Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Там наша ідентичність, наша сущість, · не перетерта на чужих вітрах”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

По злітній смузі – по бурульці

Слово Просвіти, №03 за 2022 рік

Василь КЛІЧАК Пам’яті Івана Ющука На полі. На доглянутому полі покинув плуга, борони й коня. Подякував за все щасливій долі, й за те, що він ходив не навмання. І залишились нам дороговкази – вивчайте “Кафе птах” і “мавпа Буф”*. І прижились давно уже ті фрази. Звучать природньо для школярських вух. О, як плекав він мову українську! Немовби сад невтомний садівник. В контексті цьому згадується Рильський. І згадується теж, як чарівник, цей чоловік. Учителів Учитель, якого дух могутній не ущух. Зумів любов до мови прищепити. Це він – Іван Пилипович Ющук. Щедротно дарував мені свій усміх. Із ним ішов у гущу молоду. І не мирився з тими, хто за кусень не помічав біля межі біду. Епоха Ющука, на жаль, відходить. Епоха сівача й плугатаря. Хай щедро благодатне поле родить і Ющукова пломенить зоря! *** І мусиш, хідником йдучи, остерігатися бурульок, або візьми й себе вручи під охорону днів минулих, в яких з тобою янгол був і вберігав тебе від лиха. Того, звичайно, не забув. Ідеш собі уважно й тихо. І час від часу вздовж домів усе дивуєшся тій думці, що погляд твій увись злетів по злітній смузі – по бурульці... Василеві Глаголюку Коли тебе охоплять негаразди у повсякденнім вирі суєти, згадаєш, як давали раду ґазди, міркуючи над тим, як помогти. Згадаєш чоловіка з Коломиї. Не уявити український гурт без щирості, без запалу, без мрії і без його надійних коректур. Давно він став душею товариства, яким і переймається, й живе. І наче ватра в горах пломениста, «Просвіта» зігріває і зове до осягання глибшого контенту, до ствердження досягнутих висот. А якщо треба подавати ленту, то подамо, щоб захистить народ! Вітаю Вас сердечно, славний друже! Пишаюся, що Ви у мене є. Ви чоловік, як мовиться, потужний. Нехай Вам доля з радістю дає свої щедроти і свою прихильність. Нехай звучать дитячі голоси! Нехай благословиться Ваша схильність – усе робити з відчуттям краси. *** Задивлений на місяцевий лик. Притулений до дерева плечима, стоїть посеред лісу чоловік, а сніг довкола іскорками блима. Понакривав звірячі він сліди. Стоїть мисливець, ніби розгубився. За звичкою дійшов він аж сюди. За звичкою він тихо причаївся. Ніде й нікого. Тиша навкруги. Та раптом роздирають простір звуки. З’являються слідів людських круги. Спрямовують кудись рушницю руки. Рухомий хтось береться на приціл. Та визрілого пострілу нема все. І бажаною залишилась ціль. І хтось ні з чим додому повертався. Та, відчувалось, то ще не біда. Та, відчувалось, був хороший настрій у того, хто із лісу поверта, й доноситься чобіт рипіння в насті... Перший словник Перший словник української мови**. Ритм у рядках, ніби хвиля шовкова котиться в травах, лоскочучи душу. Перший словник. Як з-під снігу бриндуша. В році отім Берестейської унії Вперше слова зацвіли, як петунії. В місті, що звалося Вільно в той час. Двоє із лишком століть – і Тарас буде у Вільні, Де перший словник наш надруковано, як путівник З нашими даними Богом словами – Вже на папері вони перед нами! Ось вони: мова, мовлю, мовлєньє... Дух аж захоплює слово надхнення, що в Словнику закарбоване першім. Ним розпочалась дорога до звершень! І упродовж яничарських століть, попри бажання заперти у кліть, попри укази чужі й заборони, попри зрізання квітучої крони, Попри усіх налетілостей*** шал, Слово вигранювалось, як кристал. Попри жахіття й засилля махрові, не пропадали труди словникові. Спадок донині прожитих віків – Семеро тисяч (не менш!) словників – Свідчення того, які ми багаті... От якби ми їх ще вміли читати! Прагнім до того. Й шануймо, братове, Перший словник материнської мови! Kate Pavlenko Я Вам писав, що успіх неминучий. Із Роттердама відгукнулись Ви. Заскочені і глядачі, й ведучі і співом, й артистизмом голови. І шум з’явивсь на зміну соловейку. Сонця в руках і випнуте гілля. І час уже посіять конопельки. Від теплих рук здригається земля. І пісня ця прадавня українська весь простір заполонює в цей час. Європа насторожилась, чужинська. І вогник розгорівся, не погас. Який красивий гурт, красива пісня! Звучить вона правдиво, як ліси, що котяться за батьківським обійстям і крапелини струшують роси. І дівчина із Ніжина Катруся хлюпнула в душі пригорщі тепла, що розлилося, нібито обруси вподовж і вшир святкового стола. Вона явила нашу невмирущість, яка – у закодованих піснях. Там наша ідентичність, наша сущість, не перетерта на чужих вітрах. ————————— * Для легшого запам’ятовування фразу “Кафе птах” придумав Іван Пилипович для вживання префікса с-перед цими приголосними, а “мавпа Буф” – для написання апострофа після цих приголосних. ** Перший словник української мови – “Лексис” Лаврентія Зизанія-Тустановського (1596), ровесник Берестейської унії, – вийшов друком у Литві (Вільно, друкарня Братська), весь текст Словника мав 34 сторінки й містив 1061 слово. Як пише професор Ірина Фаріон, саме цей словник вперше зафіксував слова мова, мовлю, мовлєньє. *** “Закріплюються російські налетілості на українську мову”, – цитата із праці Івана Огієнка “Українське словникарство”, 1934. Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 2 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин