Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Донбас — це точно Україна, в жодному разі не “відрізана скибка”. · 9 Репортаж на тему · с. 9сторінка оригіналу ↗

Святого Миколая

Слово Просвіти, №03 за 2018 рік

Тут же працює “підпільне” самодіяльне радіо “Тризуб”, котре покриває значну частину окупованої території — лікар-стоматолог є водночас радіоведучим, і ми теж на цілу годину вийшли в ефір через саморобну антену “Тризуба”. Варто було подивитися, як у крихітній кімнатцістудії і прилеглій кімнатці розмістився духовий оркестр із 15 музикантів і “бомбардував” ворожу територію українським джазом! Думаю, що і для Ірен, і для мене це був найбільш хвилюючий виступ на радіо. Сюди ж, до “Тризуба”, прибули представники військових частин за привезеними нами подарунками. Ми зустрілися з легендарним Сантою; Ірен у автофургоні-стоматкабінеті зображувала лікаря, а за пацієнта в крутому сучасному кріслі правив сам доктор-радіоведучий Ященко. Поки ми з музикантами “хуліганили” в ефірі, невтомні Квітницькі з Миколою Бондарем, паном Андрієм, отцем Дмитром і кількома старшими дітьми змоталися у “Республіку “Міст”, звідки вже видніються руїни ДАПу. Тут підібрали звірят, котрі поїхали з нами у Київ до своїх майбутніх господарів: кошеня Промка (назване на честь промзони аеропорту, де воно народилося) і цуценя, котре ще має отримати своє ім’я. Поївши з польової кухні смачнючої каші, рушили в гості до Донецького національного технічного університету, де молодь спілкувалася, а оркестр тішив студентів музикою. Вечірній Покровськ зачарував святковою ілюмінацією і затишними кав’ярнями. 20 грудня, Бахмут—Часів Яр. Холодно, запорошений снігом перон. О восьмій годині, коли вибралися з вагона, поряд із ним наші кашовари поралися біля “діжкобагаття” з уже готовим запашним казаном супу на ньому. Тим часом на пероні зібралася традиційно тепла зустріч. Навіть сам Святий Миколай вийшов до нас із дверей вокзалу, чомусь у супроводі Снігуроньки, — котра, втім, була у квітчастому українському вінку. У Бахмуті проживає чимало учасників попередніх потягів, що прийшли зустріти друзів. Автобуси в супроводі поліцейських автівок з “маячками” розвезли нас групами по кількох локаціях; нам дісталася загальноосвітня школа № 12, де нас зустріли власним концертом і з ентузіазмом сприймали наші виступи. Серед вчителів було чимало активних читачів Ірен Роздобудько, її приїзд став для них радісною несподіванкою. Вдень приїхали у Часів Яр; туту великому палаці культури відбувся черговий концерт. 21 грудня, Лисичанськ—Кремінна—Сіверськодонецьк. Традиційні хліб-сіль від місцевої влади і волонтерів. Вивантажили чергову купу дарунків. Солодощі, печиво, цигарки, маскувальні сітки, листи і малюнки від дітей, котрі служать оберегами на фронті. Лисичанській бібліотеці дістався пакунок книжок від видавництва “Нора-Друк”, котрий ми привезли з собою. Автобусами дісталися у Кремінну, де базується нині кадетський корпус Луганського обласного військового ліцею. Ліцей у повному складі покинув окупова- 22 грудня, останній день подорожі. Сватове. Сьома ранку. На пустому засніженому пероні перед потягом дефілює бородатий похмурий вірянин із виглядом юродивого, палаючими очима і плакатами на спині й грудях, де стверджується, що “христиан нет в окопах, в блокаде, во вражде…”. Біля меморіалу загиблим за Україну, де ми зібралися, щоб віддати їм шану, він теж виник, закликаючи покаятися і прийти до Христа. Його досить делікатно і без образ спровадили. Сватове вразило розкішною бібліотекою з прекрасним інтер’єром, комп’ютерним залом, комфортабельною кімнатою для релаксу, де можна не тільки попити кави, а й зважитися на електронних вагах. Книги Ірен Роздобудько містяться на полиці з підписом: “Краща книга сучасності” — і ось бібліотекарі несподівано зустрілися з авторкою, отримавши свіжі книги з автографом. Ірен довелося підписати для сватівських читачів і всю решту її книг із бібліотечного фонду. На майдані перед Народним домом “Сватова-Лучка” зібрався натовп зустрічаючих — волонтери, активісти, офіційні особи міста. Місцевий настоятель УПЦ МП почув кілька схвальних слів від пана Андрія з “Правого сектору” за те, що разом з усіма співав Гімн України. Щоправда, це не завадило йому почути і кілька гострих докорів на адресу МП із проханням передати їх колегам аж до самого верху. Дісталося на горіхи й чиновникам міської влади, що виступали з вітальними промовами, — за недоробки і невиконані обіцянки, претензії до них заявили місцеві активісти і учасник нашої мандрівки, корінний сватівець, боєць “Айдару” Микола Матвієвський. Ну, але було й за що їм дякувати, так що свято зустрічі не надто затьмарилось. До вечірнього концерту залишалося ще трохи часу, вдалося погуляти вулицями Сватового, посидіти у затишній арт-кав’ярні, якої не посоромив-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин