“Чому мудреці так не люблять влади? — Бо люблять істину”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ДЕРЖАВНА СПРАВА «ПОВІСТЬ ПОЛУМ’ЯНИХ РОКІВ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА»:
Слово Просвіти, №03 за 2008 рік
Олександр БЕЗРУЧКО, кандидат мистецтвознавства
Багато років тривають спроби розв’язати дражливе українсько-російське питання про перепоховання О. Довженка і передачу на Батьківщину його архіву: листів, щоденників, варіантів сценаріїв, виступів на різноманітних конференціях і зборах тощо, розпорошених по багатьох державних, відомчих і приватних архівах. Більшість документів зосереджена у Російській Федерації, де останні роки жив і працював український митець і куди, відповідно до тогочасних архівних нормативів, оригінали потрапляли або передавалися на цілком законних підставах. Складність питання призвела до його розгляду на найвищому державному рівні. На виконання доручення Кабінету Міністрів України1, викликаного Указом Президента України В. А. Ющенка “Про вшанування пам’яті Олександра Довженка”2, яке передбачає залучати архіви до популяризації творчої спадщини О. П. Довженка, наприкінці 2006—початку 2007 рр. керівництво Держкомархіву надало відповідні доручення3 Центральному державному архіву-музею літератури і мистецтв України та Центральному державному кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного щодо підготовки інформації для уряду України. У рамках доручення Кабінету Міністрів України4 протягом першої половини 2007 р. фахівці Державного комітету архівів України та Національної академії наук України збирали й опрацьовували інформацію щодо перебування документів О. П. Довженка. Зокрема, О. Безручко складав список російських і українських архівів, у яких зберігаються і можуть перебувати документи, пов’язані з життям і творчістю видатного українського митця. Опрацювання цього списку (вивчення складу, кількості та змісту документів О. П. Довженка та правових засад їх перебування у даних архівах на підставі “Угоди про правонаступництво щодо державних архівів колишнього Союзу РСР”5) стало одним із пунктів технічного завдання на відрядження до Російської Федерації групи фахівців: директора ЦДАМЛМ України Л. В. Скрипки (керівник групи), завідувача відділу кіномистецтва і телебачення ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, члена Національної Ради з питань культури і духовності при Президентові України С. В. Тримбача та кінознавця відділу кіномистецтва і телебачення ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, кандидата мистецтвознавства О. В. Безручка. Завдяки попереднім міждержавним домовленостям6, українська група зустрічалася з керівництвом Федерального архівного агентства Російської Федерації — В. П. Тарасовим, а також кількох центральних архівів: Російського державного архіву літератури і мистецтва — Т. М. Горяєвою і Г. Р. Злобіною, Російського державного архіву соціально-політичної історії К. М. Андерсеном, В. М. Шепелєвим, Російського державного військового архіву В. І. Коротаєвим. Із керівництвом Федерального архівного агентства Російської Федерації визначили робочу назву спільного українсько-російського проекту — “Повість полум’яних років Олександра Довженка”, який складатиметься з двох етапів: 1) 2007—2010 рр. — виявлення документів, пов’язаних із життям і творчістю О. Довженка. Протягом цього періоду буде підготовлено спільну базу даних знайдених документів; 2) 2009—2010 рр. — підготовка, добір та археографічне опрацювання документів для оприлюднення у збірнику документів, фахових національних виданнях та на сайтах Росархіву (http://www.rusar- chives.ru) та Держкомархіву України (http://www.archives.gov.ua). До цих видань планують внести досі не публіковані документи. Насамперед із Російського державного архіву літератури і мистецтва, які за заповітом дружини О. Довженка Ю. Солнцевої здано “на цілком закрите зберігання терміном на 50 років”7, тобто до середини 2009 року. Як було з’ясовано під час відрядження, до “закритої частини” належать справи 2081 фонду — №№112, 113, 115, 116, 128, 130, 131, 132, 134-139, 141-166, 170, 172-174, 180, 213, 253, 269, 272, 395, 397, 511, 523, 524, 585- 589 та щоденники і записники О. П. Довженка. Частина архівних справ О. П. Довженка ще й досі залишається засекреченою не лише у Російському державному архіві літератури і мистецтва. Про перспективність пошуку у цих архівах може свідчити те, що у Російському державному військовому архіві знай-
О. Безручко, Т. Дудко, С. Тримбач дено не відомі раніше документи закордонних спецслужб, що безпосередньо стосуються О. Довженка. У трофейному фонді французької розвідки “Сюрте” віднайдено справу на мікроплівці “Відомості про перевірку політичної “благонадійності” членів одеської кінематографічної студії, які тимчасово перебувають у Парижі — росіян Довженка Олександра і Юлії Солнцевої”8 від 25 серпня 1930 року, в яких зафіксовано деталі закордонного відрядження 1930 року О. Довженка, Ю. Солнцевої, Д. Демуцького та С. Ореловича. Згадано Довженка і в документах польської секретної служби “Дефензиви” — “Агентурному донесенні агентів польської розвідки “Валь”, “Б-К”, “Гриша”…”: “Надзвичайно характерно, що особисто Сталін… вважав за потрібне викликати до себе українського кінорежисера Довженка і замовити йому “як партійний наказ” крутити фільм під назвою “Український Чапаєв”. Одночасно Сталін звернувся в ЦК КПУ з листом, в якому зазначив, що слід записати на грамофонну платівку українську народну пісню у виконанні найкращих ансамблів, хорових капел, бандуристів і соло. Цей лист викликав фурор у колах, близьких до ЦК КПУ… Для того, щоб ще більше підкреслити свою увагу до українських справ і зробити це цілковито перед усіма, Сталін використав церемонію роздачі орденів діячам радянської кінематографії, і, коли черга дійшла до Довженка, подав репліку схвального характеру щодо української кінематографії, додавши, що “За Довженком ще боржок — дайош українського Чапаєва!”9 Не менш цікавий і той факт, що принаймні у другій половині тридцятих років спецслужби нацистської Німеччини вели окрему справу на О. Довженка. Підтвердження цього — картка “РСХА — Гестапо”, у якій зазначено: “Довженко Олександр. Режисер і Ordenstrager (нім. — орденоносець, кавалер ордена) 6.12.38. Виступ 28 листопада 1938 року на київському мітингу інтелігенції на київському стадіоні з приводу єврейських погромів в Німеччині…”10 Спочатку виникла версія, що гестапо у другій половині 30-х років вело спостереження за всіма Or- denstrager, проте картки на іншого українського режисера-орденоносця І. П. Кавалерідзе не знайшли. Припущення, що вона могла загубитися, малоймовірне, оскільки до трофейних німецьких військових архівів було особливо ретельне ставлення. Варіант із практикою, яка існувала у другій половині сорокових років — розпорошення трофейних документів по різних радянських архівах — у цьому випадку теж видається малоймовірним. Отже, завдяки знайденим документам можна стверджувати, що О. Довженко перебував під пильною увагою не лише радянських спецслужб, а й іноземних розвідок. Про перспективність копіткого пошуку в досі закритих військових архівах (РДВА, Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації), Галузевому державному архіві тощо) можуть слугувати такі факти біографії О. Довженка: - під час Першої світової війни молодого Олександра Довженка двічі оглянула медична комісія і визнала непридатним до військової служби за станом здоров’я, про що і зазначено в “Автобіографії”: “В старій армії не був”.11 У Російському держархіві літератури і мистецтв знайдено “Довідку про звільнення О. П. Довженка від військової повинності” від 15 липня 1917 р. “Житомирська повітова по військовій повинності присутність Липня 15 дня 1917 р. №6248 Житомир ДОВІДКА Дана ця довідка в тому, що білобілетник Олександр Пет0 рович Довженко вдруге підда0 вався огляду в порядку закону 18 листопада 1915 року і по ог0 ляду присутністю 16 червня 1917 року визнаний не придат0 ним до військової служби за ст. 66 росп. біл. літ. А”.12 Отже, у військових архівах повинні зберігатися справи двох медичних оглядів Олександра Довженка. - під час громадянської війни, за даними ГДА СБ України, воював у петлюрівській армії: “Довженко, как участник петлюровской армии в 1918 году в Сосницком районе Черниговской области принимал активное участие в борьбе против частей Красной армии”.13 - за даними самого Олександра Довженка, який з невідомих причин промовчав про службу під час громадянської війни в дивізії Миколи Щорса, працюючи над картиною “Щорс”, проте через двадцять років, в “Автобіографії”
Документ зі справи О. Довженка в гестапо
України та НАН України до архівів Російської Федерації, щоб вивчати документи, пов’язані з життям і творчістю О. П. Довженка, та виготовити їхні цифрові копії. Отже, сподіваємося на успішний розвиток проекту “Повість полум’яних років Олександра Довженка”, що дасть змогу нам відкрити справжнього Довженка, а митцеві, навіть після смерті, повернутися в Україну. Далі буде.
1 Доручення Кабінету Міністрів України №48132/502/1-06 від 5 грудня 2006 року. 2 Указ Президента України В.А.Ющенка №998 “Про вшанування пам’яті Олександра Довженка” (п.2) від 24 листопада 2006 р. 3 Наказ Держкомархіву України №164 “Про участь державних архівів у виконанні Указу Президента України В.А.Ющенка №998 від 24 листопада 2006 року “Про вшанування пам’яті Олександра Довженка”. 4 Доручення Кабінету Міністрів України №48132/514/1-06 від 15 березня 2007 року. 5 Угода про правонаступництво щодо державних архівів колишнього Союзу РСР від 6 липня 1992 р. 6 “Протокол про спільні проекти Державного комітету архівів України та Федерального архівного агентства Російської Федерації”, “Угода між Урядом України та Урядом Росії про співробітництво в галузі культури, науки і освіти” від 26 червня 1995 року, “Угода про співробітництво між Федеральною архівною службою Росії та Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України” від 24 грудня 1998 року. 7 РГАЛИ, Ф. 2081, Заявление Заслужен. Арт. Республики Ю.Солнцевой-от 4 апреля 1959 г. 8 Відомості про перевірку політичної “благонадійності” членів одеської кінематографічної студії, які тимчасово перебувають у Парижі — росіян Довженка Олександра і Юлії Солнцевої від 25 серпня 1930 року. — РДВА. — Ф. 1. — Оп. 27. — Спр. 9372. — Арк. 1-6. 9 Агентурне донесення агентів польської розвідки “Валь”, “Б-К”, “Гриша” про політичний і економічний стан Радянської України. — РДВА. — Ф. 453. — Оп. 1. — Спр. 55. — Арк. 296. 10 Картка Гестапо — РСХА на режисера-орденоносця Довженка Олександра. — РГВА. — К-15.— Спр. 5082. — Арк. 1. 11 ЦДАМЛМ України, Ф. 690. — Оп. 4. — Спр.115. — Арк.48. 12 Довідка про звільнення О.П.Довженка від військової повинності від 15 липня 1917 р. — РДАЛМ. — Ф. 2081. — Оп. 2. — Спр. 184. — Арк. 1. 13 Довідка начальника 2-го відділу УДБ НКВС УРСР Ткаченка про О. Довженка. Червень 1940 р. — ГДА СБ України. — Ф. 11. — Спр. С-836. — Т. 1. — Арк. 296. 14 Довженко О. П. Твори: У 5 т. — К.: Дніпро, 1983. — Т. 1. — С. 24. 15 Довженко О.П. Автобіографія. З коментарем 2 травня 1940 р. — РДАЛМ. — Ф. 2081. — Оп. 1. — Спр. 381. — Арк. 27. 16 Стенограма наради кінопрацівників в редакції “Правди” 23 листопада 1935 р. — РДАСПІ. — Ф. 386. — Оп. 1. — Спр. 62.– Арк. 1-85. 17 Сценарій кінокартини Довженка О. “Щорс” з правками Сталіна Й. В.; листи Довженка О. на ім’я Сталіна Й. В. про фільм “Щорс” . — РДАСПІ. — Ф. 558. — Оп. 11. — Спр. 164. — Арк. 1-143.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
