Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Він був справжнім титаном – вперся до плуга і орав цю ниву довгі роки – просував українську музику і українську ідею”. 7 Події, факти, коментарі · с. 7сторінка оригіналу ↗

«В своїй хаті своя й правда…»

Слово Просвіти, №03 за 2022 рік

у “Любавы” додався ще один клопіт – боротися проти зміни російської назви міста. Очевидно, якби місцева влада ретельніше спостерігала за виконанням у місті Закону про державну мову в супермаркетах, на підприємствах, в установах, тощо, – такого б не сталося. Здивувала своєю позицією щодо перейменування директорка міського музею пані Тетяна Єрошенко-Афанасьєва. У часописі “Новини Южного” (від 3 грудня 2021 р.) вона запевняє, що за 40 років запозичена з російської мови назва “Южне” асимілювалася в українську мову і не ріже слух. Це не так. Кожному, хто з повагою ставиться до мови як до символу державності, – ріже, та ще й як ріже! Упродовж трьохсот років царат прагнув всіляко асимілювати наш народ, стерти очевидні відмінності менталітету між росіянами та українцями; Емськими та іншими указами забороняв українську мову; сімдесят років прагнули асимілювати нас совєти, навіть словники переписували для цього. Але ж не вийшло! Ми зберегли свою ідентичність і свою мову. Дивно, що пані директорка, український філолог за фахом, про все це забула. Наразі апологети “русского міра”, а з ними вкупі і просто несвідомі мешканці міста – можливо, через свою інертність та силу звички – вперто намагаються закріпити російську назву міста, забуваючи при цьому, що ті 781 колишніх працівників ОПЗ, які її ініціювали, були громадянами іншої держави, нині неіснуючої. То за що ми тримаємось? Де наші пріоритети? У країні, де вісім років поспіль іде війна з російським окупантом, а на кордонах стоять численні війська РФ, готові в будь-який момент здійснити зухвале вторгнення, – інертність влади та будь-яка асиміляція з мовою ворога недопустима! Мерії міста потрібно з усією відповідальністю підійти до питання перейменування. Топоніміка – це наукова дисципліна, яка використовує сукупні дані кількох галузей знань. Отож необхідно провести фахові консультації і залучити до цього географів, краєзнавців (істориків) та мовознавців, а ще людей культурно-просвітницької сфери, справж­ніх патріотів, волонтерів та захисників країни, які не зі слів знають ціну “русского міра”. А для людей поважного віку, які так бояться перейменування, варто провести роз’яснювальну роботу через місцеві ЗМІ, ближче познайомити зі славною історією Північного Причорномор’я, адже багато наших мешканців переїхали до нас з інших земель. Історія нашого краю – і прадавніх часів, і славетної козацької доби – може надихнути нас на гідну яскраву назву для міста. Ці землі, де розташовані с. Сичавка (в минулому Олександрівка) там. Южне, колись належали величавій Ольвії. Про це свідчать знайдені археологами артефакти, які зберігаються в шкільному музеї НВО ім. В. Чорновола. Тут у 1708 р. у селищі Олександрівка разом зі шведським королем квартирував визначний діяч України гетьман Іван Мазепа. Звідси козацьке військо під проводом отамана Захарія Чепіги рушило на взяття турецької фортеці Хаджибей. У штурмі фортеці брали участь шість козацьких полків і лише два батальйони російського війська під началом Й. де Рибаса. Загальною операцією керував генерал Гудович, родом

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин