“Мало знати віхи біографії Івана Огієнка, · необхідно звернути увагу на те, чому він вчив”. Події, факти, коментарі 4 · с. 4сторінка оригіналу ↗
Земляки вшановують пам’ять Великого Українця До 140-річчя від дня народження Івана Огієнка
Слово Просвіти, №03 за 2022 рік
Людмила ЗАЛІЩУК Фото авторки
У Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира пройшли різдвяні віншування “Даруй літа щасливії нашій славній Україні”, під час яких у виконанні народного хору Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв ім. І. Огієнка, під керівництвом Ірини Біленікіної, студенти співали колядки та щедрівки. Житомиряни продовжили захід мітингом-реквіємом з покладанням квітів до пам’ятника митрополиту Іларіону.
У Житомирській обласній державній адміністрації вперше було представлено оригінали документів з фондів Державного архіву області: запис у метричній книзі церкви Вознесіння Господнього містечка Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії за 2 січня 1882 року про народження та хрещення Івана Огієнка; запис у метричній книзі церкви Вознесіння Господнього містечка Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії про вінчання Івана Івановича Огієнка з Домінікою Данилівною Литвинчук 3 червня 1907 року та запрошення ректора Кам’янець- Подільського державного українського університету Товариства Житомирської “Просвіти” на відкриття Університету з автографом ректора Івана Огієнка за 1918 рік. Книги з архіву можна було оглянути лише впродовж одного дня. Вдало доповнили архівну експозицію книги науковця та митрополита, а також картини Валерія Радецького та Миколи Бутковського, лавреатів премії ім. І. Огієнка.
Тематичну виставку підготував і Житомирський обласний літературний музей, наукові співробітники якого зробили акцент саме на літературній спадщині Огієнка. Справжніми історичними раритетами є книги 1918 року “Укра-
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник, дипломат, експерт Центру дослідження Росії
Чи стосуються України події на Кубі (дещо про трикутник Москва – Гавана – Київ)
От і закінчилися грудневосічневі свята. Хтось провів їх удома, хтось у Буковелі, хтось в окопі, а хтось у Європі або й далі – у більш екзотичних краях, зокрема, на Кубі. Прочитав нещодавно захоплені вигуки однієї пані – ах, гарячий пісок, ах, сонце, ах, море! – і збагнув, що пані, не виходячи з готелю та пляжу, так і не зрозуміла, куди потрапила.
Поясню: в різних містах Куби зараз відбуваються політичні судові процеси. Влада чинить розправу над учасниками протестів, що спалахнули тут у липні минулого року. Людей вивели на вулиці злидні, соціальна несправедливість і нездатність влади впоратися з пандемією COVID-19. Наймасовіші за понад шістдесят років комуністичної диктатури протести були жорстоко придушені. І ось тепер їхніх учасників судять. За даними громадїнська граматика. Частина перша. Основи українського правопису” та “Граматика української мови О. Павловського 1818 р.”. Зацікавить відвідувачів література, передана до музею у 1993 році Канадським товариством розбудови України. Зокрема, Митрополит Іларіон, “Старець Паїсій Величковський (історична літературнобогословська монографія”, 1975 рік; Митрополит Іларіон, “Слово про Ігорів похід”, пам’ятка української літератури ХІІ віку, 1949 рік; Митрополит Іларіон, “Українська культура і наша церква. Ідеологія української православної церкви. Життєпис”, 1991 рік, а також підбірка журналів “Віра і культура” за 1950–1960 роки.
Виставку відкрила в. о. директора Світлана Гресь, зачитавши поезію Огієнка “Найбільша перемога”, показавши присутнім, яким проникливим поетом він був, його внутрішню силу та духовний світ.
Згадали Огієнка і як просвітянина. Так, голова Житомирського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка Святослав Васильчук зазначив: “В Україні мало звертають увагу на видання літературної спадщини, залишеної нащадкам Огієнком, щоправда заслуговують на увагу праці д. філол. н., професора Миколи Тимошика. Так не повинно бути щодо імені такого видатного державотворця, діяча науки та релігієзнавства. Причиною цього є перебування наших можновладців під впливом “ізмів”,
ської організації Justicia11j (“Правосуддя 11 липня” – за датою початку протестів) до кримінальної відповідальності за статтею про підривну діяльність притягнуто 1377 осіб, серед них чимало неповнолітніх. Процеси відбуваються в залах, наповнених поліцією та партійними функціонерами. І при цьому вражають вироки, на яких наполягають прокурори, – для багатьох обвинувачених 20-30 років ув’язнення.
Цікава деталь: 26 липня 1953
року Фідель Кастро очолив не мирну демонстрацію, а збройний напад на військові казарми Монкада з метою провокації народного повстання. Напад провалився, його учасників судили. На процесі Кастро дали можливість виступити з відомою промовою “Історія мене виправдає”, засудили до 15 років, але через 22 місяці амністували, звільнили, після чого він виїхав з країни. Воістину, “кривава диктатура Батисти” не може тягатися з виплеканим Кастро комуністичним режимом.
А тепер про Україну та Росію.
Ще в добу СРСР Куба використовувалася Москвою як цитадель у протистоянні зі США і взагалі із Заходом. Маю на увазі не лише найпотужніший совєтський, а згодом російський центр радіоелектронної розвідки в Лурдесі. І не лише використання оснащеного совєтським озброєнням кубинського військового контингенту в Африці (немарно знаменитий репортаж Габріеля Гарсії Маркеса називався “Куба в Анголі”).
навішаних Огієнку за часів радянської влади: зрадник, колаборант, український буржуазний націоналіст. Який може бути “буржуазний націоналіст”, коли він із низів вийшов?! Однак подібні думки панували на місцях, і люди саме так уявляли собі Огієнка. Хто намагався сказати правду – на них звертали увагу та могли переслідувати. Пригадую 1990 рік, ще при радянський владі, я був головою Обласної організації Народного Руху України. З Олексієм Опанасюком (журналістом і письменником) вирішуємо поїхати саме в оці січневі дні до Брусилова і все-таки розповісти людям правду про Огієнка. Приїхали ми з киянами. До нас одразу з райкому партії виходять функціонери, група міліціянтів, найняли крикунів і вони: “Чого ви сюди приїхали? Про зрадника говорити?! Він сякий-такий, націоналіст!” Але ми своє слово сказали.
Ось так почалося. І зараз ми маємо про це пам’ятати і повертати в повному об’ємі творчу спадщину про Огієнка, адже вона неоціненна. Мало знати віхи біографії Івана Огієнка, необхідно звернути увагу на те, чому він вчив. У нього українська мова, українська історія, українська держава, українська незалежна церква – понад усе. Він все життя працював для України. Тому Іван Огієнко актуальний нині, як ніколи. Він вчив і вчить як стати та ідентифікувати себе українцями, що б переважна більшість нашого народу визнавала себе українцями духовно та за переконаннями, не за походженням. Тоді буде виконання того, над чим працював Іван Іванович, з чим він звертався до нас. Огієнко був одним із просвітян того часу. Нагадаю вам, що “Просвіта” в ХХ столітті була тією громадсько-політичною організацією, яка власне привела інтелігенцію на національні рейки. І наша українська революція 1917–1920 років відбулася тільки тому, що з’явилося багато національно-свідомих українців. Одним з них був Іван Огієнко. Пам’ятаймо про це і виконуймо його заповіти”.
Огієнка по праву називають
Великим Українцем, у його творчому доробку більше 1800 праць з питань мови, культури, друкарства та історії церкви. “Він – невивчена постать, яку ще потрібно досліджувати. Дякую літературному музею за виставку унікальних матеріалів і документів. Думаю, що вони стануть у нагоді студентам, науковцям та письменникам при вивченні огієнківської спадщини. Згадаймо, що він 42 роки працював над перекладом Біблії, завдяки йому ми маємо можливість звертатися до Бога українською мовою. Тому популяризуймо його життя і творчість. 2022-й оголошено роком Івана Огієнка, на Житомирщині буде проведено багато заходів. На базі нашого коледжу засідає комітет з присудження премії імені Івана Огієнка. Прийом документів розпочато і триватиме до 15 лютого. Традиційно в березні відбувається засідання комітету з визначенням лавреатів у п’яти номінаціях: література, освіта, наука, мистецтво і громадсько-релігійна діяльність”, – розповіла Наталія Хом’як, заступниця директора з навчальної роботи Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв ім. І. Огієнка.
До літературного музею на відкриття тематичної виставки завітали письменники, бібліотекарі, викладачі та студенти. Гості отримали в подарунок книгу Івана Огієнка “Моє життя”. Провідна наукова співробітниця музею Надія Маслова провела гостям екскурсію. З музичним вітанням виступив Олександр Юзвячик, студент першого курсу Житомирського фахового музичного коледжу ім. С. Косенка.
Житомирщина розпочала відзначати рік Івана Огієнка,
адже 14 січня відомому земляку виповнилося 140 років від дня народження. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) – державник, відомий вчений, педагог, громадський, церковний та культурний діяч.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
