Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Позиція · “На адресу Культурного центру України в Москві продовжували надходити книжкові посилки”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Вечір Різдвяних Василів

Слово Просвіти, №03 за 2018 рік

Хтозна: за іронією долі, а чи за закономірним збігом обставин, але через сорок років працівники наукової бібліотеки Львівського держуніверситету складатимуть акт про повернення до Москви цих книг на адресу правонаступниці Центральної української бібліотеки Москви — Бібліотеки української літератури в Москві, яка відновила свою роботу у грудні 1989 року. Щоправда, цього разу з тієї більш ніж шеститисячної колекції вдалося зібрати у Львові лише 1200 примірників — решта пропала чи розіслана через книгообміни… Ось такою драматичною і хвилюючою є доля одного із тисяч осередків українського духу поза межами нашої Батьківщини — Української бібліотеки в Москві. Новітні утиски друкованого слова з берегів Дніпра Із відновленням Україною незалежності поневіряння української книжки в Москві та її головної колекції не завершилися. На жаль, низка сторінок цієї історії залишається нез’ясованою. З липня 1997 року офіційно цей заклад називався Бібліотека російської та української літератури. І практично відтоді нинішні керівники українських організацій російської столиці за підтримки Посольства України в Москві зверталися в різноманітні високі московські інстанції з двома питаннями, які потребували нагального розв’язання: відновлення статусу цього закладу як самостійної міської бібліотеки та надання належного приміщення для її роботи. Необхідність нового приміщення особливо актуальна. Адже вже на початок 2000- х років фонди бібліотеки налічували понад 33 тисячі назв українських книг. Вони мало не щодня збільшувалися. Бо на адресу Культурного центру України в Москві продовжували надходити книжкові посилки. І не лише з усіх куточків України, а й від наших земляків у близькій та далекій діаспорах. За часів президентства Кучми і Януковича з’явився у цій справі ще один незбагнений феномен: українську книгу в Москві не бажали бачити не лише московські політики і держиморди, а й свої, доморощені “державотворці”. Так, в архіві Бібліотеки української літератури в Москві довелося бачити немало копій із рясного листування бібліотеки та Посольства України в Москві з посадовцями Державного митного комітету та керівниками Конотопської і Глухівської митниць щодо безпідставного вилучення на цих митницях книг, адресованих Українській бібліотеці в Москві. Ось характерний витяг з листа посольства до митного комітету в Київ: “На станції Хутір-Михайлівський працівниками глухівської митниці 1 вересня приблизно о 18 годині українська література для бібліотеки української літератури була вилучена, незважаючи на пояснення, які було дано Василишиним Б. В. та наявність у нього відповідних актів та чеків, копії яких додаються (оригінали знаходяться у Посольстві України). При цьому акту про вилучення складено не було, свого прізвища працівник митниці не назвав”. Подія, про яку йдеться, сталася 1994 року. А ось ще один приклад. У день презентації в Москві нового українськомовного київського журналу “Політика і культура”, відомого в нас як “ПіК” В. Кривенка, в Культурному центрі України в Москві 17 грудня 1999 року стало відомо, що видання до Москви не довезли. Кілька пачок часопису було “арештовано” на нашій, конотопській, митниці. …Сумний фінал цієї історії. У березні 2017 року Українську бібліотеку в Москві, яка брала свій початок від 20-х років ХХ ст., закрили. Книги спакували і вивезли. Останню директорку цієї бібліотеки Наталію Шарову засудили на чотири роки. За те, що тримала “екстремістські книги” іза те, що “розпалювала національну ненависть до росіян”. Кажуть, історія повторюється. Але вдруге вона стає вже фарсом… Георгій ЛУК’ЯНЧУК Фото автора Свято на початку 90-х започаткував філософ, публіцист, дисидент Євген Сверстюк — як вечір пам’яті видатних українських патріотів Василів, що народилися в ці Різдвяні дні. Учасники урочистого дійства згадували “різдвяних Василів”: Василя Чумака, який загинув у 18 років, Василя Еллана-Блакитного, котрий прожив 34 роки, Василя Симоненка, якому доля дала 28 років життя, а найбільше говорили про Василя Стуса, котрий прожив Шевченків вік — 47 років. Згадали і відомого в Україні і світі патріота, який пішов добровольцем на війну з московськими окупантами на Донбасі і віддав своє життя за Україну, світової слави оперної зірки — Василя Сліпака. Цього року вечір Різдвяних Василів приурочили до 80-річчя з дня народження Василя Стуса. За життя Євгена Сверстюка в цей день відбувалося оголошення лауреатів премії Василя Стуса. Слово Євгена Олександровича також звучало на вечорі, адже збереглись аудіозаписи голосу засновника події, і присутні почули спогади Євгена Сверстюка про Василя Стуса. Його справу нині продовжує радянський політв’язень і дослідник історії дисидентського руху Василь Овсієнко, який у своєму виступі продемонстрував присутнім табірну робу, в яких ходили в ув’язненні і він, і Василь Стус, і багато інших українських дисидентів: Олекса Тихий, Валерій Марченко, Юрко Литвин, Левко Лук’яненко, Іван Сокульський, а також табірні ключі від камер, в яких вони сиділи… Прочитав пророчий вірш Василя Стуса про історичну смерть та відповідальність Московської імперії за скоєні нею протягом багатьох віків злочини — “О вороже, коли тобі проститься…”. — Оце Василів смертний вирок Російській імперії. І цей вирок уже здійснюється. Вони посунули в Крим, в Донбас, і там знайдуть свій кінець!” — підсумував Василь Овсієнко. У заході також узяли участь голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, голова фракції “Свобода” у Київраді Юрій Сиротюк, барди й виконавці — Ігор Жук, Неля Франчук, Григорій Лук’яненко та Мар’яна Лук’яненко, віртуозний скрипаль Кирило Стеценко. Вів захід актор, бард Кирило Булкін. Присутнім припало до душі Різдвяне дійство у виконанні дитячого фольклорного театру “Дай Боже” (керівник Ольга Мельник) та дитячого фольклорного гурту “Орелі” Музею Івана Гончара. Під час вечора працювала книжкова виставка-ярмарок історичних і літературних бестселерів видавництва “Кліо”. Тут можна було придбати й твори Різдвяних Василів. У Колонній залі КМДА відбувся Вечір Різдвяних Василів, який провели Український інститут національної пам’яті та видавництво “Кліо”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин