Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Коментар-погляд · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПОЛІТИЧНА СВОБОДА ЗАМІСТЬ ШКУРНОЇ ВИГОДИ...

Слово Просвіти, №03 за 2006 рік

Ситуація в країні складна. Доктор економічних наук, постійний представник Президента України в Кабінеті Міністрів України Володи! мир ЛАНОВИЙ не приховує, що доведеться затягнути пасок і навчитися економити. Насамперед енергетичні ресурси. Європа й Америка через це пройшли. Ми — не виняток. Тож перед тим як торкнутися теми податкової системи, перспектив інвестицій і вільних економічних зон, насамперед поцікавилася у пана Ланового про досягнення й втрати у переговорах між “Нафтогазом Ук! раїни” та російським “Газпромом”... — Коли я дізнався про результати переговорів, то зрозумів, що в України вибору не було. Росія нам не стільки запропонувала, скільки накинула суб’єкта, з яким ми підписали контракт. “Росукрекспо” уповноважений здійснювати відповідні транзитні, транспортні, розрахункові та інші операції. Щоправда, ми могли б оптимізувати деякі параметри цього договору. Але оскільки переговори проходили вночі, у цейтнотному режимі, то угода не є завершеною. Отже, буде можливість дещо уточнити. Наприклад, причини та умови перегляду цін і тарифів, а також різноманітні гарантії від кожної сторони. Договір не є юридично досконалим документом, але політичні й часові можливості сприятимуть тому, щоб покращити його модель. Економіка розвивається позитивно за умови правильних імпульсів, орієнтирів та оцінок. Тобто, якщо в нас на якесь енергетичне паливо ціни штучні, а на якесь — реальні, то суб’єкти господарювання: споживачі, інвестори, виробники, — дезорієнтуються. Хтось починає збільшувати те, що йому вигідно, інші хочуть збільшити попит на те, що вигідно їм. Наприклад, якщо продавати газ дешевше, а бензин і вугілля дорожче, то через рік обов’язково виникне невідповідність. У результаті матимемо пастку для споживача. Тому що неодмінно з’явиться питання про доцільність будівництва трубопроводів. Навіщо вкладали гроші, якщо цей енергетичний матеріал невигідний? Насправді паливо стає дорожчим у всьому світі... Зросли ціни на бензин, дизельне пальне, впливаючи на цінові зміни в загальному енергетичному секторі. Це закон ринку й економіки. Якщо інші купують газ за ціною 250 доларів за тисячу кубометрів, то ми при всьому бажанні не можемо купувати по 50 доларів. Навіть якби сталося таке диво, ми б орієнтувалися на газо-об’ємні виробництва. Тоді як Європа — на газо-економні. Тож наша технологічна структура буде надто приблизною у порівнянні зі світовими стандартами. Ми ж не хочемо для себе створювати анклав. Інша справа, що ціни мають бути поміркованими й не дуже випереджати чи відставати від інших країн. Звичайно, ситуація складна, і перед нашою економікою — серйозні випробування. Але такі світові тенденції, і нам треба діяти відповідно до них. — Дуже багато критики про непрофесійність команди “Нафто& газу” та маніпулювання абсолютно різними цифрами. Урядові сили стверджують про 95 доларів за ти& сячу кубометрів, від опозиції лунає цифра 230... Пересічному громадя& нинові така невідповідність заплу& тує мізки... — Якби в нас була можливість купувати якийсь інший газ, наприклад, туркменський... Він обходиться нам дешевше, приблизно 80 доларів на кордоні з Україною. Але сьогодні ми не можемо не купувати російського газу. Інакше в нас не складеться баланс і нам нічим буде закрити споживчу діру. Треба визнати: наша економічна тактика була не зовсім правильною. Росія діяла на випередження і наперед скупила весь приріст газу в Туркменистані. Тепер цей газ належить посередникам, а не безпосередньо національним виробникам. Північний сусід зробив усе, щоб ми не змогли збільшити купівельну частку туркменського газу. Тож нам не завадило б сказати чесніше про це. Росія запропонувала безальтернативні умови. Ми адекватно могли і, думаю, будемо підвищувати тарифи з транспортного обслуговування. Але треба мати на увазі, що через територію Росії проходить туркменський газ, і вона також має всі можливості збільшити у відповідь свої тарифи з транспортного обслуговування. Коли підписували договір, думаю, з українського боку враховували цей момент. — Але чому не врахували й не пе& редбачили наслідків, коли Росія ску& повувала туркменський газ? Ма& буть, це не є ознакою потужного стратегічного мислення... — Думаю, що справді було деяке заспокоєння і навіть запаморочення від успіхів: політичних, інформаційних, революційних... Знаємо, що минулого року не все вдавалося новій владі. Але впевнений, що причиною енергетичної кризи є не якісь прорахунки чи непорозуміння... Головне те, що колишнє українське керівництво довгий час використовувало політичні аргументи та поступки в обстоюванні особистих інтересів. Не секрет, що чіткої політичної позиції в України не було. Колишнє керівництво перетворило державу на такого собі негласного сателіта, який тупцяв в обозі російського політичного курсу. Росія і сьогодні не відмовляється від цієї моделі. Білоруси, вірмени поводять себе лояльно, тому економічні ціни у їхніх країнах застосовуються прийнятні. Ми ж поміняли шкурну вигоду на політичну свободу. — Історія не терпить “якби”, але очевидно за перемоги Януковича нашу газотранспортну систему здали б... — Гм-м... Звичайно, історія не терпить “якби”... Тому... — Можемо поставити “три крапки”... — Думаю, що завжди є економічні вигоди. Ігнорує їх хіба що уряд маріонеток. Мені дуже не хотілося б ототожнювати українських політичних діячів із маріонетками, яких посмикують із-за кордону. Раніше чи пізніше, але це неодмінно стане відомо і вони зникнуть із політичної шахівниці. — Хіба цього не сталося? Хіба парламент, проголосувавши за від& ставку уряду Єханурова, не став своєрідним індикатором на “маріо& нетство”? — Тому я і звертаюся до цих людей. Політиком може бути тільки той, хто захищає національні інтереси. Інакше громадяни вже ніколи не проголосують за них... Це — спалити за собою мости. — Ви говорили, що Україна не спроможна відмовитися від росій& ського газу, тому що споживає енер& гетичне паливо у великих кількос& тях. А які в нас перспективи впро& вадження енергозберігаючих техно& логій? — У всьому світі енергозберігаючі технології запроваджувалися лише після підвищення цін. Країни Європи та США перейшли на малолітражні автомобілі після першої нафтової кризи у 1973 році й особливо після другої — у 1983 р. Це сталося у всьому світі й зачепило буквально всі галузі. Тобто, ринок є ринок, і високі ціни змушують усіх економити. Тому скільки б ми не говорили, не умовляли чи погрожували державним підприємствам і приватному сектору... Поки ціни не зростуть, і вони не відчують, що втрачають прибутки, економити не будуть. Аксіома... Ось згадайте: металургійний комплекс почав первинну приватизацію з 1996 року. І що? Щось змінилося за ці шість років? Та ж структура і технологія. Ті ж самі раритетні печі. Це один бік медалі. На зворотному — податкове ярмо, в якому знаходиться наша економіка, підприємства, споживачі. Фінансова система працює тільки на вилучення доходів. Минулого року податки стали ще більшими. Величезне ПДВ, величезні імпортні мита... А також обкладання податками операцій, які не повинні оподатковуватися. Маю на увазі продаж дешевих квартир, торгівля валютою, мобільний зв’язок. Тобто, податкове навантаження було потужним для більшості населення і пільговим для наближених до влади фінансових, бізнесових структур чи навіть цілих реґіонів. Коли великий податковий тиск, то економіці не вистачає ресурсів для платежів, кредитів, заощаджень і, як наслідок, — для інвестицій. Якщо минулого року інвестиції зросли на 30 %, то цьогоріч тільки на 5 %. Динаміка дуже низька. Тому податкова реформа — центральне завдання. — Поясніть, будь ласка, чому це так складно — зменшити пода& ток... — Є декілька причин. Чому в нас величезна тіньова економіка? Тому що, сплативши всі податки, залишишся без штанів. Економічною мовою, за таких умов вилучається весь дохід і капітал громадян. Іншою причиною є те, що, не маючи довіри до платників податків, фіскальні органи і до себе не сподіваються добросовісного ставлення. І тому замість того, щоб налагоджувати сприятливий податковий клімат, вони збільшують податки. Ось, наприклад, податок на послуги мобільного зв’язку в 2005 році зріс від 6 % до 7,5 %. — Якесь зачароване коло вихо& дить... — На жаль... Є ще одна причина. Соціальні витрати в нашій державі за останні роки були вкрай низькими. Люди відстали від будьяких норм споживання, тому бюджет був перевантажений соціальними видатками й не міг знизити податки. Сподіваюся, що цей період ми вже пережили й тепер почнемо дбати про виробника. — Оскільки податки в нас не зменшилися, то логічно зробити висновок, що успіхи в руйнуванні ті& ньової економіки в нас також міні& мальні... — Деякі успіхи є. З тіні вийшла частина операцій, пов’язаних з імпортом. В основному він ішов контрабандно. Усі про це знали. Цілими ешелонами, суднами й літаками завозилися контрабандні товари, платилися хабарі. У цих імпортерів були “криші” — політичні і владні... Тож митники старанно закривали очі. Тепер “криш” не стало, але ж товари й надалі потрібні. Тому, навіть сплативши мито, цей бізнес залишається прибутковим. За статистикою, в Україні 55 % економіки було в тіні. А зараз — 48 %. Як за один рік, — то це серйозне зниження. Але не настільки, щоб ми задовольняли у своїй державі соціальні потреби. — Наскільки я зрозуміла Ви іро& нічно ставитеся до перспективи розвитку вільних економічних зон? Чи я неправильно зрозуміла? — Є два типи таких пріоритетних режимів. До першого типу належать окремі інвестиційні проекти, підприємства чи невеличкі території, так звані технопарки. Це може бути територія університетського містечка... Там створюються режими пріоритетних інвестиційних проектів і сплачується менший податок із прибутку. У нас створили вільні економічні зони, в яких скасували ПДВ та імпортне мито. Але ці податки аж ніяк не пов’язані з інвестиціями. Вони пов’язані з торговельним оборотом. У результаті, замість інвестиційних територій, просто завозилися безмитно товари у величезному обсязі... — І хтось у такий спосіб збивав собі капітал... — У Європі для певних територій безмитної торгівлі існує інший режим. Туди завозяться товари, як правило, імпортного походження, але для подальшого транзиту в інші країни. У нашій державі яскравим прикладом такої території є район Одеси. Він забезпечує і центральну Європу, і Україну, і Росію. Збирати мито і ПДВ в Одесі означало б автоматично збільшувати вартість подальшого транзиту. На жаль, у нас цілі області запрагли собі забезпечити безмитну торгівлю. Відповідно імпортери йдуть водні області й не ідуть в інші, що загалом спричиняє збитки. Тому я за інвестиційні пріоритети для спеціально визначених зон. — Які Ваші прогнози щодо роз& витку інвестицій? І наскільки цей розвиток залежить від сьогодніш& ньої політичної нестабільності? — Якщо говорити про зовнішні інвестиції, то для інвесторів є наявність ризику. Вони не впевнені в долі свого бізнесу. Як правило, це називають політичним ризиком, який залежить від політичного клімату в державі. Інвестору важливо, щоб був ринок і щоб ні для кого не було переваг на цьому ринку. Національний інвестор та іноземний мають бути рівними у правах. Інакше яким чином конкурувати? Інвестори не хочуть залежати від суб’єктивних факторів. Сьогодні їх стримує невизначеність політичного і правового характеру. Досі не відома доля енергетичного сектору. Чи буде він демонополізований чи так і залишиться у монополії держави... Внутрішня ціна на газ одна, а зовнішня — зовсім інша... І чомусь вигідніше купувати газ, ніж добувати власний. Абсурд... Тому інвестори також очікують на зміну влади і наскільки вона буде спроможна забезпечувати об’єктивні механізми. — Віктор Ющенко в передви& борчій програмі обіцяв за час свого правління створити п’ять мільйо& нів робочих місць. Фактично — мільйон на рік. Офіційна статис& тика за минулий 2005 підтверджує цей обіцяний мільйон робочих місць. Але наразі маємо настільки низький рівень ВВП, що мимоволі зринає думка про приписки... — Дуже делікатне питання... Тому що наша статистика не дає прямих відповідей на питання про створення і зайнятість нових робочих місць. Адже можна створити нові місця, але їх не зайняти... Тому... Це експертна оцінка, яка базується на певних розрахунках. Зрештою робочі місця створюються не тільки владою... Громадяни самі можуть створювати нові робочі місця. Мабуть, це все-таки оцінка такого загального плану про те, що люди більш активно почали працювати, тому що стало більше свобод і менше сваволі. Тож загальне пожвавлення в економіці продовжується. — Так, але в ці високі статис& тичні дані можливо увійшли робочі місця громадян, які й раніше спокій& но собі працювали, але не були заре& єстровані. І тепер під тиском по& даткових органів вимушені легалізу& вати свою працю... — Не тільки під тиском... Швидше під стимулом та мотивацією. Але я згодний із тим, що реальні робочі місця створюються, коли запроваджуються високотехнологічні галузі. Щоб наша молодь, яка закінчує університети, могла працювати за своїми спеціальностями. z Уляна ГЛІБЧУК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин