Незабутні · “Великі справи не вмирають, вони вічні”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЛЮБИТИ І ПАМ’ЯТАТИ
Слово Просвіти, №03 за 2009 рік
Поет'академік Максим Рильський, письменники Василь Минко, Дмитро Косарик, кобзар Володимир Перепелюк з батьками Олекси Ющенка біля родинної хати. Хоружівка, 1958 р.
участь у масовому запливі, не звертаючи уваги на застережливі вигуки про обережність. Мені здавалося, що саме в такому середовищі, за таких обставин Олекса Якович справді почувався щасливим, відсторонюючи на якусь мить біль втрат і тягар років. Вже не маючи сил піднятися крутими сходами до музею друга на Голосіївському узліссі, просив: підвезіть! І ми завжди були поруч. Бо яка урочистість чи творчий вечір без Олекси Яковича! Ніколи з його оселі не повертався з порожніми руками. Книжечка із дарчим написом, лист в дарунок музеєві чи фотографія з обов’язковим коментарем (найдорожчі залишав у себе: шкода, якщо зникнуть). Ось вони на балконі будинку на вулиці Толстого, де раніше мешкав Ющенко. “Було свято, Максим із друзями прогулювався поруч, зайшли до мене. Сіли за стіл, а потім вийшли на балкон покурити”. “А це ми в Хоружівці. Подорожували Сумщиною, здається, оглядали степовий заповідник “Михайлівська цілина”. І я запросив Рильського до рідного села”. Рильський і Ющенко на риболовлі,
чаклують над казаном, у будинку творчості письменників в Ірпені. Пригадую пожовклу фотографію, яку показав відомий канівський історик і краєзнавець Михайло Іщенко. Максим Тадейович та Олекса Якович на Чернечій горі. Відмовилися від авто, піднімалися пішки. Ще зовсім недавно — у минулому листопаді — Олекса Якович востаннє брав участь у заходах, пов’язаних з ім’ям свого старшого друга. На сцені Національної філармонії він, незмінний член журі поетичного вернісажу “Троянди й виноград”, вшановував наймолодшого лауреата — 16-річну київську школярку. А кілька днів поспіль вже в музеї М. Рильського у тій самій вітальні (востаннє!) брав участь у вечорі з нагоди 110-річчя перекладача Євгена Дроб’язка. Щирий друг Рильського за його життя, Олекса Якович проніс цю вірність всі 45 років — від останнього подиху Максима Тадейовича 1964-го до свого останнього подиху напередодні 2009-го. Боляче: нікого з Рильських у ті трагічні дні й години поруч з ним не було. Ми до останнього сподівалися, що з кухні просто не чути телефонного дзвінка…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
