Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Здоровий спосіб життя · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЯК ВИ СТАВИТЕСЯ ДО САМОЛІКУВАН-

Слово Просвіти, №03 за 2006 рік

Із таким запитанням я звернулася до перехожих на Хре! щатику. Вразила чи то непривітність, чи то сором’язливість, чи то боязкість наших людей. Дехто взагалі не хотів відпові! дати. Ті ж, що відповідали, переважно не бажали представ! лятися, фотографуватися, втікали й ледве!ледве з них мож! на було витягнути ім’я. А деякі й цього не говорили. Ось, нап! риклад, одна жіночка щиро відповіла: “До самолікування ставлюся позитивно, все ж таки краще ніж поради лікарів. Я занотовую способи самолікування різних хвороб. У мене є список і, якщо треба, завжди читаю потрібні виписки. На! родна медицина мене більше цікавить і більше допомагає, ніж офіційна”. А коли я попросила її назватися — за нею і слід пропав…Чого боїмося? До речі, щодо лікування. Дотеперішня відома нам традиційна медицина, як правило, лікує хворий орган. Це вважається логічним: що болить, те й слід лікувати. Наша (ще досі совєцька) медицина поділила хворих не лише згідно зі своїми підгалузями, що визначають відповідні спеціалізації лікарів — терапевт, хірург, онколог тощо, а й на вузькі напрямки, закріплені за окремими органами: оком займається офтальмолог, нирками — нефролог, кров’ю — ендокринолог, серцем — кардіолог тощо. Кожна з цих спеціалізацій поділяється на ще дрібніші. Кардіологи-“ішемісти” нерідко працюють окремо від “інфарктників” і “клапанників”, а кардіохірурги — узагалі окрема каста. Один пришиває гудзики, другий — підкладку, третій… А хто відповідає за весь костюм? Ваше тіло — Ви й відповідайте! Дуже часто ці спеціалізації звужуються ще більше, позаяк визначаються темами дисертаційних робіт майбутніх кандидатів наук. А в існуючій системі дисертаціювання як засобу побудови свого авторитету і забезпечення матеріального благополуччя хворого нерідко розглядають як зручний об’єкт для отримання експериментальних даних під конкретну тему, що її досліджує аспірант. Грубо кажучи, практична медицина в наших умовах значною мірою перетворилася на систему затикання дірок: знайти місце болю, а потім — або вирізати, або — таблетки. Звичайний хворий, який не має медичної освіти, віддається на милість того лікаря, до якого потрапить. І тут уже — кому як пощастить… Інша справа — східна медицина. В її традиції людське тіло є цілісною спільнотою тісно пов’язаних між собою різнофункціональних біологічних систем і їхніх складових, — від органів до клітин і молекул, — кожна з яких є живим організмом і живе своїм особистим життям у складі спільноти. Спільноти, яка має працювати у злагоді із Духом і душею, котру в собі носить. Наше тіло — це дитячий садок, школа, університет, підприємство, країна, планета і Космос разом узяті. Кожна дитина-молекула, кожна країна-орган має свій життєвий цикл, свій ритм (водночас підпорядкований загальному ритмові функціонування організму), потребує своєї специфічної їжі та нормальних умов існування, праці та відпочинку, сну та доброго слова. Зрозуміло, що будь-якому члену цієї великої родини на кожному з рівнів її цілісної ієрархічної системи не подобається споживати протиприродні для неї сполуки, котрі руйнують органічні інформаційні та енергетичні зв’язки і ритми заради усунення окремих симптомів. Бо чужорідні хімічні елементи руйнують головну цінність організму і його складових: здатність до саморегуляції, самовідновлення функцій і самовідтворення клітин. Ви не замислювалися, шановні читачі, чому в Україні раптом постало так багато аптек? Причому далеко не в кожній аптеці ви купите натуральні ліки. Ану, спробуйте, наприклад, купити елементарні краплі Зеленіна… Фармацевтичний бізнес на великій хімії неорганічних сполук — це сьогодні чи не найприбутковіший після торгівлі зброєю. Причому цей бізнес має перспективи розвитку, бо надто часто запропоновані вам ліки лікують одне і водночас плюндрують інше, створюючи, як наслідок, додатковий попит на ринку медпрепаратів. Тому й продуценти не дуже напружуються щодо виробництва природних ліків. Адже препарати з натуральної сировини потребують більших клопотів у їх виробництві та зберіганні, складнішої, делікатнішої, уважнішої, обережнішої технології, ніж штампування таблеток із синтетичних хімічних сполук. А тому такі ентузіасти виробництва натуральних препаратів, як, наприклад, працівники НВЦ “Борщагівський фармацевтичний завод” або НВО “Екомед” залишилися сьогодні в меншості, а їхні ліки ще й не в кожній аптеці знайдеш… ЗАМІСТЬ ЗАТИКАННЯ ДІРОК Мій візит до Олександри Іванівни в лікувальному центрі “Галатея” тривав дві години і сім хвилин. Лікар почала із запитання: “Яке завдання Ви переді мною ставите?” Упродовж 30 хвилин пані лікар ставила питання і вислуховувала мої відповіді, потім ще півгодини діагностувала мій стан за допомогою різних приладів (від звичайного статоскопа до якихось електронних пристосувань, сполучених із комп’ютером). Поки я чекав у сусідньому покої десь хвилин 30—35, лікар за допомогою сучасних електронних засобів аналізувала стан мого організму, писала медичний висновок, формулювала рекомендації, систему лікування і рецептуру лікувальних препаратів. І потім упродовж півгодини пояснювала мені висновки обстеження і подробиці рекомендованого курсу лікування, режиму харчування і способу життя з урахуванням певних обмежень. На руки я отримав комп’ютерну роздруківку, на якій відображено 200 (!) окремих і узагальнюючих параметрів організму з графічними ілюстраціями стану основних дванадцяти органів: серце, легені, шлунок, печінка, нирки, підшлункова залоза, жовчний і сечовий міхури тощо. Тут із математичною точністю z Олександр, громадянин Росії: — Вірю лікарям, але не завжди. От мені допомагають лікувальні тра! ви. У мене є знайомий спеціаліст, він мешкає в Німеччині, працював у Азербайджані, сам росіянин. Йому мали робити операцію — аденома простати, та він почав лікуватися травами. Уже третій рік усе нормаль! но — й не треба ніякої операції. Бог створив усе, що нам потрібно. Треба тільки вміти знаходити необхідні лі! карські рослини. Петро Артемович: — У мене зараз проблема зі спи! ною, а самолікування поки що не до! помагає, та й лікарі теж не дуже доб! ре лікують. Зараз я знаходжуся на стаціонарі. Передплачую газету “Ба! бушка”, може, там щось корисне знайду. Комусь газетні поради допо! магають, а комусь — ні. Я не знай! шов такого самолікування, яке мені допомогло б. А до знахарів ходити не варто: вони тільки гроші беруть і ні! чого не роблять. Любов Клименко, працівниця музею: — Самолікування мені допома! гає. У мене дитина дуже часто хво! ріє на горло. І зараз я йому даю віта! мін С. Після цього змушую полоска! ти горло необхідними травами, даю йому таблетки для смоктання і жод! них антибіотиків. Оце виліковує, тільки пити потрібно багато. Я сама теж займаюся самолікуванням, бо в мене в горлі часто буває запалення. Їм лимони, п’ю гаряче молоко, можу вживати таблетки, але слабкі. Коли в сина дуже висока температура, то розтираю його оцтом три!чотири рази — й температура спадає. За! раз, коли починається епідемія, лі! карі не надають потрібної уваги ді! тям. Але коли вже серйозне захво! рювання, то ми звертаємося до лі! карів. Таблетками мало користую! ся, бо це — не панацея, це — хімія. Володимир: — Усе життя сам себе лікую. Метод у мене простий: зранку й увечері склянка горілки, ложка пер! цю; усе це вжити, потім закутатися і застуда проходить. А кому допомог! ли лікарі? Усі, напевне, знають Раїсу Горбачову, дружину колишнього президента, молоду, гарну жінку. У неї були гроші, її лікували кращі лю! ди в Німеччині, але це не допомог! ло, і вона померла. Тому хіба є сенсу лікарях? Немає. Ну, апендицит ви! різати треба, сам не виріжеш. Лідія: — Половину хвороб лікую сама, половину — довіряю лікарям. Так, як ти сам знаєш свій організм, так ніхто його не знає. Лікуюся найчастіше медикаментами, а травами — рідко. Самолікування — це підтримка свого стану. Олег: — Усе, що лікарі приписали, тей використовую. Вони мені допома! гають. Галина Степанівна, вчителька з Івано%Франківщини: — Якщо серйозне захворюван! ня, то краще до лікаря звернутися. А як застудне, то можна й народними методами вилікувати: і калиною, ма! линою, вербою й різними настоями на травах. Коли хвороба не задавне! на, — це допомагає. Де потрібне хі! рургічне втручання, — без лікарні не обійдешся. Ніколи ніяких таблеток не вживаю, тим більше ж вони на хімії, ну, якщо на травах, то можна вико! ристовувати. Самолікування теж бу! ває часто шкідливим, ми — не лікарі й не можемо правильно встановити діагноз. Треба знати причину хворо! би, здавати аналізи. Тут бувають різ! ні ситуації. Але лікарські засоби пос! тупаються народній медицині. Підготувала Олеся ДЗИРА Фото Івана ПИЛИПЕНКА z Колективний тренінг з холодинаміки. Психоаналітик Наталія Іванівна допомагає трансформувати наш минулий негативний досвід у позитивний

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин