“Найліпша пропаганда української мови — це повсякденне спілкування рідною мовою”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ТОВАРИСТВО В МІСТІ КОРАБЕЛІВ
Слово Просвіти, №03 за 2008 рік
Олег МАТІЮК, інженер, м. Миколаїв
Ініціатором створення осередку Товариства української мови на Миколаївщині та в самому місті був інженер суднобудівного заводу “Океан” Віктор Спиця. У центральній лабораторії заводу “Океан” 1989 року відбулися установчі збори. Головою осередку обрали В. Спицю, а входило тоді до нього 25 інженерів та робітників. Першими кроками осередку були стінні газети, статті в заводську багатотиражку про популяризацію мови, заходи до річниць з дня народження Т. Г. Шевченка. Осередок передплачував та розповсюджував періодичні видання національного спрямування. У школах та на підприємстві розповсюджували Біблії українською мовою, “Історію України” М. Грушевського, газети “Слово”, “Чорноморія” (перше видання національного спрямування на Миколаївщині). Спільні засідання обласного та міського Товариств української мови вів Валерій Бойченко, голова Товариства і керівник обласної письменницької спілки та його заступник Василь Сліпець, інженер підприємства “Зоря-Машпроект”. До святкувань, приурочених до дня народження Т. Шевченка, залучали заводський народний хор, в якому співало багато членів осередку. Організували концерти української патріотичної пісні. Вперше 1991 року на площі перед заводом виступав хор імені Григорія Верьовки. У токарному цеху та на набережній співав народний колектив з м. Долини Івано-Франків-
На 73-му році життя відійшов у вічність відомий письменник, журналіст, просвітянин Борис Списаренко. Він народився у Голосієві на Київщині. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут і кілька деської області. Тоді ж уперше в Корабельному районі міста залунали стрілецькі та повстанські пісні. Заводський народний хор, де було багато просвітян, теж відроджував піснею рідне слово. Майстер механічного цеху Тарас Кривоус, активний учасник просвітянських заходів, уперше в Миколаєві навесні 1990 р. під час урочистого спуску на воду нового судна на його кормовій щоглі закріпив прапор України. 1990 та 1991 років осередок брав активну участь у підготовці та проведенні Днів козацької слави у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Усі члени осередку ТУМ брали участь у роботі виборчих комісій удень референдуму та виборів президента 1 грудня 1991 року. 2 грудня перед початком робочого дня вони підняли синьо-жовтий прапор над заводоуправлінням. 1998 р. просвітяни організували зустріч працівників заводу з В’ячеславом Чорноволом. Наступного дня в обласному Будинку культури, під час зустрічі з лідером Народного руху України та іншими кандидатами в народні депутати мешканці міста передали йому запит про організацію в Україні власного морського класифікаційного товариства — Реєстру судноплавства. В. Чорновіл сказав, що вважає це депутатським наказом і зробить все для позитивного рішення. Реєстр судноплавства України сьогодні успішно працює. Осередок спільно з обласним ТУМ працював над відродженням та впровадженням української мови в школах, ПТУ, на заводі та інших підприємствах Корабельного району. У школі №40 осередок ТУМ знайшов однодумців — директора, вчителів. Проводили спільні вечори-концерти. У школі №33 осередок разом із заводським хором провів вечір Лесі Українки. Батьки й учні були задоволені. Коли на початку 90-х через аварійний стан закрили школу №47, а її учням запропонували перейти вчитись у школу №40, батьки виступили з протестом. Вони ввійшли в будинок Жовтневого райкому КПУ та вимагали його передачі під школу. Просвітяни підтримали акцію жителів, і школу перевели в райкомівське приміщення. Багато зустрічей провів місцевий краєзнавець просвітянин Р. Богданович у школах району, демонструючи свої колекції монет, інші власні експонати, а головне — він прищеплював любов до малої Батьківщини. З 2003 року школи Корабельного району передплачують газету “Слово Просвіти”. Наприкінці грудня 2007 року серед середніх шкіл району просвітяни розповсюдили колядки та матеріали про Шевченка з його творами на електронних носіях. З’явились чи гіперболізувались нові-старі виклики, пов’язані зі зневірою, майже повною відсутністю україномовних видань у кіосках, бездуховністю в пресі, на радіо, в кіно, на телебаченні. І “Просвіта” успішно боротися з цим зможе тільки спільними зусиллями з Українською державою, з громадськими організаціями національного спрямування.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
