Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ця невеличка яскрава дрібничка на ялинці дає змогу знов і знов пережити найкращі моменти свята”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

СВЯТКИ

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

Для тих, хто захоче повернутися у 50—60-ті — новорічні та різдвяні листівки, дитячі іграшки, книжки та ялинкові прикраси того часу. Кожна прикраса — це історія країни в мініатюрі, це — пам’ять. Пам’ять про минуле життя, про рідних і близьких, про далеке дитинство. Під час роботи виставки за сприяння Українського фонду “Україна 3000” відбулися благодійні різдвяні зустрічі та концерти. Зірка на ялинку та плетений кошик мають свою новорічну історію, спогад про далекі 1930-ті роки в Києві. Її розповідає власниця сімейної реліквії з родини відомого вченого, академіка Георгія Писаренка. Дружина вченого, Есмеральда Олександрівна Писаренко, уроджена Пугач, згадує, що ця іграшка з’явилася в родині у рік її народження: “Я народилася 26 січня 1936 р. в Києві. Незадовго до Нового року моя мама Ніна Іванівна була на партактиві, де виступав П. П. Постишев і пояснював, що знову буде запроваджено свято Новорічної ялинки. Зірку придбали 1936 р. Отже, ми з нею ровесниці. На перший у моєму житті новий, 1937 рік, ми з нею пройшли перше спільне випробування. Тоді наша сім’я мешкала на вулиці Гоголівській, 7, кв.10, у бельетажі. Мені було майже 11 місяців, і хоч я ще нічого не розуміла, старший брат Костик (у майбутньому відомий український художник Костянтин Філатов) змайстрував для мене під ялинкою зимове село — з хатинкою та сніговою гіркою звати, якою спускалися на санчатах іграшкові дітлахи. Коли в нашій невеличкій кімнаті навколо ялинки зібралися гості, вони запалили бенгальські вогні. Раптом від іскри загорілася снігова гірка з ялинкою. Спалахнула пожежа. Охоплені панікою люди кинулися до виходу, забувши про мене маленьку, виштовхавши маму з кімнати. Двері зачинилися. І тоді якийсь сміливець вибив вікно з вулиці, заліз до кімнати і врятував мене, а палаючу ялинку викинув через вікно на подвір’я. Я залишилася жива. Зірка на ялинці не розбилася. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, мама вийняла кілька дощок з підлоги у нашій квартирі, викопала під ними яму і сховала до неї в плетеному кошику все найцінніше — фотографії, документи та ялинкові прикраси, серед них і зірку. Разом з мамою та вітчимом, Олександром Григоровичем, я всю окупацію пробула в Києві. Батьки допомагали підпіллю. Після звільнення міста, наприкінці 1943 р., ми вже жили на розі вулиць Павлівської й Тургенівської, а в нашій колишній квартирі мешкали інші люди. Батьки прийшли до них і попросили дозволу витягти з-під підлоги “цінності”, й ті люб’язно погодилися. Потім родина жила у будинку на вулиці Стрілецькій, 7/6, кв. 10; а з 1962 р. зірка прикрашала наші новорічні ялинки на вулиці Панфіловців. Ця зірка стала сімейною реліквією”. Сторінку підготували Ольга ДРУГ, Вікторія ВЕЛИЧКО Фото Миколи КУЧЕРЕНКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин