Гаряча тема · “Заборонити, вилучивши з продажу, розповсюдження книги М. Матіос “Вирвані сторінки з автобіографії”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ТАЛАНТИ ТА БЕЗЧЕСНИКИ,
Слово Просвіти, №03 за 2011 рік
Історія, про яку в Україні сьо( годні знають усі, почалася 19 лис( топада 2010 року, коли Генерально( му прокурору України В. П. Пшон(
ці голова Ради Організації вете( ранів України, народний депутат України П. С. Цибенко надіслав листа за номером 644/10*:
Для читачів “Слова Просві( ти” нагадаємо, про що йдеться у Кримінальному кодексі: “Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого 1. Наруга над могилою, ін( шим місцем поховання, над ті( лом (останками, прахом) помер( лого або над урною з прахом по( мерлого, а також незаконне заво( лодіння тілом (останками, пра( хом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що зна( ходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (остан( ках, прахові) померлого, — кара(
“Генеральному Прокуророві України В. П. ПШОНЦІ,
Копія: Міністрові внутрішніх справ України А. В. МОГИЛЬОВУ
Шановний Генеральний Прокуроре України!
Події, що розгорнулися навколо мене з кін' ця минулого року з “благословення” Генераль' ної прокуратури України та Міністерства внут' рішніх справ і тривають досі, змушують мене публічно звернутися до Вас із низкою запи' тань, оскільки я є відомою публічною людиною в Україні та поза її межами, а сферою зацікав' лення прокуратури та міліції стала моя публіч' на діяльність, а саме — письменницька твор' чість. Нагадаю, що 17 грудня минулого року із по' силанням на доручення Генеральної прокура' тури України працівники Шевченківського рай' відділу внутрішніх справ м. Львова (відділ бо' ротьби з організованою злочинністю) розшу' кували “громадянку Марію Матіос” у примі' щенні львівського видавництва “Піраміда” з метою вилучення з продажу моєї книги “Вирвані сторінки з автобіографії”, яка, до ре' чі, визнана “Книгою року'2010”. Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М. Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефон' них перемовин із своїм начальством міліціоне' ри відмовилися показувати документи, які ма' ли при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки. Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченків' ського лауреата з продажу силами правоохо' ронних органів та ще в такий “оригінальний” спосіб! Отже, мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене дору' чення Генеральної прокуратури України вико' нували працівники Шевченківського райвідді' лу внутрішніх справ м. Львова, що з ним забо' ронено було ознайомити працівників видав' ництва, автором якого я є вже дев’ятий рік і дея видала більше 13 книжок, які здобули усі най' вищі літературні та державні нагороди в Украї' ні, перекладені за кордоном та мають незмін' ний попит читача?! Мене цікавить, який стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, Міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посилан' ням на розпорядження Генерального прокуро' ра України опитують мешканців тих будинків у Києві, де моя родина мешкала свого часу, зму' шуючи їх підписувати відповідні свідчення що' до мене? Так, 11 січня цього року, працівник міліції Печерського району у м. Києві робив обхід 9'поверхового будинку, в якому наша родина наймала квартиру ще за “царя гороха”, і роз' шукував “громадянку М. Матіос”, як розшуку' ють злочинців, та демонструючи розпоряд' ються штрафом до двохсот не( оподатковуваних мінімумів до( ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або об( меженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. п. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою, групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, — караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або по-
З повагою збавленням волі на той самий строк”. А ось саме та цитата з “Вир( ваних сторінок…” Марії Матіос, стор. 214—215, на яку посила( ється народний депутат: “…бу( динок на вулиці Суворова, 3… навпроти самісінького столич( ного “фалоса” — пам’ятника пе( ремоги, неподалік Києво(Пе( черської Лаври”. (“Літературна агенція “Піраміда”, Львів— 2010”). Лист Цибенка знайшов своїх адресатів і ті вдалися до дій, про які краще розповісти мовою нас( тупного документа:
ження Генерального прокурора та ксерокопії сторінок моєї книжки (цю інформацію надаю за згодою одних із багатьох “опитаних”, ко' лишніх моїх сусідів по найманій квартирі — ла' уреата Національної премії України імені Тара' са Шевченка, ветерана Великої Вітчизняної війни, письменника Анатолія Андрійовича Ді' марова та його дружини Євдокії Несторівни). Такі дії працівників правоохоронних органів мають усі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як непри' пустимі з точки зору здорового глузду та про' фесіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім’я, створюють диском' форт моїй родині та близьким. Я не потребую додаткової відомості подіб' ними засобами. У будь'якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості — йо' го читач, а не така одіозна “підтримка багнета' ми” чи, боронь Боже, силами “Альфи”, яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Ук' раїні. Таких речей не розуміють і мої літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про ці дії правоохоронців знають із преси. А вони без найменшої підтримки з боку Української дер' жави роблять усе, щоб про Україну світ дізна' вався із перекладів відомих українських кни' жок, а не із скандальної хроніки навколо укра' їнських письменників. Якщо Генеральна прокуратура України чи Міністерство внутрішніх справ мають бажання чи потребу обговорити зі мною літературні чи будь'які інші теми, думаю, немає необхідності збурювати сторонніх людей, вдаючись до мого “всеукраїнського” розшуку. У час новітніх тех' нологій та високопрофесійних українських “шерифів” у Києві у кліп ока можна знайти відо' му людину, без демонстрації м’язів і психоло' гічного тиску на людей, які не мають жодного стосунку до сфери його діяльності. Шановний Вікторе Павловичу! В усій цій історії мене непокоїть одна'єдина думка: як довго і якими силами українські пра' воохоронці розшукують зниклих безвісти укра' їнських громадян, а також тих, що потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохо' ронних органів, якщо ці стражі порядку вже мі' сяць влаштовують лови на людину, робочий кабінет якої знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь'якої газети чи іншої публічної інформації?! Буду вельми вдячна за відповідь по суті.
Марія Матіос, державний службовець 2 категорії 3 рангу, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор 20 книг українською мовою та 5 книг іноземними мовами, почесний громадянин міста Чернівці, заслужений працівник культури України, лауреат міжнародної премії “Талант та гідність”.
11.01.11, м. Київ”.
“Шановний Вікторе Павловичу! Щойно з друку у літературній агенції “Піраміда” (м. Львів) вий' шла книга — “Вирвані сторінки з автобіографії”, автор якої пись' менниця'публіцист, лауреат Національної премії ім. Тараса Шев' ченка 2005 р. — Марія Матіос. У книзі, що подається як літературно'художнє видання про су' часність і сучасників, автор М. Матіос у главі “Суворова, 3” (стор. 214, 215) дозволила собі брутальний випад проти пам’яті воїнів, за' гиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. Не до лиця жінці'поетці, прозаїку, яка вважає себе високоосвіченою, ін' телігентною людиною, наводити в книзі образливе для ветеранів війни і надзвичайно ганебне порівняння обеліску на могилі Невідо' мого солдата Меморіального комплексу у “Парку Вічної Слави” вм. Києві (див. ксерокопії, що додаються). Ветеранська громадськість розцінює цей цинічний вчинок як хуліганське мародерство, наругу над місцем братського похо' вання 34-х Героїв Радянського союзу та могилою Невідомого солдата. Поетка М. Матіос, упевнені ветерани, використала вульгарне порівняння обеліску з метою зневаги народної пам’яті про полеглих захисників Вітчизни, продемонструвала презирливе ставлення до священного місця поховання та суспільних принципів і традицій у цій сфері. Ветеранська громадськість вважає, що таким ставленням до місць поховання і пам’яті ветеранів'героїв війни громадянка М. Ма' тіос порушила ст.6 Закону України “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.” та ст.1 Закону Укра' їни “Про поховання та похоронну справу”, допустивши наругу над братської могилою, вчинивши дії, що мають на меті зневажи' ти суспільну пам’ять про воїнів, загиблих у боротьбі з фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ветерани нагально просять Вас, Вікторе Павловичу, доручити порушити кримінальну справу проти М. Матіос за ст. 297, п. 2 “Наруга над могилою, іншим місцем поховання” Кримінально' го кодексу України та заборонити, вилучивши з продажу, роз' повсюдження книги М. Матіос “Вирвані сторінки з автобіогра' фії”. Для інформування ветеранів про вжиті заходи прошу повідоми' ти мене на адресу Ради Організації ветеранів України”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
