Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Україна заговорила і почала ставати самою собою — українською Україною”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «ЛЮБІМО ЗЕМЛЮ, ЯКА НАС ГОДУЄ!», с. 1

ЛЮБІМО ЗЕМЛЮ, ЯКА НАС ГОДУЄ!

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

її мову, і від цього тільки збагачуємося! Пан Симоненко всіма силами домагається визнання російської мови другою державною, але ми зараз живемо в демократичній країні, де насильство не може бути підтримане, а саме насильницькими шляхами свого часу російську мову було впроваджено в Україні. Ми живемо в демократичному суспільстві. І найбільше чомусь “опікуються” нашою демократією комуністи. Вони, як завжди, перекручуючи факти, паплюжать демократичні сили, президента, забуваючи про будь-які моральні принципи. Вони пречудово розуміють, що за це їх не відправлять у Сибір і не закатують у тюрмах, як це робили при комуністичному режимі. Хочеться звернутися до всіх українців незалежно від національної належності: українці, любімо землю, яка нас годує! Поважаймо державу, в якій живемо! Шануймо себе і людей, що живуть поруч із нами, тільки тоді нас поважатимуть інші люди, інші держави”. І ще один лист із найсвіжішої пошти. Ганна Кириченко, село Успенка Онуфріївського району, Кіровоградщина: “Пане Володимире, мені дуже подобається Ваша передача і хочеться й собі написать листа. Сіла писати, а тут по радіо виступає Симоненко і так уже “малює”, і навіть Бога згадує. Пам’ятаю давні роки, як комуністи за Бога карали учнів, вечерю забороняли на Святий вечір носить. Думаю, що Симоненко пізнувато народився, йому б жити в ті роки, коли комуністи ходили по дворах вишкрібати у людей з горщиків що було, зоставляли на голодну смерть, то, може б, і він побачив, як люди мерли з голоду, по сім душ в одній хаті лежало мертвих. А те, що йшло дорогою й упало, бо несила була встати, там так і додихали. Матері їли своїх дітей, мого братика людожери вкрали, та Господь його спас. А скільки комуністи стріляли безневинних людей! Та скільки страшного можна згадувать! А Симоненко та той другий із ним пнуться до влади і до Росії, та ми ж недавно тільки вискочили з тої Росії, як плакали, раділи, що вже у своїм домі, а не в мачухи, що ми не раби, а на волі, вискочили голі й босі. А кому хочеться назад у Росію, то ворота відкриті: ідіть, будь-ласка! Ми й доріжку прометемо — ідіть і не баламутьте український народ! А за Ющенка я буду Бога молить, щоб не схибив, а ви, сини України, дружно беріться і боріться за Україну, за народ! Доведіть, що ви “не козли”, з’єднайтеся в одне і не будьте як Лебідь, Рак і Щука. Я з Кіровоградщини, мені 87 років, скінчила тільки три класи, багато пережила, як усе описать, то була б книжка. Ганна Кириченко, з села Успенка Онуфріївського району на Кіровоградщині, де Ви, Володимире, були і є зараз нашим депутатом”. Три жінки з різних країв України, листи яких я вибрав навгад, не вишукуючи навмисне. Та бачиш, Часе, всі вони про Україну. Як лиш люд наш зрозумів, що можна вільно думати і говорити вголос усе, що лежить на серці, — Україна заговорила і почала ставати самою собою — українською Україною. Та озирнімося, братове, бодай через плече у рік, який, як рекли наші далекі предки, вже “за шелом’янем”. Одкипів, одбунтував й упокорено відходить в історію. Він такий густий подіями першорядної історичної величини, як дебелий вересневий соняшник, нашихований насінням — аж лускається. Уперше в українській політиці нового часу було покарано політичних гендлярів і шулерів, які повірили: гроші в політиці — останній аргумент, що вирішує все. Так, вони викупили сіряків з останньої лави, взяли їх як військовополонених: без гонору й гідності, як мертві душі, для реєстру. І мертві потягли на дно живих. Дострокові вибори відбулися-таки, і невдахи-закупівельники продажних душ змушені були віддати владу, до якої так звикли, що йне вірили, що здатні віддати її комусь іншому. Впиралися до останнього, до смішного й карикатурного, але — віддали. І це — колосальний урок політичної моралі, хоч усі вже повірили в цілковиту аморальність української політики. Моральним виявився наш український народ, який одним вказав на куток, а іншим — на трон. Він виявився безстрашним суддею. Він, усвідомлюючи своє право на вибір влади, вирішив ще раз довірити свою долю патріотичним українським демократам, хоч уже був розчарований і в них, і в Президентові, якого обстояв на холодному і тривожному Майданів 2004-му. Демократи майже вимучили свою коаліцію, знову мало не повторивши малоросійське безголів’я та псевдогетьманізм. Хто міг чекати від Івана Плюща — хитрющого, далекоглядного українського політичного дядька, який провів Декларацію як перший документ нашої Незалежності, що він відкотиться в зону ганьби і безпринципності під виглядом карикатурного “принципу”. Які страхувальні гальма відмовили в Івана Степановича на фініші його політичної кар’єри? Та новий український уряд таки створено. І я хочу наголосити на цьому: вперше команда Юлії Тимошенко, ризикуючи, наражаючи себе на мінні поля, демонструє моральні принципи в політиці. Для багатьох наших співвітчизників ці принципи мають вигляд слабкості або дивацтва. Сказали, що поділять міністерські місця порівну з “Нашою Україною”, незалежно від результатів виборів і, набравши вдвічі більше голосів, ніж союзники, — дотримали слова. Обіцяли підтримувати опозицію як санітара влади — і відразу створили для неї оранжерейні умови. Обирайте комітети, які хочете, нате посаду першого віце-спікера. І це при тому, що коли вони були при владі — опозиції згортали зі свого столу “недоїдки”, які не могли заковтнути самі. Скажімо, віддали опозиції культуру, відрядивши наглядачем ненависника нашої культури Болдирєва, який готувався виселити до Сибіру Волинь і Житомирщину. Усе це вже в минулому, братове. У складанні та прийнятті бюджету ми встановили рекорд Гіннеса. Тому маємо підстави вірити в себе, українці. З такої нагоди я обсипаю вас усіх різдвяно-новорічним житомпашницею із печерських історичних пагорбів на всі сторони України! І нехай бодай одна зернина закотиться до вашої оселі й проросте 2008-ма великими радостями на ваш рід український. Світлого вам Чола та Серця на кожен день нового року. Ваш Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин