Музичний простір · “Ми стаємо сильнішими, мудрішими, ефективнішими”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Михайло ШВЕД: “Маємо невпинно рухатися вперед”
Слово Просвіти, №03 за 2023 рік
Виконувачем обов’язків генерального директора Національної філармонії України нещодавно призначили Михайла Шведа. Сьогодні пан Михайло – гість “СП”.
Едуард ОВЧАРЕНКО
– Розкажіть, будь ласка, нашим читачам про свій творчий шлях. – Я професійний композитор. Закінчив Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка, клас професора Мирослава Скорика. Потім стажувався у Краківській музичній академії, у композитора Збігнєва Буярського, що дало мені надзвичайно цікавий досвід. Після повернення на Батьківщину долучився до команди Міністерства культури та туризму України, на різних посадах пропрацював там з 2006-го до 2018 року. Згодом отримав запрошення Василя Вовкуна долучитися до реалізації його програми “Український прорив” у Львівській національній опері: працював там на посаді заступника генерального директора – художнього керівника, опікувався міжнародними зв’язками та творчими питаннями. А з серпня 2022 року став заступником голови Державного агентства з питань мистецтв та мистецької освіти. З 27 грудня 2022 року — виконувач обов’язків генерального директора Національної філармонії України. Ще під час навчання в Академії очолював студентське науково-творче товариство. Одним із наших завдань було створити для студентів можливість реалізації різних цікавих творчих проєктів. Ми вигадали форму фестивалю “Музика тисячоліття”, проводили конференції. Активно працювала композиторська секція. Виконували твори студентів-композиторів з усієї України. Згодом нам вдалося домовитися з дирекцією львівського Міжнародного фестивалю сучасної музики “Контрасти”, що один із концертів у рамках цього фестивалю складатиметься з творів молодих студентів-композиторів. Усі ці роки пишу музику і намагаюся її виконувати. Став лавреатом премій імені Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського та Миколи Леонтовича. Як композитор працюю в різних жанрах – камерна, хорова, симфонічна музика. Як науковець досліджую міжнародні фестивалі сучасної музики. Видав монографію і захистив кандидатську дисертацію на цю тему. Концертне життя цікавить мене з різних аспектів: і як менеджера, і як науковця, і як музиканта та композитора. – Пропозиція очолити Націо6 нальну філармонію України стала для вас несподіванкою? – Певною мірою так. Завершувався контракт генерального директора філармонії Дмитра Остапенка. Надійшла пропозиція долучитися до діяльності цього музичного закладу в такий спосіб. Опікуючись свого часу в Міністерстві культури України розвитком музичного мистецтва, чимало проєктів ми реалізовували в Національній філармонії, відтак багато творчих та адміністративних працівників тут мені були знайомі. Вже понад десять років у філармонії виконувалися мої твори. Національна філармонія за тривалий період своєї діяльності напрацювала багато хороших традицій. Тут створені талановиті колективи. Приміром, симфонічний та камерний оркестри вже мають свою історію. Є чимало прекрасних виконавців, які мають цікавий досвід, з ними можна працювати й далі. Сама споруда комплексу була капітально відреставрована у 1990-х роках. З іншого боку мені хотілося б мати таку візію, що Національна філармонія України повинна стати потужним філармонійним центром не лише для виконання, а й для розвитку різних напрямків та жанрів української музики, зокрема сучасної. Має бути розширення репертуарної палітри, ширше представлена музика різних епох. Так, хочеться більше чути барокової музики, якої мало в Україні порівняно з будь-якою іншою європейською країною. Філармонія має збагатитися різними сучасними напрямками і водночас випрацювати свій власний формат, свою власну концепцію. Ми не маємо нікого повторювати. Нам треба створити візію такої інституції, яка б відповідала музичним вимогам нашого музичного суспільства і потребам суспільства загалом. – Які ваші першочергові кроки? – Завершую процес ознайомлення з усіма структурними підрозділами. Відбуваються системні зустрічі: ми не просто знайомимося з людьми, ми пізнаємо стан справ і одразу вирішуємо, як реагувати на першочергові виклики. Зараз складний час, але маємо зробити все, аби Національна філармонія мала максимальні можливості для розвитку. Маємо готувати нові програми, збільшувати гастрольну діяльність, створювати комфортні умови для роботи наших виконавців. Той продукт, який ми представляємо, повинен бути завжди високоякісним, цікавим і популярним. Щодо останнього, то дехто може сприйняти це як звернення до легкої музики. Але насправді можна досить несподівано подати високоінтелектуальну сучасну музику, яка, на перший погляд, важко сприймається широким колом глядачів. І, звісно ж, треба дбати про рекламу і маркетинг. – Що треба зробити, аби до філармонії пішов глядач? – Тут є як об’єктивна, так і суб’єктивна складові. Не можна не враховувати реалій воєнного часу. Проте перед новим роком мали аншлаги. Але з огляду на безпеку філармонія сьогодні може приймати лише 160 осіб (у залі 595 місць). Загалом Колонна зала Національної філармонії має користуватися значно більшою зацікавленістю глядачів, ніж зараз. Тут є низка питань: контент, який бачимо на сцені, а також маркетингова, рекламна, інформаційна діяльність. Від усього цього безпосередньо залежить, скільки глядачів отримаємо. І це стосується не лише Колонної зали, а й інших концертних майданчиків, де виступають наші артисти. – Кілька слів про плани що6 до фестивальної діяльності. – Цей напрямок також будемо посилювати. Готуємо два традиційні філармонійні проєкти – “Київська весна” у травні та Міжнародний гітарний фестиваль у грудні. Водночас, думатимемо над іншими проєктами, у яких Національна філармонія могла би бути організатором. Зазначу, що багато музичних проєктів, які відбуваються в Києві, так чи інакше є партнерами філармонії. Наприклад, “Київ Музик Фест” чи “Прем’єри сезону”. Ці та інші фестивалі частину своїх концертів або відкриття чи закриття проводять у Колонній залі. Таким чином, філармонія долучається до них як партнер. Але хочеться, щоб було більше нашого філармонійного фестивального продукту. Проте це робота на перспективу, на час, коли ми відсвяткуємо Перемогу, відновимо повноцінні авіаперевезення. Будьмо відвертими: хороший виконавець з Європи не витрачатиме дві доби, аби доїхати на концерт потягом до Києва. Звісно, можуть бути і винятки. Але зробити потужний міжнародний музичний фестиваль у Києві під час війни просто фізично неможливо. Хоча можуть бути цікаві онлайн-проєкти. Принагідно пропоную нашим шанувальникам, які не мають змоги відвідати концерти наживо, переглядати їх на Ютуб-каналі. Як правило, це 2—3 концерти на місяць. Підбираємо для цього найцікавіші програми. – Якою має бути співпраця ге6 нерального директора і художнього керівника Національної філармо6 нії? – Дуже тісною. Художнє керівництво відповідає за зміст концертних програм. А директор має забезпечити умови, визначити магістральний напрямок руху філармонії та створити нову форму, яку наповнить змістом художнє керівництво. Проте за результат ефективності відповідає саме генеральний директор. – У 2008 році в Національній філармонії відбувся вечір, присвя6 чений 100-річчю від дня народжен6 ня Степана Олійника, вхід на який був вільний. Тоді була практика ро6 бити вільним вхід на деякі суспіль6 но значимі заходи. Чи не плануєте її повернути? – Замовником якогось заходу може бути, приміром, певна інституція або Міністерство культури України. Філармонія надає послуги з проведення цієї акції за мінімальну оплату, що покриває експлуатаційні витрати. Тоді вхід може бути за запрошенням або вільний. А для проведення власних проєктів Національна філармонія розробила зручну систему абонементів для глядачів. Тобто якщо вони купували абонемент, то це значно здешевлювало похід на концерт. Але під час війни абонементи показали свою неефективність. Приміром, людина купила абонемент і розраховує, що через десять днів буде певний концерт. Однак повітряна тривога або ще якісь непередбачувані обставини – і ми змушені переносити захід. Це незручно як для глядача, так і для нас. Пригадую, раніше у Львівській національній опері ми могли у грудні продавати квитки на травень наступного року. Це вважалося певним успіхом, бо залучалися кошти, які могли використовуватися на нові постановки. Зараз глядач не купує наперед квитків, бо не знає, чого очікувати через війну. А щоб повністю сьогодні відкрити двері на якийсь концерт – це проблема не тільки фінансова,
а й юридична. Треба шукати такі механізми, аби й глядач міг більше побачити і щоб були дотримані всі юридичні та економічні правила проведення концертів. Маємо ще одну форму роботи: згідно з наказом Міністерства культури України, один день на місяць діє безквитковий вхід для певних категорій відвідувачів за наявності вільних місць. Шкода, що нині можемо прийняти обмежену кількість глядачів і таких місць залишається обмаль. Водночас плануємо запустити проєкт “Відкрита репетиція” для студентів-музикантів, що передбачатиме участь студентів у репетиціях цікавих програм за онлайн-реєстрацією. – Напевно, плануєте якісь за6 ходи на підтримку Збройних Сил України. – Є кілька ідей, ще не готовий їх анонсувати. Але можу розповісти, що це будуть виступи наших артистів і творчих колективів, починаючи від шпиталів і закінчуючи місцем дислокації військових. Також хотілося б якимось чином підтримувати дітей музикантів, батьки яких загинули або зараз воюють, допомагати родинам, що постраждали від дій рашистів. Зараз працюємо над концепцією. Також систематично запрошуємо військовослужбовців та їхні родини на наші концерти. – Якою бачите співпрацю із за6 собами масової інформації? – Опиратимусь на досвід Львівської національної опери, в якій я пропрацював чотири роки. Там, на мій погляд, був вибудуваний досить ефективний механізм комунікації. Має бути людина, яка відповідає за контакти зі ЗМІ. Важливо, щоб був постійний зворотній зв’язок. Журналістів цікавлять певні події, особистості. Це їхній інтерес, який ми маємо задовольняти. З іншого боку, ми повинні бути ефективними у промоції філармонії, розвивати її бренд у цілому і популяризувати окремі проєкти. На певні ключові події (відкриття концертних сезонів чи фестивалів, виступи відомих виконавців тощо) запрошуватимемо ЗМІ. У деяких випадках це будуть прес-конференції, можливо, запрошуватимемо журналістів на генеральні репетиції. Окремо можемо пропонувати серії інтерв’ю тих чи інших митців, колективів. Хтось повертається з гастролей, у когось ювілей – і він може розповісти багато цікавих речей про свій творчий шлях. А хтось запустив новий проєкт і може про нього повідомити більше. Це цілий комплекс роботи, до якого хотілося б долучати фахівців. Така комунікація має бути тісною і активною. Що більше про філармонію, її артистів, нашу музику та проєкти знатимуть потенційні глядачі, то ефективніше ми зможемо виконувати свою роботу. – Які маєте плани як компози6 тор? – У мене є творчі замовлення від деяких виконавців. Маю певні творчі борги, щось недописав, щось не встиг. Намагатимусь закінчити. Зокрема, хочу зробити обробку колядки для львівських музикантів Лілії Нікітчук та Марти Кузій. Також мрію зробити твір за Лесею Українкою. Ще не знаю, чи це буде моноопера, чи певний перформанс. Ця ідея виникла в мене два роки тому і чекає свого внутрішнього оформлення. – Крім адміністративної та творчої роботи, маєте ще якісь захоплення? – У селі Лаврів Львівської області є старовинний монастир святого Онуфрія. Там похований засновник Львова галицький князь Лев. У цьому селі народився мій дідусь, і я там часто буваю. Мене захопила історія цього монастиря. Я написав про нього книжку, потім видав другу її редакцію, а зараз намагаюся завершити третю. Щоразу з’являється багато нових фактів, тепер це моє наукове хобі. – Що б ви хотіли сказати на завершення нашої розмови? – Ми не можемо лишатися такими, якими були до війни. Кожна окрема людина, весь народ, держава – ми стаємо сильнішими, мудрішими, ефективнішими. Маємо велике бажання не просто вижити, а невпинно рухатися вперед. У Європі нам почали відчиняти двері. Можемо заявити про своє мистецтво, про український народ як народ самодостатній, унікальний та самобутній. Впевнений, що ми, українці, зможемо показати позитивну динаміку розвитку в багатьох сферах. Вірю в це, і готовий працювати день і ніч, аби цей рух відбувся.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
