Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Нумо слово рятувать, Славу предків поновлять!” · с. 9сторінка оригіналу ↗

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ МУЧЕНИК ДАНИЛО, ЯКИЙ НЕ ЗРІКСЯ УКРАЇНИ

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

Хутір Богданка. Початкова школа ім. К. Д. Ушинського ємці Ушинського збудували торік прегарну народну школу. Будинок коштує не менше 10 тисяч”. Утримували школу на відсотки з 12,5 тисячі карбованців, укладених для цього вдовою педагога Н. С. Ушинською. Цікава історія спорудження школи. У відділі рукописів Пушкінського дому (Санкт-Петербург) вдалося відшукати записку Н. К. Ушинської від 15 січня 1893 року, в якій вона просила М. М. Сніткіну, двоюрідну сестру Ганни Григорівни Достоєвської (в дівоцтві Сніткіної), дружини Ф. М. Достоєвського, дістати для неї креслення школи ім. Достоєвського. І невдовзі це бажання Надії Костянтинівни було задоволено. Судячи з дат вказаної записочки, а також листа-подяки вже до самої Г. Г. Достоєвської від 10 березня 1893 року, донька Ушинського діяла енергійно, не гаючи часу. І школа на Глухівщині за отриманими кресленнями-планами школи ім. Ф. М. Достоєвського в м. Стара Руса на Новгородщині постала. До пенатів Костянтина Дмитровича Ушинського, школи його імені в усі часи приїздили шанувальники славетного педагога. Не стиралася пам’ять про Ушинського в місцевих жителів, і щороку їздили селяни на могилу педагога. У післявоєнний час об лаш ту вання м, приведенням могили Ушинського в належний стан займався відомий поет, тодішній міністр освіти України Павло Тичина. Спливали роки. Не стиралася в пам’яті нащадків педагога Богданка. 1977- го писав, розпитував про неї його правнук, професор російської словесності університету ім. Райса (Х’юстон, США), теж Костянтин Ушинський. А на початку жовтня 2002 року приїздив до Богданки інший правнук — Д. В. Поспеловський (його матір’ю була онука педагога Маріанна Ушинська,1900— 1990). Дмитро Володимирович Поспеловський, професор російської історії з університету Західного Онтаріо (Канада) відвідав Новгород-Сіверський і Глухів. Уклонився ру- Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. Наприкінці листопада минуло 305 років від дати, яка в історії України окроплена мученицькою кров’ю і водночас позначена найщирішим служінням Вітчизні. Саме тоді, 26 листопада 1702 року, посеред міського ринку в Луцьку шляхта катувала відомого українського громадського діяча, автора збірки віршів “Світ, розглянутий по частинах” Данила Братковського, який народився у селі Свищеві на Рівненщині. Катувала за те, що Братковський як шляхтич Волинського воєводства і вендемський підчаший під час повстання під проводом Семена Палія перейшов на бік українського православного люду і на суді не відмовився від свого вибору та переконань. “МІЙ БРАТЕ, ДЛЯ ЛЯХІВ СТРАШНІШІ МУШКЕТІВ ТВОЇ РЯДКИ!” Витоки героїзму нашого далекого предка варто насамперед шукати у його родоводі, бо Братковські, які жили у Брацлавському і Волинському воєводствах у XVII столітті, помітні тим, що міцно трималися православної віри та української народності. Точної дати народження Данила Братковського архіви не зберегли. Відомо лише, що ця дата припадає на 30—40-ві роки XVII століття. Основним місцем проживання Данила Богдановича був маєток у селі Свищеві (теперішнього Млинівського району на Рівненщині). Освіту Данило здобував в Італії. Він був активним у політичному та громадському житті Речі Посполитої. 1697 року в Кракові накладом 4 тисячі примірників виходить його поетична збірка “Світ, розглянутий по частинах”. У більшості віршів звучить сатира на тогочасне громадянство Польщі, де не було місця для вбогих, а їхньою працею користувався кожен, хто хоч трохи вибився нагору. Книжка значно загострила стосунки Данила Братковського з правлячими колами суспільства, і поет продовжує боротьбу проти польської й української шляхти безпосередньою участю у селянсько-козацькому повстанні 1702—1704 років. На фастівській нараді Братковський зав’язує тісні стосунки з полковниками Палієм, Самусем та Іскрою. Як відомо, у Фастові було прийнято рішення про нарощування боротьби проти шляхти задля повного визволення Правобережної України з-під влади Польщі. Цей рух охопив Поділля і Волинь. Тоді Братковський написав відозву на битву за волю. Семен Палій, прочитавши її, усміхнувся: “І слово воює тепер, мій брате, для ляхів страшніші мушкетів твої рядки…” ЗА СЛОВО ПОКАРАЛИ “НА ГОРЛО” Саме із закликом вступати у повстанські загони та іншими важливими документами Д. Братковського затримали неподалік містечка Заслава. В’язня помістили у Луцьку тюрму. Катували жорстоко — на дибі. Тоді він ще мав можливість скористатися правом на життя. Варто було лише покаятися, зректися переконань і прийняти уніатство. Але мученик обрав страту. Зрозумівши безуспішність тортур і те, що підсудний через похилий вік та підірване здоров’я міг загинути ще до судового засідання, 25 листопада військовий суд призначив Братковському вирок — за безбожні дії присудити до покарання на горло і до негайної публічної смертної кари. Наступного ранку його стратили. За складеним перед смертю заповітом поховали мученика у Луцькій Братській церкві. “ТРИМАЙТЕСЬ ВІРИ, ЗА ЯКУ Я ВМИРАЮ…” Цікавий заповіт Данила Братковського, який зберегла вдова поета і 1707 року передала для запису в Луцьку городську книгу. Батько наказує “синам і дочкам триматися цієї віри, за яку я вмираю, якщо хочуть мати благословення Боже… Шаблю — молодшому сину віддати”. У Д. Братковського було шестеро дітей: дві доньки від першого шлюбу та дві доньки і двоє синів від другого. Про Д. Братковського як особистість совісну та глибокоморальну, як справжнього патріота і захисника простого люду свідчать факти з його життя. Зокрема перед повстанням під проводом Семена Палія він відпускає селян зі Свищева, якими володів, на волю, оформивши всім документи на звільнення від кріпацтва. За крок до загибелі поет згадує чи не єдиний свій гріх: у молодості він забрав у свищівського селянина конячину, яка забрела на територію, що належала паничеві. Опісля Братковський знайшов потерпілого хлопа у сусідньому Малині, давав йому гроші за кривду, “але він не взяв”. Велике духовне, страдницьке життя Данила Братковського — переконливе свідчення, наскільки жертовною може бути людина заради ідеалів, яким служить. “Коли братів, родини і отчизни Не зраджу я, то віри вже й повік!” Такі слова написав Данило Братковський на своєму життєвому стягові. Слова, які вже три століття переходять із покоління в покоління і допомагають пізнати справжню істину добра та волі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин