Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ЗВЕРНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Слово Просвіти, №04 за 2005 рік
Дорогий мій український народе! Високоповажні гості! Шановна громадо!
Я прийшов до вас із зали Верховної Ради. Там я виголосив урочисті слова присяги, записані в Конституції. Вони залишилися незмінними. Але іншою стала Україна, іншими стали ми з вами. Ми скинули з плечей тягар минулого. Більше ніхто не посміє вказувати нам — як жити, кого обирати. Я став Президентом волею українського народу. Ми з вами — його сини й дочки. Я хочу говорити сьогодні, дивлячись вам в очі. Велика честь — звертатися до вільних людей, які тримають у своїх руках долю своєї країни. Я хочу перед лицем народу продовжити свою присягу. Присягаю — ми змінимо наше життя. Моя перемога — це перемога всього українського народу й кожного громадянина зокрема. Дякую за неї Господу Богу, який дав нам Віру, Надію і Любов. Із ними ми перемогли. Молюся, щоб ми назавжди зберегли їх у серцях. Дякую українському народу за його високу довіру. Дякую всім і кожному, хто відгукнувся на мої слова “Вірю в Україну. Знаю свій обов’язок. Разом переможемо”. Ви відкрили своїй країні дорогу в майбутнє.
Дякую всім і кожному громадянинові, за кого б він не голосував. Моя перемога — це перемога всіх. Кожен має право шукати шлях для країни. Кожен має право обирати ті політичні кольори, які йому близькі. Але, дорогі друзі, дорогі українці, наш спільний вибір — кольори українського прапора, він об’єднує нас усіх, хто живе на cході, на заході, на півночі йна півдні. Дякую своїй команді, яка працювала на перемогу. Ви, мої дорогі побратими, були непохитними на дорозі, пройденій разом. Вірю — ви будете невтомними в роботі, яка чекає нас попереду. Дякую своїй родині, дружині, дітям і внукам. Ви були зі мною в найважчі дні. Ви сьогодні зі мною на святі. Вірю — ви завжди будете мені надією та опорою. Низький уклін за науку моєму батькові, Андрію Андрійовичу Ющенку, вчителю із маленького сумського села Хоружівка, в’язневі Освенциму, Бухенвальду, Дахау. Батькова правда вела мене дорогою життя й привела до високої честі стати на чолі моєї країни. Дякую моїй мамі — Варварі Тимофіївні за любов і молитву, які вберегли мене. Прошу в неї вибачення за всі болі, які довелося витримати її материнському серцю — й особливо в останні чотири місяці. Дорогі друзі! Я гордий стояти разом із вами на цьому місці!
Два місяці тому, на цей Майдан, на площі й вулиці по всій Україні вийшли мільйони людей. Наші брати й сестри, батьки та діти, друзі й сусіди стояли вдень і вночі, у сніг і мороз. Україна ловила кожний порух і кожне слово, сказане тут. Серце України билося на цьому місці. Вільні люди всього світу, наші співвітчизники, розкидані по далеких землях, стали пліч-о-пліч із нами. На Майдані Незалежності українці постали перед світом як сучасна українська нація. Мужній опір розбудив наші душі. Всі ми відчули себе громадянами України. У нас прокинулися гідність, благородство й милосердя. Озброєний лише вірою й переконанням, народ здобув прекрасну мирну перемогу. Це перемога свободи над тиранією, права над беззаконням, майбутнього над минулим. Переможцем став кожен громадянин України. Ми добилися чесних виборів і 26 грудня не розминулися зі своєю долею. Ми вільно обрали шлях, яким готові йти вперед і вгору. Наш вибір підготовлений усією нашою історією. Ми обрали достаток, бо не може бідність принижувати землю, уперше в людській історії зорану хліборобським плугом.
Продовження на с. 2
стор. 9
Парадокси кіно
стор. 10
Кличу в музей
стор. 13
Онука Ярослава
стор. 15
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
