Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Героїчних, нескорених українців було репресовано за вказівкою ненависної москви”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Пригадаймо мужніх борців і їхні безсмертні подвиги До Дня українського політв’язня

Слово Просвіти, №03 за 2023 рік

Анатолій КОВАЛЬЧУК, учасник боротьби за незалежність України Василь Стус і Василь Симоненко належали до числа лідерів національно-демократичного руху, що зародився в Україні наприкінці 1950-х рр., у часи “хрущовської відлиги”, і тривав до початку 1970-х. Цей патріотично-просвітницький рух спротиву комуністичному тоталітаризмові, що згодом отримав назву “шістдесятництва”, ідеологічно, почасти організаційно об’єднував найкращих, найчесніших представників молодого, післявоєнного покоління наукової і творчої інтелігенції. Нечисленна, але славна когорта шістдесятників успадкувала і відповідно до тогочасних умов творчо розвинула ідеї і традиції попередніх поколінь борців за волю України. Опозиційною діяльністю відважні й талановиті люди, відмовившись від пристосуванства, служби окупантам, кар’єри і ситого життя, продемонструвала безперервність боротьби нашого народу за національні й політичні права. Дали поштовх громадсько-політичній діяльності наступних поколінь українців. 12 січня вшановуємо пам’ять і добрим словом згадуємо сотні співвітчизників, які за патріотичні переконання, що виявилися у вільній творчій і просвітницькій діяльності, понад 50 років тому зазнали репресій з боку тоталітарного комуністичного режиму. Саме 12-14 січня 1972 р. одночасно було заарештовано кілька десятків учасників національновизвольного руху, серед них – хоробрі інтелектуали: Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл і Леонід Плющ. Ця трагічна подія ввійшла в історію як “генеральний погром” українського шістдесятництва. Вона стала найбільш масштабною репресивною акцією кремлівської кліки і її київських пахолків проти українських патріотів у другій половині ХХ ст. Українські інтелігенти були заарештовані не українською владою, судові вироки їм виносилися не від імені Української держави, тривалі терміни покарання вони відбували не на території тодішньої урср. Ні першої, ні другої тоді не було. Зате існував ссср – жорстока, людожерська імперія зла. Героїчних, нескорених українців було репресовано за вказівкою ненависної москви. Чорну справу виконали місцеві колабораціоністи (кагебісти, прокурори, судді, адвокати на кшталт виродка медведчука) – огидні прислужники окупаційного комуністичного режиму. На жаль, вони ніколи не були покарані за рабську службу червоному московському драконові. Кремль дуже боявся відродження самостійницького українського руху, вбачаючи в ньому величезну загрозу для існування імперії. Тому жорстоко покарав засуджених його учасників, запроторивши їх до холодної і сирої Мордовії. У чужинській глухомані українські патріоти багато років мучилися в умовах майже цілковитої ізоляції – від світу, родині друзів. Патріотично-просвітницька діяльність шістдесятників розхитувала підвалини закостенілої комуністичної ідеології, руйнувала утопічні міфи про передовий ссср, “ґдє так вольна дишіт человєк”, про “високу комуністичну культуру”, про “особливу радянську людину”, про “переваги радянського ладу” над “гнилим капіталізмом”. Про “заможне і щасливе” життя робітників і колгоспників. Відкидаючи застарілі “класові підходи”, хоробрі українці наголошували на важливості запровадження в тодішньому СРСР загальнолюдських цінностей, перевірених часом і політичною практикою передових країн. Передусім демократичних свобод – слова, друку, зібрань, а також скасування цензури – рідної “дочки” більшовицької диктатури, пошанування людських і національних прав українського народу. Ініціатором відзначення саме 12 січня Дня українського політв’язня був В’ячеслав Чорновіл. Він завжди наголошував: засуджені за патріотичну діяльність мирні, інтелігентні українці – це політичні в’язні, ідеологічні борці, а не кримінальні злочинці, як це тлумачив лукавий кремлівський ворог. Подвижницька патріотична діяльність “шістдесятників”, які героїчно боролися за свободу, за демократію, пошанування людської й національної гідності уярмлених москвою українців та інших народів, мала для суспільства велике значення – історичне, політичне, ідеологічне, інформаційне. Брутальна розправ злочинної окупаційної влади над жменькою миролюбних інтелігентів демонструвала слабкість, страх, розгубленість і безсилля кремля. Його жорстокість і лють. Адже прирівняти ідеологічних борців до небезпечних кримінальників і на багато років замкнути їх у концтаборах – це вияв злочинної, антилюдської природи більшовизму. Демократичний світ дізнався про хоробрих українських борців за національні і політичні права рідного народу. Нова хвиля жорстоких репресій проти мирних інакодумців, підтвердила політикам і громадськості передових держав: Україна не змирилася з тоталітарним московським окупаційним режимом. Найкращі її сини і дочки не припинили боротьби за волю. А деспотична, людожерська Московія неспроможна зламати політичний, ідеологічний і духовний спротив українського народу. Інтелектуально-ідеологічна діяльність українських сміливців у неволі й після повернення з таборів і заслань дала потужний поштовх до приходу в політику сотень представників нової генерації українців. Ці люди стали ядром масового патріотичного руху, що зародився у середині 1980-х, ів силу низки сприятливих обставин, призвів до відновлення 24 серпня 1991 р. державності України. Нині, через півстоліття після трагічної події, пересвідчуємося в незмінності імперіалістичної сутності московського режиму – агресивної, антилюдської. антиукраїнської. Один з найпідліших намірів кремлівського шобла – ціною брутального потоптання міжнародного права і всіх двосторонніх угод знищити Україну, відродити деспотичну імперію зла, відновити ненависну, прокляту тюрму народців. Підлий ворог усвідомлює, що без України, без Києва як політичного, культурного та ідеологічного центру давньої Руси-України московська імперія не буде повноцінною державою. Тому понад 325 днів вона люто плюндрує нашу землю, погрожує зруйнувати економіку, вигубити або вигнати за кордон українців. Ворог не приховує: йому насамперед потрібна наша земля – найбільше національне багатство українського народу. У в’язницях окупованих московією територій, як і в сумнозвісні компартійні часи, в нелюдських умовах нині перебувають українські патріоти і захисники Батьківщини. Їхня провина перед ворогом – боротьба за деокупацію загарбаних орками земель, за Українську державу в міжнародно визнаних кордонах 1991 року. Відзначаючи День українського політв’язня, згадаймо всіх Героїв, наших попередників і сучасників, які, плекаючи вільний козацький дух, добровільно, ризикуючи життям, піднялися на святу боротьбу за людську гідність, свободу і добро Українського народу, за державність Батьківщини. Пригадаймо мужніх борців, вшануймо їхні імена і безсмертні подвиги. Слава Україні! Слава нашим Героям! На початку січня, крім новорічного і різдвяного свят, відзначаємо кілька пам’ятних та історичних дат. Серед них – дні народження політика, лідера ОУН Степана Бандери і двох видатних поетів, яскравих діячів нашої літератури, двох Василів – Стуса і Симоненка. Недовгі, але героїчні та змістовні життєві шляхи (сповнені боротьби, тривог і перемог, тому варті наслідування) відважні українці присвятили боротьбі за волю рідного народу, за його щасливу долю та визволення Батьківщини.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин