Традиція · с. 16сторінка оригіналу ↗
ДНІПРОПЕТРОВЦІ ПРИЙШЛИ ДО ЛЄНІНА ЗАЩЕД-
Слово Просвіти, №03 за 2006 рік
ВЕРТЕП
Щедрий вечір цього року припав на п’ятницю 13!го. Місце зустрічі дніпропетровських щедрувальників незмінне — площа Леніна, під пам’ятником. Давно вже центральна площа не користувалася такою попу! лярністю: багатотисячні революційні марші, “помаранчеве” та “блакитне” наметові містечка, мітинги всіх полі! тичних відтінків. А тепер от іще — вертеп! Чи сподівався колись вождь світового пролетаріату на таку ком! панію?! Здивовано поглядаючи на весе! лу костюмовану процесію, проспек! том сунуть заклопотані люди. З піс! нями, під тонку мелодію сріблястих дзвоників проспектом Карла Маркса ідуть Василь і Маланка, Дід із Козою, Мисливці, Чорт, Москаль, Жид, Ци! ганки й інші персонажі. — Ви хто? Звідки?! — розпитують зачудовані перехожі. — Ми — “Вертеп”. “Гурт Мандрівних Дяків “Вертеп” — назва дніпропетровського музич! ного рок!гурту. У студентські часи Ти! мофій Хом’як, зараз лідер гурту, із друзями підробляв музикуванням на святах. Наче українські “спудеї” у XVI! I—XIX століттях. Під час канікул вони ходили по містах і селах, розігруючи вистави на релігійні й побутові теми. Звідси й назва гурту. Ой, завіяли буйні вітрови, Сніг під пороги в новому року пригнали! —
виводить низьким голосом “вертепі! вець” Олексій Бондаренко. Завжди має при собі блокнот, де занотовані народні пісні поряд із власними: Назбирать зірок із неба до дірявих кишень, До гори — в Підгороднє, до Самари — в Кільчень... Місто Підгороднє. Зачерпнувши з джерела живої народної традиції, звідси “Вертеп” несе добро у світ. Тут народилися вже знайомі нам “верте! півці” Тимофій, Олексій, музика Фе! дір Бугай та співачка Оксана Бондар. Звідси на свято Маланки прибув до Дніпропетровська фольклорний хор “Криниця”. У Підгородньому є тезка гурту — легендарна гора Вертеп. У святковій виставі грали непро! фесійні актори. Хвилювалися, забу! вали слова, зашпортувалися у мікро! фонних дротах. Із непідробною щи! рістю кожен показував те, що вмів. Козак Василь, вихованець дніпро! петровської школи національного бойового мистецтва “Спас!Штурм”, та його супротивник Чорт, майстер східного єдиноборства тайцзицю! ань, влаштували на площі видовищ! ний бій. Але, як завжди, перемога дісталася добрим силам. Дай же вам, Боже, В цім новім року Щастя-здоров’я За кожним кроком, — виспівували актори, прощаючись. “Оце ж наша молодість, і ми так ро! били!” — плакали старенькі бабусі. Молодь завихрювала хороводи, а заскочені перехожі завмирали, вдивляючись у відроджене диво тра! диції...
Анекдот із життя дніпропет! ровського “Вертепу”: “Відколядували ми в одному дво! рі, — розповідає Тимофій Хом’як, — виходимо, як завжди, у яскравих костюмах, бачимо: посеред дороги на снігу чоловік лежить. — Дядьку, чи з вами все гаразд?
Може, вас додому відвести?” — пи! таємо. Чолов’яга розплющив каламутні очі і враз протверезів: Смерть із ко! сою йому всміхається, ще й руку по! дає... — Нє, — відказав, — я луччє тут побуду, — і щодуху порачкував у ку! щі. Куди й хміль подівся!”
Ірина ШОВКОВЕЦЬ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
