Шевченкіана · “І допоки нам, українцям, боротися за Україну в Україні?” · с. 15сторінка оригіналу ↗
«Подарунок» на іменини?
Слово Просвіти, №03 за 2014 рік
Олександр ДІХТЯРЕНКО, с. Васильків Шполянського району Черкаської області
До 200-річчя Т. Шевченка у Центрі ЗНО підготували своєрідний “подарунок”. У програмі з української літератури для ЗНО зник Тарасів “Заповіт” (“Як умру, то поховайте..”) і послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…” Натомість додали “Великий льох” і поему “Марія”. Хитра арифметика — два твори зняли, два поставили. Але ж які твори зняли! Чим при цьому керувалися? Це питання до тих, хто власною рукою викреслив ці твори, а також до тих, хто затверджував такі зміни. Здається, керувалися ці люди страхом. Адже при підготовці до ЗНО ці твори Тараса Шевченка прочитають уже не діти-дев’ятикласники, яким по 14—15 років, а юнаки й дівчата, яким по 17, 18 і більше. А це ціла епоха у духовному зростанні людини. Начитаються
“кайдани порвіте”, “волю окропіте”, почнуть гукати “Банду — геть!”, а чиновникам це треба? Без Шевченкового “Заповіту” їм якось комфортніше. Було б ще краще й зовсім без Шевченка, та не можна так відверто демонструвати свою ницість. Можна здогадатися, як міркували посадовці, вилучаючи найважливіше. Хай діти знають про те, що “наша дума, наша пісня не вмре, не загине” з вірша “До Основ’яненка”. У всі часи фольклор великої небезпеки не становив. Це ж не політика. Катерина полюбила москаля, а він виявився брехуном? Навіть приємно — “ай да наші, кого не надують”. Поплачуть — полегшає. Гайдамаки-зарізяки ляхів-католиків ріжуть? Хай, може, в Європу йти не схочеться. Три душі согрі-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
