Постаті “Пророцтво Миколи Куліша не почули”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Про драматурга і сценографа
Слово Просвіти, №03 за 2018 рік
У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України працюють виставки “97”. Пророцтва Миколи Куліша” і “Сценографія Михайла Френкеля”.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора
Виставка “97” присвячена 125-літтю від дня народження Миколи Куліша, який увірвався в українську літературу вже першою своєю п’єсою. Трагедія “97” написана під враженням поїздки взимку 1921-го та навесні 1922-го років по Херсонщині. Мандруючи від села до села, Куліш намагався врятувати народні школи та інтернати від занепаду, а дітей — від голодної смерті. Часто — безуспішно… Події страшної зими 1921— 1922 року оберталися проти найбідніших — вони гинули родинами, унаочнюючи класову статистику. “Ніколи не мав на думці, що виступлю на літературну царину з п’єсою. Коротеньке оповідання, новела мусили бути за первака. А сталося так, що п’єса вилупи+ лась… У п’єсі немає визначної, мо+ нументальної дії. Це порядок ма+ люнків в сіреньких рямцях сільсько+ го життя, злиденного, вбогого та ще поруйнованого голодом… Немає тут пафосу, немає блискучих бо+ йових лозунгів. Революційні будні, дрібненька, але гостра і невпинна боротьба. Незаможники крешуть уночі, щоб засвітити Червоний огонь. Ворожа сила — куркулі і го+ лод — давить їх і валяє на смерть”, — писав Микола Куліш у листах да Івана Дніпровського. Театр “Березіль” двічі звертався до цього драматургічного матеріалу. Вперше — у Києві, влітку 1925 року. Молодий режисер Януарій Бортник пропонує оригінальну інтерпретацію п’єси. Вистава не відбулася. Лесь Курбас заперечував переробку “97” на “загострену агітку”. У певному сенсі “це совершенна, надзвичайна п’єса. Було б добре, коли б ми умовились, що тим більше досягнення режисера, чим менше дописано…” Вдруге — у Харкові, протягом 1930 року. Вистава “97”, прем’єра якої відбулася 24 листопада 1930 року, була поставлена Лесем Дубовиком і художником Вадимом Меллером умовними засобами при збереженні реалізму авторської гри. П’єса також зазнала значної авторської переробки убік укрупнення образів і “розчистки” сюжету. “Новий фінал “97” визнача+ ється зростанням драматурга. Куліш вже спроможний був досяг+ нути належного драматичного ефекту, не балансуючи на межі ре+ алізму і натуралізму. Йому вже не потрібна була торба з людськими кістками, як наочний доказ людо+ жерства, кинута посеред сцени, — суворе дихання правди зберігалося і без цього”, — писала Наталя Кузя+ кіна у книжці “П’єси Миколи Куліша”. За кілька років після прем’єри вистави “97” Україну накриє страшний Голодомор, що призведе до багатомільйонних людських жертв, переважно у сільській місцевості. Пророцтво Миколи Куліша не почули… Серед представлених експонатів: світлини з вистави “97” — постановка Державного драматичного театру “Березіль” (м. Харків, 1930 р.), ескізи костюмів до цієї постановки Вадима Меллера, а також документи М. Куліша — завідувача Дніпровського Повітнаросвіти (1921—22 рр.): автобіографія, особистий листок, посвідчення про відрядження до периферії Дніпровського повіту, мандат про відрядження в Дніпровський повіт із метою організації допомоги голодувальникам, фрагмент протоколу профспілкової конференції м. Олешки з доповіддю М. Куліша “Голод і боротьба з ним” (квітень 1922 р.), бюлетень 2-го Повітового з’їзду Всемисос (Всеросійське мистецтво та освіта) з текстами доповідей М. Куліша (1922 р.). Багато відвідувачів виставки звертають увагу на заяву Е. Штейнберга щодо М. Куліша, 1935 рік. Подаємо мовою оригіналу уривки з цього історичного документа: “Москву Кулиш сравнивает со старым Римом. Точно так же, ут+ верждает он, как старый Рим жил за счет своих провинций, высасы+ вал из них все соки, концентриро+ вал у себя все богатства, ценности и произведения искусства, точно так же Москва живет за счет на+ циональных республик. При чем он не считает нужным даже доказы+
вать, что экономическое положе+ ние Украины является колониаль+ ным по отношению к Советской России — он это считает само со+ бой разумеющимся. Кулиш ставит вопрос еще шире — он говорит, что помимо хлеба, угля, железа, произ+ ведений промышленности и т.д., Москва забирает также все цен+ ное из людей, все талантливое из области литературы, искусства, живописи и науки — одним словом — во всех областях Москва живет паразитом… …Великодержавный шовинизм, — говорил Кулиш, — процветает в Москве во всех областях и никто сним не ведет никакой борьбы — на+ оборот он еще поощряется. Прояв+ лением этого в области театра Кулиш считает пьесу “Дни Турби+ ных”, в литературе произведения Хлебникова и т.д. Но это не все. Кулиш выдвигает теорию сущес+ твования советского фашизма. Проявлением этого в литературе он считает роман Ал. Толстого “Петр І”. О политике он от своего имени не говорит, но сообщает, что Курбас считал представите+ лем фашизма в советской полити+ ке П. П. Постышева. Толстой, мол, рисует Петра сильным, воле+ вым человеком, беспощадно рас+ правлявшимся со всеми, кто мешал созданию великой России. Что это такое, как не призыв, спрашивает Кулиш, что надо кончить раз и навсегда с российской мягкотелос+ тью, расхлябанностью, интелли+ гентским мягкосердечием, что на+ до быть сильным в подавлении дру+ гих народов и укрепления великой России? Попробовал бы, говорит Кулиш, кто+нибудь из украинских писателей написать такой романо гетмане Мазепе, его бы сразу по+ садили в ГПУ. Положение украинской лите+ ратуры он считает самым печаль+ ным. Талантливый писатель дол+ жен или отказаться от украин+
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
