Читацьке віче · с. 4сторінка оригіналу ↗
А ДЕ Ж РЕЙТИНГИ СОВІСТІ?
Слово Просвіти, №03 за 2006 рік
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ПРЕЗИДЕНТА
Дорогий Вікторе Андрійовичу! Насамперед вважаю за необхідність навести дві цитати: одну з далекої минувшини, коли Московія тільки-но ставала Росією, а другу з часів, коли після більшовицького перевороту Україна ставала незалежною державою. Петро I, котрий, як усі московські царі, опікувався розширенням і збереженням своєї імперії, сказав: “Отторжение малороссийского народа от государства нашего может быть началом всех наших бед”. Лев Троцький, наставляючи комісарів війська, яке Ленін посилав на Київ, щоб придушити Україну, кричав із трибуни: “...помните, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть, и мы с вами... Знайте, что для достижения намеченной цели все средства одинаково хороши”. Наш народ відчув на собі ці “срєдства”. Був до ноги винищений Батурин, а головорізи Муравйова вбивали людей лише за те, що вони розмовляли українською мовою або були у вишиванці. Можна навести безліч подібних висловлювань, та й цих достатньо, аби завжди пам’ятати, що Росія, доки вона існує, ніколи не змириться із утратою України й робитиме все, щоб знову завернути її в імперію, якщо не безіменною “южной частью”, то хоча б малоросійською федерацією. І вона, як бачимо, усе робить для цього. Сьогодні вже не пошлеш муравйовців до Києва, — не ті часи, і в хід пускаються провокації і шантаж. Конфлікт через Тузлу, “помилкова” висадка десанту на територію української військової частини були перевіркою, як ми зреагуємо на ці події. Газовий конфлікт — це вже атака, я впевнений, замовлена опозицією. І отут, як ніколи, нам треба вистояти і показати, що ми — не приручена Білорусь, а горда, незалежна держава. Ми, попри все, залишились українцями, нацією, і лише тому, що в нас є могутня діаспора за кордоном, незламні га-
ПОШАНУВАННЯ
Роздуми з приводу реклами однієї партії стосовно запровадження в Україні другої державної
Бог бачить: складається враження, що новоріччя нам-таки зіпсували політичними рекламами. Особливо дістає ота, де “славнозвісна” партія (не називатиму, аби не роби! ти їй прихованої реклами) за! певняє, що буде домагатися, аби російській мові надали статус другої державної. Обу! рені не лише мешканці захід! них областей України. Обуре! ні всі свідомі українці в усіх областях і в усьому світі. Зно! ву розігрується мовна карта. Ізнову перед черговими вибо! рами. Цікаво, що з того буде, коли татари захочуть у Криму другої державної татарської, а західні польські громади запровадять другу державну — польську? Мало того, що нам про! понується велике майбутнє,
та ще й мова російська — “в якості другої державної”. Звісно, що слова ці — пере! клад із російської: “в качес! тве”, а в українській таке сло! восполучення не вживається. Проте кого це цікавить?.. Го! ловне, щоб російська була другою державною. Цікаво, а українці тоді будуть “в качєс! твє кого?” Іноземців, звиняй! те. Іноземців у своїй рідній державі. І не слід кивати на Швейцарію… Ні, нам не таланить у до! сягненні й осягненні власної гідності. Бо за великим ра! хунком українська першою державною ще й не була. А їй уже підсовують “вторую”… Сьогодні, “причастив! шись” новинами стосовно по! дорожчання газу й електро! енергії, завтра — впровадив!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
