Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Я так її, я так люблю Мою Україну...” Т. Шевченко · с. 3сторінка оригіналу ↗

ЧОРНЕ РІЗДВО

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

наспівували хлопчаки. Село спорожніло. Одні пішли, щоб стати осередком майбутньої української армії, інших, не навчених і неозброєних, погнали вмирати за інтереси червоної Москви на польських і німецьких полях, ще інші подалися на Волинь і в Чорний ліс, щоб стати на прю з новітніми завойовниками, ще хтось своєю кров’ю оббризкував і обливав стіни Станіславської тюрми, як-от син колоколинського отця Сеньківського Славко, що, здобувши гарну освіту, став душею сільської молоді. Вчив, виховував, своїм особистим прикладом стверджував найкращі риси синівства рідної землі. І хто знає, чия доля краща: тих, чиї понівечені тіла вивезуть і прикриють дерном у Дем’яновому Лазу, чи твоя, — поїдеш, паничу Славку, на 25 літ рубати тайгу, добувати колимське золото, щоб залити ненаситну пельку червонозоряному монстрові. Не будете ви, дорогі мої земляки, святкувати Різдво Христове 1945 року. Не засіватимуть хлопчики, не прийде молодь з ні, бо не знали, який багатющий арсенал у їхніх переслідувачів, які й гадки не мали дотримуватися міжнародних конвенцій про незастосування того чи іншого виду озброєнь. Цілий гарнізон 350 червонопогонників з кулеметами, мінометами, навіть з гарматою накрив село. Те, що почалось у Колоколині, було ще хіба в час татарського лихоліття: розкидано всі обороги, перетрушено всі стодоли, всі закутки, перестріляно майже всіх псів. Тільки земля не давалася щупам — замерзла на кістку. Всі спроби прорватися в скелю було відбито. Невдач зазнали спроби виставити поперед себе мешканців села, а з ними й отця Сеньківського. Биті до крові, до зламаних кісток селяни відмовилися лізти у скелю замість щита для червонопогонників. Шанували свого отця, що цілий свій вік ділив долю і недолю зі своїми вірянами. Не допомогла ні гармата, ні міномети. Настали найтяжчі дні, дні непевності, бо чомусь червоні гості перестали штурмувати скелю. Чекали…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин