Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Ми прагнемо, щоб в Українській державі на державному рівні панівною мовою була саме українська мова”. 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗

«Просвіта» оголошує 2021 — роком українського слова на Буковині

Слово Просвіти, №03 за 2021 рік

– Какая разница, на каком языке разговаривать? – Лишь бы человек хороший… – Лишь бы не было войны… Коли виходиш на вулиці українських радянських міст, здається, що цієї мови вже нема ніде. Всі про щось говорять, щось вирішують, намагаються “дістати” щось дефіцитне. Ніхто не протестує. Люди подібні, як радянські п’ятирубльовки. Переважна більшість як чорт ладану боїться говорити українською. Причина до нудотності банальна. Це і через українську часто гинули у тридцять третьому. Це через неї розстрілювали найрозумніших і найчутливіших, фабрикуючи всілякі справи СВУ та фанатично конструюючи фабрики смерті. Чекістський Мефісто прищепив чудовій дівчині вірус небуття… Страх голоду, людоловства та людоморства через кілька десятків років дав буйні плоди. Найсміливіші, просто порядні – щезли, їхні діти переважно теж. Прийшло покоління, зачате у страху і покорі. Покоління із тремтливими колінами, переважно готове відректися, забути, задушити паралізовану дівчину у труні. Циклоп-мімікрія заповзала у провулки і душі. Незрима труна у київських небесах ставала зримішою лише для надчутливих і катів. Протилежності – сходяться…. – Вы из Западной Украины? Прекратите триндеть на вашем бандеровском языке! – Я із Таращі, на Київщині… – Я із Лубен, на Полтавщині… – Я із Сміли, на Черкащині… – Я із Гайсина, на Вінниччині… – Я із Шостки, на Сумщині… – Я з Ізмаїлу, на Одещині… – Я із Богодухова, на Харківщині… Вже кілька разів виконавцям здавалося, що паралізована мучениця заснула навіки. – Долго ж она сопротивлялась, даже не по себе иногда как-то было… – Мы выполнили заказ. Давай рассчёт! Мучениця піднімалася з труни. Паралізована вчилася танцювати на милицях. Домовина, старанно підготовлена, була зайвою (але вона згодилася для частини виконавців). У Києві та Харкові, Таращі і Лубнах, Львові та Ужгороді нетлінна дівчина тоненькими ручками, на яких світилася шкіра, запалювала зорю благої звістки. Навіть частина лицарів її ордену вже вірили і не вірили, що це – не чорна порожнина. Ще було багато смертей. Але Той, хто є розпорядником альфи і омеги, вдихнув нетлінність у понівечене тіло. Цього ще ніхто не збагнув. Найрадісніші знамення повинні приходити непоміченими. Бо люди можуть їх забалакати і замацати.” м. Івано-Франківськ Світлана МАСЛОВСЬКА, в.о.голови Чернівецької обласної громадської організації ВУТ “Просвіта” ім.Тараса Шевченка 16 січня 2021 року сфера обслуговування в Україні перейшла на державну мову. “Нарешті!” — скаже кожен небайдужий до рідної української, бо це основна вимога ст. 30 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Лише на прохання споживача його персональне обслуговування у крамницях, кав’ярні, банку, аптеці, бібліотеці, АЗС тощо може здійснюватися іншою мовою. Вся реклама також має бути українською. За порушення цих положень вперше може бути попередження. Надалі (з 2022 року) — адміністративне стягнення — штраф у розмірі 200-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-5100 грн.) Українська “Просвіта”, які Буковинська, справді торжествує, бо упродовж 152 років свого існування головне її призначення — збереження мови наших предків, наших славетних велетів-подвижників українського слова — Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Юрія Федьковича, Івана Бажанського та сотні тисяч тих, хто віддав своє життя за рідну мову. Згадаймо лишень подвиг Василя Макуха. У лютому 1968 року, протестуючи проти колонізації та русифікації України і проти радянського вторгнення в Чехословаччині, Василь Макух спалив себе на Київському Хрещатику. Через 10 років, у січні 1978 року, той самий шлях мученицького протесту обрав Олекса Гірник, який у день 60-річчя проголошення УНР спалив себе на Чернечій горі в Каневі, на могилі Тараса Шевченка, в ім’я захисту української мови. У час російсько-української війни боротьба за нашу незалежність, у тому числі й українську мову, також забрала багато життів наших патріотів-захисників. А жорстоке побиття, яке призвело до загибелі Артема Мірошниченка у Бахмуті на Донеччині в листопаді 2019 року, тільки за те, що активіст-волонтер спілкувався з тамтешніми молодиками українською, вкотре засвідчує: боротьба за мову триває! У столиці Буковинського краю, на вулицях Чернівців, у громадському транспорті та в крамницях також часто чуємо мову нашого кровного ворога, на жаль. Безумовно, злісні українофоби й надалі чинитимуть спротив, тому байдужість — лише на догоду “руському міру”. Хто як не просвітяни мають цьому протистояти і проявити свою громадянську активність, тим паче, у рік 30-річчя Незалежності України. Отже, Чернівецька обласна “Просвіта” оголошує 2021 рік “РОКОМ УКРАЇНСЬКО­ ГО СЛОВА НА БУКОВИНІ” й розробляє відповідні заходи, а також звертається до Чернівецької обласної ради, аби затвердити нашу пропозицію на одній із сесій крайового парламенту. Так, ми вступаємо в епоху загальносвітових практик — послуговуватися державною мовою не лише в державних установах. Це мусить дати позитивний результат. І він уже є! Мова стає популярнішою і престижною. І хоч у вищих навчальних закладах ще є викладачі, які спілкуються російською, є й державні службовці з таким недоліком, однак, віримо, іспит для чиновників додасть позитивних тенденцій. Чимало чернівецьких дітей поза школою розмовляють мовою Москви, але на уроках все ж відповідають українською. Більшість радіо-телепередач звучать українською, у численних храмах, крім Московського патріархату, богослужіння здійснюється українською. Отож українській мові — бути! Водночас просвітницьке мовне самоусвідомлення — на часі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин