Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Біблійна література залучає людину до участі у неспинному процесі історії”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ВІДКРИЙ СЕБЕ

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

Письменник Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ добре відомий нашому читачеві. 1997—98 років у “Слові Просвіти” опубліковано його есеї з української біблійної етноботаніки — перша частина книги з “Божого саду”. На подання Всеукраїнського товариства “Просвіта” 2001 року автора було відзначено премією ім. Івана Огієнка в номінації “Народознавство”. Андрій Олександрович Топачевський і надалі працює в цій тематиці; він завершує другу частину книги, присвяченої біблійним істотам, книги про роль і місце у Святому Письмі звірів, птахів та інших Божих створінь, які супроводжують і оточують людину від самого початку її Буття. мості наче яскравий міф, що примушує на деякий час забути про дійсність, — легендою, яка має циклічне завершення, початок і кінець. Біблійна ж література — не спогад про давноминулі події; вона залучає людину до участі у неспинному процесі історії. Час у Святому Письмі має незворотний характер, а кожна людина знаходить власну гілочку на історичному світовому Древі. Особливу увагу приділено сотворенню Світу й початкам його, а також моральним засадам людини, питанням вибору її життєвого шляху. Святе Письмо допомагає уважному читачеві відчути себе вартісною часткою живого і духовно гармонійного Універсуму, в якому почуття до ближнього свого і до Бога — неодмінні складові всесвітньої християнської Любові до всіх сотворінь: “Хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, якого не бачить?” (І Івана Богослова, 4:20). Естетичні цінності підкорюються цінностям етичним, що сприяє розвитку емоційно-образного мислення, завдяки якому було переглянуто статичні погляди античних учених і філософів на Всесвіт і наше місце в ньому. Щоб повніше відчути плин історичного часу, порівняймо рослини і тварин Едемського саду з колом істот, що нині живуть на Землі. Адже далеко не всі вони, згадані у Святому Письмі, щасливо дожили до наших часів. Багато з них опинилося у Червоних книгах фактів (Red date books) як щезаючі, а деякі навіть у так званих Чорних списках, жив і пророкував Даниїл. Займаючи високу посаду (Книга називає його князем), Даниїл виконував свої обов’язки якнайкраще, бо в ньому був високий дух. Тому цар мав на думці настановити його над усім царством (6:4). Це викликало заздрість інших князів і сатрапів. Не знайшовши жодної справедливої зачіпки, вони звинуватили Даниїла в тому, що він тричі на день молиться Богові, — а це, мовляв, загрожує авторитету царя і порушує державне право. Дарій хоч і любив Даниїла, змушений був учинити з ним, як велів закон, який щойно затвердив на проде фігурують зниклі назавжди. Це сталося за неповні 2000 років, що минули від часу написання Нового Завіту учнями Ісуса Христа. Особливо жорстокими були два останні століття, коли з широких просторів Європи, Азії та Африки щезло чимало сайгаків, тарпанів, ведмедів, журавлів, яких вважали звичними за життя наших прадідів. Чи не тому природні реалії дедалі рідше стають об’єктами творчості, а їхнє місце в літературі й мистецтві захоплює “віртуальна реальність”, знайдена у пам’яті комп’ютерів? Вважаючи себе цивілізованою, сучасна людина безжально знищує власну домівку — природу Землі з її пожильцями, своїми сусідами, які не можуть захиститиcя не лише тому, що не мають представників у парламентах. Сьогодні на українському півдні не зустрінете степового орла, як і ліванського кедра — у горах Лівану. Та Святе Письмо рятує від розпачу й зневіри, воно боронить свідомість людини від усякого зла, являючи нам безмежний Світ, населений різноманітними істотами, кожна з яких по-своєму виконує волю Господа. На стінах печер Альтаміра і Ласко у горах Піренейських, склепіннях Кам’яної Могили в Запорозьких степах та в інших святилищах наших далеких предків чудово збереглися зображення диких коней, турів, сайгаків, добре відомих мисливцям кам’яної доби. Тоді людина ще не мала грізної зброї, якою згодом винищила цих тварин, врятованих від Всесвітнього потопу

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин