально “безрелігійні люди”? Я зібрав свідчення на користь того, що релігійне почуття існує в кожній людині, хоча б заховане (щоб не сказати — витіснене) у несвідоме. Як& що Фройд твердив, що людина не тільки часто аморальніша, ніж вона вважає, але часто також набагато моральніша, ніж вона думає, то можна сказати: людина також релігійніша, ніж вона це знає. Віктор ФРАНКЛ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
