Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Повести за собою інших — це і є справжній вияв величі”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

БОГДАНКА — ПЕНАТИ КОСТЯНТИНА УШИНСЬКОГО

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

ж думки був Михайло Драгоманов: “З російської педагогічної літератури щитав би дуже потрібним переробити “Родное слово” — що було б тим легше, бо автор — Ушинський — сам чернігівець, деякі сказки і пословиці і т. д. малоруські”. Підручник “Рідне слово” завойовував усі реґіони імперії, витримавши не 25 видань, як планував педагог, а 157! Нечувана, небачена у видавничій справі цифра! Понад 10 мільйонів примірників цього підручника вийшло друком до революції. Богданка міцно вкарбовувалася в душу Ушинського. Перебуваючи у вимушеному відрядженні за кордоном, у Швейцарії, що, за словами одного з ідеологів анархізму П. О. Кропоткіна, врятувало його “від долі багатьох талановитих людей того часу, тобто від заслання”, він у хвилину туги, суму за нею вихлюпнув із самого серця: Скиталец невольный средь теплых полей, Грущу я по родине хладной моей: По нашим глубоким снегам, По нашим сосновым лесам. Прекрасно здесь море и горы чудесны, И свет здесь прекрасен небесный, Природа ж куда хороша! Но стонет и ноет степная душа! Авторові вдалося розшукати у фондах Сумського обласного архіву матеріали, які засвідчили, що з діда-прадіда коріння роду Ушинського — на Слобожанщині, в Охтирському та Лебединському повітах. Не надто часто доводилося Костянтинові Дмитровичу бувати в близькій його серцю Богданці. Проте аж ніяк не можна обмежувати його перебування тут, як це зробив Іван Тарасенко у статті “Солодкий овоч” на сторінках журналу “Прапор”, 1970, №12: “Уперше з 11 липня 1851 року по 17 квітня 1852 року, вдруге — 1863 року; втретє — 1867—1868 року”. В інституті рукопису ЦНБ ім. В. І. Вернадського НАН України зберігаються, наприклад, листи К. Ушинського, писані з Богданки 6 серпня 1866 р., 30 травня 1868- го. А 23 лютого 1870 р. Ушинський сповіщав педагога М. О. Корфа: “В прошлом году (тобто 1869-го — В. Т.) расхворался и был радехонек добраться до своего хутора в Глуховском уезде, Черниговской губернии, где и прожил все лето”. Того ж 1870-го, 28 травня, радив своєму адресатові так писати до нього: “В Черниговскую губ. Глуховский уезд. Шостенский пороховой завод, а оттуда — в хутор Богданку”. Ще року 1868-го Ушинський планував назавжди залишити Петербург, де працював на педагогічній ниві (спочатку в Гатчинському сирітському інституті, а потім інспектором класів Смольного інституту шляхетних дівчат), і жити на хуторі. Це була його давня мрія. У щоденнику ще 1849 року він висловлювався: “Досить одного легкого натяку, одного слова, від якого повіяло б свіжістю села, щоб звернути усі жаркі бажання душі моєї до природи, до життя мирного, сільського”. А ось тепер, майже двадцять років потому, він особисто склав проект використання землі маєтку.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин