Арт-калейдоскоп · “Якщо бути самим собою – найфантастичніші дива стануть реальністю”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
““ААллааддддіінн”” –– нноовваа ііссттооррііяя
Слово Просвіти, №03 за 2022 рік
Сюжет східної казки про Аладдіна і чарівну лампу захоплює не одне покоління, адже в ньому зібрані важливі морально-етичні теми: перемога добра над злом, переваги чистоти помислів і вчинків над підступністю, лицемірством, жаданням влади та наживи. У центрі балету – історія про долі Аладдіна та Жасмин, які живуть у різних світах; Джина, прикутого до своєї лампи; Джафара, який мріє посісти місце Султана і заволодіти світом. Ідея вистави – підкреслити цінність особистості: якщо бути самим собою – найфантастичніші дива стануть реальністю. В основі постановки – поєднання класичної та сучасної хореографії з додаванням різних стилів і технік, оздоблених елементами східних танців. Співпраця хореографа-постановника балету Сергія Кона з Київською оперою почалася у 2013 році з участі у проєкті Дмитра Тодорюка “Шевченкові дороги”. Потім він ставив балетні номери в мюзиклах та оперних виставах театру – “Пригоди Гекльберрі Фінна”, “Жив собі пес…”, “Богема”, “Король Дроздобород” (всього 12 постановок). – Поставити новий балет у Київській опері сім років тому мені запропонувала головна балетмейстерка театру Тетяна Боровик, – розповідає лавреат міжнародних конкурсів та премії імені Анатолія Шекери в галузі хореографічного мистецтва Сергій Кон. – Пропозиція дуже цікава. Оскільки мав право вибору сюжету, то довго думав над тим, що це має бути за історія. Хотілося зробити щось нове, свіже. Тоді я працював артистом балету в театрі “Київ Модерн-балет”. Звернувся за порадою до одного з колег. Він одразу сказав: “Постав Аладдіна”. Ідея мене зачепила. Хотілося, щоб до нової історії була написа-
Народився Юрій Качкін у козацьких місцях Запорізько-Томаківської Січі. З 2004 року живе і працює в Києві. За цей час створив до тисячі творів олійним живописом у пленерних циклах у форматі мініатюри: багатожанровий “Андріївський узвіз та його мешканці”, “Київ. Нове тисячоліття”, “Всі храми Києва”, “Київ – місто квітів” та ін. Він є автором збірок картин “Мандри Україною”, “Трапеза”, “Зірка надії світить яскраво”, “Мавританська шаль”. Розробив майстер-класи з пленерного живопису в умовах мегаполісу “Живопис в екстримальних умовах”. Його персональні виставки “Київ – вічний та мінливий”, “День слов’янської писемності та культури”, “Від Томаківської Січі до київських святинь”, “Андріївський узвіз та його мешканці”, “Чисте пізнання”, “Шлях до Граалю”, “Яскраві фарби української землі”, “Квіти”, “Рожеві кольори ранку” відбувалися як у столиці, так і в інших містах країни. Пан Юрій брав участь у національних програмах: “Мистецький олімп”, “Золотий фонд нації”, “Національні лідери України”, “Обличчя України. Імена. Портрети. Долі”, “Україна. Європа. Світ. Гуманітарні аспекти розвитку”. Його пленерна мініатюра “Софія Київська. Київ, 6 вересня 2011” стала офіційною візитівкою великої художньої виставки корифеїв українського живопису “Дарунки святої Софії”. Художник працював у численних експедиціях регіонами України, а також Польщі, Росії та Литви. Його твори зберігаються уна нова музика. Пішов з цією ідеєю до директора театру. Але на той час у театру не було можливості на співпрацю з композитором. Врешті у 2015 році я поставив балет “Лялька. Нова історія Коппелії” із сучасною хореографією на музику відомого класичного балету “Коппелія” композитора Лео Деліба. Це був мій перший балет, за нього я отримав премію “Київська пектораль” у номінації “Режисерський дебют”. Але ідея поставити “Аладдіна” не зникла. Коли змінилося керівництво театру, я підійшов з цією ідеєю вже до нового директора – художнього керівника Київської опери Петра Качанова. Він зацікавився і погодився на створення балету про Аладдіна. Підтримав і те, що це має бути зовсім нова історія. Зізнаюся, я люблю все створювати з нуля. Все починається з ідеї, а закінчується окремою самостійною виставою зі своїм оригінальним сюжетом. Найважливіше, аби діти дивилися виставу на одному подиху і їм просто не було часу відірватися від того, що відбувається на сцені. Експертом у плані сприйняття різного роду вистав є мій син, слідкую за тим, що йому цікаво. Вважаю, що вистав, які б сьогодні по-справжньому зацікавили маленького глядача, балетів, мюзиклів, опер, драматичних постановок у нас, на жаль, мало. Сподіваюсь, нам вдалося зосередити увагу дітей різного віку, поки триватиме балет “Аладдін”. На годину і 35 хвилин вони зануряться у світ казки. Щодо музики. Давно знайомий із композитором Олександром Родіним. До цього у нас ще не було співпраці, але ми не перший рік хотіли зробити щось разом. Для мене Олександр – дуже ілюстративний композитор. Його музика відповідає моєму баченню відтворення рухів. Можна сказати, що він балетний композитор, відчуває рух, відчуває динаміку. Створює “хіти”, які надовго запам’ятовуються. Спершу я написав лібрето. Олександр попросив, щоб воно було детальним у часовому вимірі. У майбутній виставі мало бути шістнадцять сцен і потрібно було уявляти, скільки триватиме кожна. А все інше – відчуття композитора. Для написання музики йому знадобилося півроку. Сама ж прем’єра через постійні карантини відбулася майже на два роки пізніше, ніж планувалося. Не буду приховувати: вистава далася нелегко. Були моменти, коли хотілося все кинути. Але поруч були люди, які вірили в мене і цю виставу. Вони не дали мені залишити ідею. Усвідомив: будь-що треба випустити балет. Самі репетиції тривали приблизно рік. Оскільки працюю з артистами театру досить давно, то відразу знав, хто кого гратиме. У нас є кілька складів виконавців, я ж хотів би відзначити Владислава Бондаря (Аладдін), Владислава Євтушенка (Джин), Олександра Душакова (Джафар), Міє Нагасаву (Жасмин), Марію Шупілову (Літай-килим), Володимира Липця (Султан) та Михайла Щербакова (Начальник варти). Сценографічне рішення теж давалося нелегко. Упродовж роботи над виставою змінилося чотири художники-постановники. Певні побажання щодо оформлення вистави вніс і Петро Федорович Качанов. Врешті, сценографкою стала Наталя Клісенко. Вона оперативно влилася у творчу команду. Запропоновані нею ідеї збіглися з баченням керівництва театру і моїм. Літай-килим, який є певною конструкцією вистави, – теж її ідея, так само, як і все, що пов’язано з втіленням відеопроєкції. Художник костюмів – Дмитро Курята. Співпрацюю з ним, починаючи з проєкту “Танцюють всі” на каналі СТБ. Виявилося, що в різні роки ми закінчили одну й ту саму художню школу, добре розуміємо один одного. Мені подобається, як Дмитро втілює мої задуми. Отож, з першого дня
У Київській опері (Київському муніципальному акаде" мічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва) відбу" лася прем’єра балету “Аладдін”. Музику до нього ство" рив відомий український композитор Олександр Родін на авторське лібрето балетмейстера Сергія Кона, який і здійснив постановку вистави.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
