Мова єдина · с. 7сторінка оригіналу ↗
РОСІЙСЬКИЙ СЛІД В УКРАЇНСЬКОМУ ВИХОВАННІ
Слово Просвіти, №04 за 2005 рік
Як ми вже повідомляли, наш юний симпатик (і ця симпатія взаємна) Богдан Блендюк разом зі своїм листом надіслав до редакції дитячий журнал, який, на думку дитини, неприємно відрізняється від звичайної продукції, призначеної для дітей.
Йдеться про журнал із дивною назвою “Мульти Бульти”, на який давно потрібно звернути увагу дорослим, особливо батькам і педагогам. На доданій до свого листа ксерокопії цього журналу (№8 за 2004 рік) Богдан зробив відповідні зауваження: “На мою думку, картинка на с. 2 кра' сива, та не для дитячого журналу. У тек' сті діалогу під картинкою читаємо звер' нення: “Мама, мама!” Тоді як україн' ською має бути: “Мамо, мамо!” А поруч надруковано “папа” замість “тато”. За' мість того, щоб написати, як належить українською, коли це стосується вимо' ги: “припиніть”, написано калькою з ро' сійської — “припиняйте”. На іншій сторінці написано: “Папа приніс квіти. Юля налила води у вазу і поставила у воду букет”. По'перше, не “папа”, а тато; а по' друге, хіба треба вчити дітей ставити букет у воду разом із обгорткою, як це пропонується на малюнку? Далі читаємо (у дужках зазначаю, як треба було надрукувати українською): “Мама (мамо), а ти даси свої сережки? Бо усі дівчинки (дівчатка) гарні, а я ні…” Ми уважно розглянули як зауваження Богдана Блендюка, так і сам журнал та проаналізували цей справді своєрідний інструмент виховного впливу на дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. Звернули увагу й на цей цікавий зразок виховання і прикладу для наслідування: маленька дівчинка збирається до школи на перший урок і без маминих сережок якість шкільних знань, мабуть, не досягне відповідного рівня. Такої нескромності немає в українській традиції. Читаємо далі: “Коли усіх (усі) лягли спати, Вадим тихо пробрався (прокрався, крадькома прослизнув) у велику кімнату”. Далі — більше: “…бурчав папа (тато), збираючи ганчіркою калюжці води”. Узагалі, зібрати цілу калюжу води, по-українськи означає зовсім протилежне тому, про що, мабуть, хотів написати автор цього досить унікального твору; якщо ж треба прибрати розлите чи налите, тоді необхідно вибирати воду. До речі, ганчіркою це важко зробити, бо ганчірка — це маленький шматочок, яким навряд чи можливо швидко упоратись із калюжею; для цього використовується велика шмата. Щоправда, мама з нагоди цієї калюжної трагедії не бурчить, але також вживає в українських реченнях російські слова: “… виперемо і вигладимо” — себто випрасуємо. Між іншим, основна тема цього номера дитячого (!) журналу — сварка в родині. Хоча, не лише цього, бо й наступний №9 “Мульти Бульти”, який анонсується наприкінці 8-го, також не кращого змісту. “…одного разу Костя посварився з Лєрою..,” — читаємо під анонсовим малюнком, на якому надуває губки дівчинка й відвертається від неї хлопчик. Хто ж продукує це сумнівне чтиво для розпалювання негативних емоцій у дитячій свідомості? Читаємо вихідні дані: Засновник журналу — Мочалов О. В. Головний редактор — Олександр Мочалов. Автор оповідань — Олександр Мочалов. Автор малюнків — Олександр Мочалов. Макет — Мочалов О. В. То як ви гадаєте, хто має відповідати за таку “виховну” роботу: як у сфері деформування дитячої психіки, так і за нівечення української мови невігласним калькуванням із російської? До обмеженого числа “фахівців” цього журналу, поряд із паном Мочаловим О. В., варто також долучити (з огляду на посаду) і літературного редактора (вона й коректор) пані Катерину Афанасьєву. Журнал виходить 11 разів на рік тиражем 4000 примірників, зареєстрова-
ОБЕРЕЖНО, НЕГРАМОТНІСТЬ!
ний наприкінці 2003 року, поширений ув обласних і районних бібліотеках, а отже, має серйозні претензії на інформаційному ринку щодо впливу на юне покоління. Мабуть, для більшої помпезності, автор журналу повідомляє: “Усі права захищені. Часткове або повне відтворення будь-яким способом матеріалів, опублікованих у даному виданні, або їх фрагментів заборонено”. Здається, що навряд чи доцільно розводитися про права там, де із ґраціозністю слона в крамниці з порцеляною, відбувається втручання в делікатну сферу дитячої психіки за допомогою сумнівних інтермедій і впровадження суржику в дитячу лексику. А отже, виникає логічне запитання: яку культуру культивує це видання? На це запитання ми очікуємо відповіді не лише від наших читачів, а й від посадових осіб, котрі державними реєстраційними свідоцтвами КВ № 7981 від 13.10.2003 та ДК №1749 від 17.09.2003 благословили вихід видання, яке, м’яко кажучи, своєрідно трактує свої функції в національному інформаційно-освітньому, культурологічному просторі України.
z
Стефан КОСТКА за матеріалами, що їх надіслав Богдан БЛЕНДЮК із м. Івано-Франківськ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
