“Просвіта” сьогодні · “Під час війни особливо гостро постає потреба пам’яті”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
В обороні – “Золотослів”!
Слово Просвіти, №03 за 2023 рік
Ігор ЗОЦ, журналіст
– Це був найважчий рік для країни і для нашого творчого змагання так само, – розповідає Юрій Работін. – Але мушу зазначити: як почали у 2000 році так і йдемо. Образно кажучи, наш корабель постійно в русі і до берега ще не приставав! Нагадаю, що ми проводили фестиваль і під час АТО 2014, і коли країну накрила пандемія в 2020–2021 рр., і коли в наш дім прийшла велика війна. Наше коло зазнало непоправних втрат. За два дні до 24 лютого відійшов у засвіти співголова конкурсу, великий чоловік, моральний авторитет української нації Іван Дзюба. У травні наш багаторічний учасник і переможець Олександр Бережний із козацьких Жовтих Вод загинув у бою на Харківщині. Редактор газети Федір Шевчук із вінницької Бершаді встиг надіслати на черговий конкурс свої “Портрети”, а вже минули його сороковини. Був на похороні свого попередника, а наступного дня за комп’ютером, як мовиться, на робочому місці й помер, не встигнувши додрукувати співчуття… – Оргкомітет конкурсу відзначив цих достойних людей посмертно. Це вперше прийняли таке рішення? – запитую Юрія Анатолійовича. – Так, під час війни особливо гостро постає потреба пам’яті, адже учасники конкурсу теж воюють за українське слово. Наприклад, ми відзначили книгу про Володимира Малика “Я йшов шляхом українства”, яку впорядкували Ніна Іваницька та Олександр Сиченко. Книга вийшла в Лубнах до 100-річчя від дня народження талановитого майстра історичного роману, і ми вшановуємо його як лавреата, хоча чверть віку, як він не з нами. – Конкурс проводився дистанційно, адже Одеса під постійним прицілом ворога. Чи стало менше учасників? – Дещо знизився потік листів і бандеролей – всього понад 270 робіт. Проте авторів більше, оскільки в деяких виданнях по 2-3 прізвища. Надійшла також пошта зі США, Німеччини, Естонії… Василь Джуран охоче поділив6 ся враженнями про здобутки учасників: – Згадати найбільш цікаві роботи я спробував в огляді конкурсної пошти, який вийшов у часописі “Золотослів”. З поетичних набутків виокремив би В’ячеслава Вірича, Ніну Фесенко, Віталія Демченка, Олександра Корембліта, Василя Папенка, Тетяну Булат, Василя Васкана, Михайла Гершковича… З прози – Віктора Сологуба зі “Стежиною військового розвідника”. Вперше дорогу до Одеси з Чернівців подолали: роман “Подорож у життя” Василя Аністратенка, “Яблука з Яблунівки” Тетяни Широкої, “Скельця калейдоскопа” Петра Гайворонського з Донеччини… – Третій блок творів – зі світу дитинства, – продовжує Василь Джуран. – Одесити В’ячеслав Слісарчук і Ольга Райцена надіслали на фестиваль мови розмальовки “Новий рік у Звірограді, або Різдвяний бальзам”; буковинська письменниця з Новодністрянська Галина Мельник – “Казковий зорепад”; Володимир Шевченко-Василенко з Кременчука – “Першу казку – Амелії” та “Козацькі прислів’я і приказки”… Відгукнувся на твір Валерія М’ятовича “Нехай святиться ім’я твоє…” редактор видання Андрій Нечитайло. Володимир Шевченко, Олександр Саян і Григорій Бабенко надали “Уроки журналістської майстерності…” – про стандарти і етику в умовах військової агресії. Дмитро Шупта, радянський дисидент, підготував книгу лірики до 300-річчя з дня народження філософа Григорія Сковороди. Належно поціновані журі книги “Ген українця” Тетяни Олійник з Івано-Франківська, “Всесвітньовідомі кременчужани” Броніслава та Оксани Сьомик, “Фемінітиви. Назви жінок” Марії Волощак зі Львова, “Неокомбатанти” Сергія Киська про правоохоронців з Донеччини, статті Світлани Масловської з Чернівців про захисників України та інші.
Маркер героїзму Імена переможців конкурсу традиційно зафіксували в 23-му за ліком випуску газети “Золотослів”, яка цього разу вийшла просто велетенським, як на ці скрутні часи обсягом – 68 шпальт! Здається, жодне періодичне видання до війни не друкувалося так вагомо.
І змістовно теж, адже крім традиційних привітань від очільників державних відомств, міського голови Одеси, а також голови ВУТ “Просвіта” Павла Мовчана, очільників національних творчих спілок: журналістів – Сергія Томіленка, письменників – Михайла Сидоржевського, художників – Костянтина Чернявського, у часописі вміщено чимало цікавих матеріалів. Один із таких – розмова з Уповноваженим із захисту державної мови під промовистим заголовком “М’яка сила” Тараса Кременя. Відповідаючи на запитання про те, який відсоток громадян України буде постійно використовувати українську через десять чи двадцять років, Тарас Кремінь, зокрема, наголосив, що закон визначає обов’язковість. “Ми знаємо, що, наприклад, наше місто Одеса, де більшість населення – це етнічні українці (60 чи 70 відсотків здається), але рівень використання української мови в побуті, саме в родині, значно нижчий. Чи ставимо ми, держава, вся нація за мету досягти значно більшого використання державної мови в побуті, не лише в публічній сфері, не лише в комерції, в засобах масової інформації, а саме в побуті? На фоні того, скільки народів, скільки країн, скільки топ-політиків, скільки громадян вільних держав світу аплодують українському народові у боротьбі проти російського окупанта… Можна сказати, що українська мова стала маркером героїзму, патріотизму і боротьби вільного світу за демократію, за цивілізацію, за майбутнє не тільки Європи, але й всього світу”, – цитує Тараса Кременя “Золотослів”. Часопис залучив до розмови і постійну авторку “Слова Просвіти” з Одеси Ярославу Різникову, яка повідомила, що віднедавна на Одещині не викладають російську мову та літературу. “В області немає російської мови як предмета. Таке рішення ухвалили заклади освіти при формуванні навчальної програми на 2022–2023
Петра Рибіна з Татарбунар – він не тільки художник, але й журналіст, редагував газету “Лиман”. Відомий у рідному краї громадський активіст, він якось розповів про свою спробу виграти вибори до Верховної Ради: щоб профінансувати виборчу кампанію продав свої картини, виступав українською, гречкою не засівав, золотих гір не обіцяв і тому програв. Зізнався, що був розчарований і засмучений, але не жалкує. “Люди од мене хоч українське слово почули”, – згадую слова Петра Рибіна.
“Сіверський Донець – очима молоді” Чи не вперше за період проведення конкурсу, його організатори багато уваги приділили юним дописувачам – одразу кілька десятків віршів та есеїв надійшли з трьох областей – Харківської, Донецької і Луганської. Організував акцію начальник Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Сергій Трофанчук. Він розповів, що творчий конкурс серед талановитої молоді з Придінців’я вперше від 2007 року довелося проводити дистанційно і подякував Юрію Работіну за підтримку. – Ми щиро вдячні за чудову можливість презентувати читацькій аудиторії Одещини творчі доробки екоактивної та екосвідомої молоді… Любов до мови і природи – невід’ємна складова любові до України. А відтак учасників нашого локального і Загальнонаціонального в Одесі єднає мова, вода і природа, – каже Сергій Трофанчук. – Сіверський Донець вже стільки днів допомагає нашим захисникам боронити українську землю від ворожої навали! Зізнаюся, творчість юних, надрукована в газеті, схвилювала. “Загублений у часі рукопис “Чи чули ви, як річка гомонить?”, або Сто відтінків річкової “мови”, – дуже дорослий роздум дванадцятирічної Поліни Тендітної з Лимана, вірші Дмитра Кочакова (11 років, Лисичанська ЗОШ № 4), Римми Багнюк (17 років, Слов’янськ). Максима Легенького (13 років, село Комишне з Луганщини) та їхніх ровесників, може, і не є взірцями літературної досконалості, але вони щирі й патріотичні. Ці твори написані дітьми, які через російських варварів тимчасово втратили домівки, а їхнє дитинство минає на тлі ворожих обстрілів, руйнувань і переїздів. …Дуже приємно, що Юрій Работін і його волонтерська команда зуміли відзначити переможців не тільки грамотами, алей традиційно – книжками та унікальним випуском “Золотослова”. Коли цей матеріал був підготовлений до друку, Юрій Анатолійович повідомив, що днями має вийти у світ спецвипуск “Золотослова”, присвячений пам’яті Івана Михайловича Дзюби. Уклін за це!
Наша газета вже повідомляла, що в Одесі відбувся 23-й за ліком Загальнонаціональний конкурс “Українська мова – мова єднання”. Наприкінці минулого року організатори підбили його остаточні підсумки: вручили нагороди офлайн чи поштою, і навіть випустили повнокольорову газету “Золотослів”. Нагадаємо, що конкурс традиційно проходить за певної підтримки державних органів і ВУТ “Просвіта”. Через воєнний стан організатори могли б відмовитися від конкурсу, але не зробили цього. Про події фестивалю розмовляємо, зокрема, з головою оргкомітету конкурсу Юрієм Работіним, очільником Одеської регіональної організації НСЖУ і Василем Джураном, головою НСПУ в Чернівецькій області.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
