Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Що більше затуманена свідомість людини, тим нею легше управляти”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ТЕХНОЛОГІЇ ЛАТЕНТНОЇ ВІЙНИ

Слово Просвіти, №03 за 2009 рік

Микола СЕНЧЕНКО, професор, директор Державної книжкової палати України ЯК ПРАЦЮЄ ЗБРОЯ МАСОВОГО РУЙНУВАННЯ Як саме можна відключити чи хоч послабити контроль свідомості окремої особи, а тим більш мільйонів? Механізми, хоч це дивно, дуже прості й тому небезпечні. Почнемо з розгляду механізмів масового задурення людей. Ось що з цього приводу пише лікар-психофізіолог М. Торопов: “Сьогодні вже десятки різних друкованих видань опублікували матеріали про те, що переважна більшість косметичних фірм додає у продукцію психотропні засоби в дуже незначних дозах, аби викликати в осіб, які їх застосовують, легку ейфорію. Тож особи, які використовують цю косметику, потрапляють у постійну залежність від неї, приносячи фірмам-виробникам стабільний прибуток”. А що відбувається зі свідомістю людини, яка систематично піддається впливу психотропних препаратів, навіть у малих дозах? Не потрібно бути медиком, щоб зрозуміти, що вона руйнується. А що більше затуманена свідомість людини, тим нею легше управляти. Приблизно такий механізм впливу на психіку людини мають багато харчових добавок. А вже про шкоду тютюну, наркотиків і алкоголю відомо навіть дітям. Втім, окремо потрібно сказати про вплив на свідомість людини (особливо чоловіків) звичайного пива. Крім алкоголю й харчових добавок, пиво містить велику кількість фітоестрогенів — рослинних аналогів жіночих статевих гормонів. У чоловіків, які тривалий час вживають пиво, з’являються не лише порушення статевих функцій, а й жіночий тип мислення. Грамотно проведені інформаційні операції роблять свою справу, і сьогодні часто можна бачити школярів, які розпивають пиво на ґанку рідної школи. Але за пріоритетністю стосовно незворотності наслідків і ефективності впливу на життя людини слід розглядати розвиток культури суспільства та її складових (телебачення, кіно, театр, літературу, музику тощо), оскільки роль культури полягає насамперед у тому, що вона може або ефективно блокувати деградаційно-паразитичні процеси вкраїні, або, навпаки, запускати їх і ставати “агітацією з нещастя”. Особливість творів мистецтва передусім та, що вони доволі ефективно впливають на рівень свідомості людини і на несвідомі рівні психіки. Прямий вплив на емоційну складову психіки може бути мінімальним, а поведінка чи емоційні реакції, що виникають згодом, можуть виявлятися як відтермінована реакція несвідомих рівнів психіки на сприйнятий індивідуумом зміст художнього твору. Головний елемент аналізу інформації в людини — свідомість. Вона формує знання на основі певного світогляду, й аналізуючи інформацію, визначає її як позитивну чи негативну для себе або спільноти, накопичує інформацію для прийняття управлінських рішень. Тож будь-якому “інформаційному агресорові” слід виконати під час агресії головну умову: відключити свідомість. Тоді будь-яка інформація, навіть найнебезпечніша, бере участь у виробленні управлінських рішень. Особливість такої “роботи” над лю- Ось уже понад два десятиріччя провідні експерти в галузі криміналістики й психоаналізу в США та Західній Європі зазначають про майже повний збіг сцен насильства, жорстокості й безпринципності, показаних по телевізору, а потім з відтвореними злочинцями в реальному житті. А після терактів 2001 року до думки вчених дедалі частіше приєднується думка громадськості: “Припинити телевізійний тероризм!” У ЯКОМУ СТАНІ СПРАВИ З ЦИМ У НАС? У нас без кінця відбуваються симпозіуми й конференції, на яких так звані вчені ставлять самим собі й своєму оточенню одні й ті самі питання: чому зростає злочинність, особливо дитяча? Чому збільшується кількість наркоманів і сексуальних збоченців? У недієздатності звинувачують правоохоронні органи. А що можуть зробити спеціальні служби, якщо вкраїні створено цілу інформаційну систему з вирощування злочинців, циніків, хапуг і наркоманів?! Та й самі “силовики” виявилися не готовими до цієї війни і перебувають “під обстрілом” (у більшості сучасних фільмів офіцерів МВС і Збройних сил з патологічною завзятістю показано тупими, завжди п’яними й жадібними до грошей). Цікаво, що спроби в США показати фільми, які ганьблять діяльність спецслужб і держапарату, після 11 вересня 2001 р. відхилили, незважаючи на прихильність ідеалам демократії. Порушення балансу між позитивними й негативними телепрограмами у бік останніх перетворює телебачення на суцільний потік так званої “чорнухи”. Свідомість людини не впорується з таким обсягом негативної інформації й перестає працювати як фільтр. Тож сцени жорстокості й насильства починають працювати на несвідомих рівнях психіки й беруть участь у виробленні поведінкових реакцій. На роздоріжжі тисячоліть. Фото Олеся Дмитренка До того ж, надлишковий показ сцен насильства й жорстокості в більшості людей призводить до стійкої (можливо, прихованої) депресії. Дуже часто сцени пиятики, розпусти, шахрайства показують у комедійних кінокартинах. Сміх також сприяє притупленню свідомості, й негативна інформація (п’яний командир бомбардувальника або підводного човна) не сприймається як небезпечна. Якщо фільм або спектакль украй примітивний і не може викликати в нормальної людини навіть усмішки, то режисер ставить після сцен, які вважає смішними, сміх “за лаштунками”. Це також сприяє сприйняттю інформації як смішної, а отже, позитивної. Віднедавна в рекламі, у дитячих кіножурналах з’явилося дуже багато сцен, пов’язаних з брехнею та асоціальною поведінкою. Наприклад, показують рекламу шоколаду, де мама потай від дитини з’їдає його, а провину за те, що сталося, звалює на звірятко, яке пробігає поруч. Увага глядачів акцентується на шоколаді, а певний алгоритм поведінки (неправда) фіксується на підсвідомих рівнях психіки й не сприймається як небезпека. Або реклама косметики: “Я вірна. Але коли мені вигідно, я стаю невірною”. “Бери від життя все!” — закликає інша реклама. То чому ж ми дивуємося, що деякі наші співвітчизники вирубують ліс у заповідниках або здають на металобрухт зрубані з пам’ятників бронзові плити? Їх закликає до цього реклама кілька десятків разів за вечір. У дитячих кіножурналах головними героями чомусь стали ледарі й хулігани, які знущаються з однокласників, людей похилого віку й учителів. Останніх показано, м’яко кажучи, не дуже розумними людьми, що ефективно сприяє зниженню якості освіти й престижу професії. Кожен злочинець, особливо терорист або ґвалтівник, — насамперед психічно хвора людина, яка дуже любить, щоб про неї годиною полягає в тому, що в момент агресії видимих негативних результатів може не бути, проте з часом вкладена інформація починає свою “роботу”. І “працює” вона так, що особа, яка піддалася нападу, вважає її власними думками й навіть гадки не має, що це марення. Спроби ж навколишніх указати на девіантну поведінку потерпілого найчастіше наштовхуються на брутальність і агресію. Якщо ж подібні інформаційні операції проводяться щодо суспільства загалом, то самі перекручені форми поведінки сприймаються як нормальні: “всі так роблять”. ворили в суспільстві. Тому безліч передач, що нібито викривають злочинців і терористів, навпаки сприяють їхній інформаційній підтримці. За допомогою певних телепрограм іде переорієнтація життєвих цілей чоловіків і жінок. Чоловіків показують із пляшкою пива, вони їдять сирок на даху будинку, жонглюють каструльками, а жінки, навпаки — обвішані зброєю та ламають шийні хребці супротивникові в рукопашному бою. Майже щодня транслюють ток-шоу або художні фільми, де в жартівливо-агресивній формі з’ясовують питання: хто повинен бути головним у сім’ї — чоловік чи жінка? Родина — це єдиний організм, і лише провокатор може з’ясовувати, яка зі складових єдиного важливіша. Результат впливу таких телепередач може бути тільки один — зростання конфліктності в родинах і збільшення кількості розлучень. За деякими ніби безневинними сценами криється прихований заклик до саботажу, коли в космос летить ракета без космонавта, оскільки той перебуває в стані алкогольного сп’яніння, а рятувальник замість допомоги дає замерзаючій на крижині людині цукерку і спокійно їде. Замість мозаїчної свідомості, в якій факти і події взаємозв’язані, людині нав’язують свідомість калейдоскопічну, де домінує думка про те, що все в житті випадково, від людини та її вчинків нічого не залежить: “Я синові все віддала, на південь щороку возила, а він виріс таким негідником і злочинцем!”, або “Я його так любила, а він мене кинув…”, або “Я стільки зробив людям добра, а вони зі мною так жорстоко вчинили!” У всіх цих фразах — лицемірство й брехня. І щодо кожної людини працює давно відомий закон: “Ти одержуєш те, на що заслужив”. У багатьох фільмах і телепередачах пропагують вкрай нетерпиме ставлення до лю-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин