Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · с. 11сторінка оригіналу ↗

ВАСИЛЬ КЛІЧАК: «КОЖНЕ МОЄ ДОСЯГНЕННЯ — ЦЕ ЛИШЕ СХОДИНКА ДО НОВОГО»

Слово Просвіти, №04 за 2005 рік

Василь КЛІЧАК — добре відомий нашим читачам. Навряд чи доцільно представляти директора ВЦ “Просвіта”, письменника й просто — цікавого співрозмовника, якому щойно виповнилося… Але не треба про вік, краще про те, що до дня народження іменинник отримав два подарунки: став лавреатом премії імені Олекси Гірника й премії буковинського журналу “Князь роси” імені Тараса Мельничука. Своїми враженнями від цих та інших дарунків долі пан Василь погодився поділитися з нами. ОСОБИСТІСТЬ — Пане Василю, із премій, яки* ми Вас нагороджували, яка була найприємнішою? І як Ви сприйняли нагородження премією імені О. Гір* ника? — Премій не було аж так багато. А щодо останньої — це дуже почесно. Я навіть не сподівався й про своє лавреатство дізнався від друзів. Ми видали книгу Михайла Іщенка про О. Гірника, якою я до цього часу вражений. Йдеться про відчайдушний вчинок! Досліджується причина самоспалення героя, на яке його штовхнула задушлива суспільна атмосфера. І те, що зробив Олекса Гірник, те, що зробив Василь Стус, — це подвиг. Про це повинна знати наша молодь. Їй потрібні такі приклади. Школярі, навіть ті, які не цікавляться літературою, нині ви знають і люблять Стуса. Навіть не через поезію, бо її не всі розуміють, а через те, що він зробив. Молодь поважає такі речі. — Коли починали писати, мрія* ли про нагороди? — Не мріяв. Я тоді про це не думав. — Зараз ВЦ “Просвіта” реалізує дуже цікаві проекти, серед яких — словники. Чому саме словники? — Ми видали Короткий тлумачний словник, удосконаливши старе видання. Такий словник дуже потрібний — і вчителям, й учням, і студентам. Плануємо видати змістовніший словник. Є словники, видані літературознавцями, але справжній тлумачний словник можуть зробити лише мовознавці. Цікавий проект “Україна в словах” (мовознавчий словник довідник), правда, видавати його було важко — автори весь час щось змінювали, ми три рази його верстали. — Словники — одні з найдорож* чих книг. Ваші будуть доступні по* купцям? — Наразі цей наклад — лише для бібліотек і навчальних закладів. Якщо видавництво буде мати свої гроші, тоді зможемо видати для широкого кола покупців. Думаю, дорогими наші словники й тоді не будуть. — Книги видавничого центру “Просвіта” неодноразово здобували ПРЕМІЯ ВОВК Ірина, поетка, м. Львів — за книгу “І все ж неопалима”, — висунута радою Львівської організації НСПУ, колективами Львівського музею історії та релігії, видавництва “Логос”. ГНАТЮК Володимир, педагог, просвітитель, м. Київ, — за заслуги в розвитку Національної школи в Україні; часописи “Троєщинська Січ”, — висунутий Деснянським районним управлінням освіти, м. Київ. ДЗЮБА Сергій, поет, керівник громадського медіа-клубу, м. Чернігів, — за громадсько-політичну діяльність, висунутий Чернігівською обласною державною адміністрацією, радою профспілки “Чернігівщина”, центром служб для молоді, центральною міською бібліотекою. ЗІНЧЕНКО Олександр, ТИМО- ШЕНКО Юлія, ЮЩЕНКО Віктор, відомі громадські й державні діячі, м. Київ, — за особистий внесок у консолідацію нації, піднесення авторитету української влади, висунуті редакцією журналу “Косень”, м. Житомир. ЗІНЧУК Станіслав, письменник, публіцист, м. Київ, — за твори останніх літ, зокрема, з історії українського шістдесятництва, як явища віку XX, книгу “Екран пам’яті”, — висунутий секретаріатом Київської організації НСПУ. КОБЕЦЬ Василь, письменник, громадський діяч, м. Вінниця, — за книжки “Не остання любов, не остання”, “Під знаком скорпіона” і громадську діяльність, — висунутий Вінницькою обласною облдержадміністрацією, організацією призові місця в різноманітних кон* курсах… — Так, Воробйов, Наливайко. Із Наливайком ми дуже б хотіли продовжити співпрацю, у нього дуже цікаві твори. Ми зараз хотіли б видати окремим томом щось із творчої спадщини Миколи Лука ша. Ми навіть видали медичну енциклопедію. — А з молодих нікого не хочете видати? — Хотілося б. Мені дуже сподобалася “Солодка Даруся” Марії Матіос. Але відомі письменники зараз самі вибирають видавництва. І це — правильно. Хоча є багато цікавих людей, яких би хотілося видати. — Із якими цікавими людьми Ви зустрічалися? Яких людей вважає* те своїми вчителями, друзями? — Можуть чогось навчити й старші люди, а можуть і ровесники. Так, у гуртожитку я жив із Антоном Морговським. Вважаю другом Василя Герасим’юка, із яким зараз не так часто й зустрічаюся, хоча знайомі ми з десятого класу. Ще в студентські роки познайомився з Володимиром Куліничем, який на мене справив величезне враження. У нас тоді була інформаційна блокада, а Володимир розповідав мені дуже багато про літературу, про політику. За ці погляди він сам і поплатився — його виключили з університету. Володимир тоді здійснив вчинок. Не кожний здатний на вчинок, а він зробив це. Тоді він був секретарем парткому й 22 травня у вишиванці пішов із квітами до пам’ятника Шевченку. Але Володимир продовжував приходити до друзів у гуртожиток і розповідав багато цікавого. Радію дружбі з моїм земляком Євгеном Жовтяком. Він дуже порядний. Він часто в мене бував у гостях, до мене приїжджав його батько. Батько йому завжди наказував: “Щоб ти пішов до Василя на Святвечір — скуштувати куті”. Моя дружина з Львівщини, тому ми завжди святкували. — А чому обрали Київ для на* вчання? — Хотілося навчатися саме в Києві. Тут цікавіше. Та й батьки були задоволені. — Батьки не протестували про* ти того, що Ви залишаєтеся в сто* лиці? — Вони хотіли, щоб я залишився з ними. Але, з іншого боку, раділи за мене. Крім того, із ними була сестра. Батьки розуміли, що обдарованій дитині в селі (я родом із Прикарпаття) досить важко. Я, коли почав вчитися, придбав у кіоску журнал, московський, на обкладинці був Іван Миколайчук. У цьому журналі було інтерв’ю з Миколайчуком, із якого я запам’ятав одну фразу: “Человек родился и вокруг него — соп ротивление материалов”. Я все життя пам’ятаю, що потрібно долати цей опір. Іноді дитина має якийсь талант, а батьки цього не розуміють або розуміють однобоко. Часто й від рідних, і від оточуючих можна почути фразу: “Навіщо тобі це”. Цей опір потрібно ламати, інакше нічого не досягнеш. — Зараз часто буваєте на бать* ківщині? — Ні, батьки померли. Хата стоїть пусткою, нема до кого їздити. — До дня Вашого народження Ви отримали дві премії. Не вважаєте це знаковим? Як взагалі сприймаєте день народження — як поріг? Щось плануєте? Щось залишаєте? — Напевно, є якийсь поріг. Це для того, хто вірить. Як казав один мій знайомий, головне, — щоб було заповнення, тоді все сприймати легше. А щодо знаковості — напевно, не було такого дня народження, щоб не прийшов хтось незапрошений. І так якось склалося, що з багатьма цими людьми я мріяв познайомитися. — Найбільше Ваше досягнення? — Щодо роботи, я — консерва тор. Із віком переконуєшся, що справжні цінності — це те, що ти маєш. У мене чудова сім’я: хороша дружина, розумні дочки — старша працює юристом, молодша навчається. Вони весь час прагнуть навчитися чогось нового. Мене тішить те, що маю заради кого працювати, що мій досвід, професіоналізм потрібний людям. Кожне моє досягнення — це лише сходинка до нового. Розпитувала Марія КРИШТОПА z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин