Рідний край · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЩО ШУКАЮТЬ СПУДЕЇ У МУЗЕЇ ГЕТЬМАНСТВА
Слово Просвіти, №04 за 2005 рік
УКРАЇНСЬКІ МУЗЕЇ
Галина Іванівна Ярова, директор Музею гетьманства, вважає, що минулий рік особисто для них є знаковим як рік приїзду Олени Отт-Скоропадської — дочки Павла Скоропадського. 85-річна пані приїхала для того, аби подарувати 8 мистецьких творів музеєві. Серед них — портрети гетьманів і дружин козацької старшини. Є портрети Насті Скоропадської та Наталі Розумихи, матері Олексія і Кирила Розумовських, Богдана Хмельницького, Данила Апостола, Павла Полуботка. Вони були написані на пам’ять про ті картини, що висіли в маєтку в Тростянці в батька Павла Скоропадського, але будівля згоріла, і батько вирішує відновити їх, замовивши Ользі Мордвиновій, що була подругою його дружини Ольги Скоропадської. У 1980 році пані Олена передала картини до Філадельфії в інститут В’ячеслава Липинського. Нарешті, за її наказом їх переслали в Україну. Прийшли картини наприкінці квітня 2004 року й чекали приїзду О. Отт-Скоропадської. Але вручення картин не було єдиною метою приїзду п. Олени в Україну. Вона репрезентувала в Будинку вчених свої “Спогади”. Книгу уровані Курилівці… Найпровінційніша провінція південно-західної частини Вінниччини, типове подільське містечко, що розкинулося на мальовничих пагорбах обабіч берегів співучої річечки Жван, центр району, що впритул межує з Хмельниччиною і Чернівеччиною. Райський куточок… Так назвав цю місцину відомий російський поет Василь Мамнєв, навідавшись сюди чверть віку тому. Стояв на узвишші біля залишків муру, зведеного руками козака Чурила, вдихав п’янкий аромат розквітлих садів, вслухався в мелодію Жвану, а з уст зринало зачудоване: — Неземна краса! Цей рай створений для того, аби в ньому народжувалися художники й поети. Мамнєв мав рацію. Так, це в цьому краю, в селі Плоскому, де над усе люблять працю і пісню, народилась і зросла журавка з подільського жита, видатна поетеса сучасності Ганна Чубач. Працює вона в українській літературі чотири десятиліття. Створила за цей час чимало справжніх перлин лірики, яким судилася завидна доля будити живе відлуння в душах шанувальників її поезії. А їх — мільйони!
видано видавництвом Львівського університету невеликим накладом. З 1993 року Олена передала Музею гетьманства близько 90 речей. Окрім цього, вона подарувала деякі речі Музею збройних сил України, дещо Музею
Це тут, де річечка Жван впадає в широкоплинний Дністер, у селі Жван зробив перші кроки в своєму житті талановитий поет і кінорежисер, перший лауреат премії імені Василя Симоненка Станіслав Чернілевський. Це про нього Дмитро
В’ячеслава Липинського біля Луцька, а також передала Україні величезні архіви. Музей за 10 років став інформаційним центром для багатьох структур України: видавництво “Марка України”, Монетний двір і Національний банк України звертаються до працівників музею як до консультантів. Нові марки й монети, що пов’язані з добою Козаччини, не з’являються без підтвердження спеціалістів. Велике значення для популяризації Музею має передача на радіоканалі “Культура” “Наш родовід”, що виходить щосереди. Музей підтримує зв’язок із Полтавським краєзнавчим музеєм. Часто доводиться підшукувати інформацію для досліджень колег. Згодом виданою літературою обмінюються. У добрих стосунках із Музеєм Полтавської битви, Дніпропетровським історичним музеєм, Бережанським музеєм Тернопільської області, Чернігівським лантом нагородив Бог цю прекрасну людину”, і автор цих рядків. Ми з Василем не народилися тут, прибули сюди в цілком зрілому віці, але серцем і душею прикипіли до цієї бідної на ґрунти, але надзвичайно багатої на таланти землі (Ще б пак: у історичним музеєм, Батуринським та Білоцерківським краєзнавчими музеями. У Київському історичному музеї збережені речі Богдана Хмельницького, хрест Петра Сагайдачного, деякі клейноди, портрет Івана Мазепи, дуже цікавий портрет Байди Вишневецького. Як помітили співробітники, курсанти МВД та СБУ приходять у квітні, коли вивчають діяльність Павла Скоропадського. Студентів Київського університету імені Тараса Шевченка найбільше цікавлять листи Івана Мазепи до Мотрі, а “спудеї” Києво-Могилянської академії часто працюють у фондах. В індивідуальному порядку найчастіше відвідують музей літні люди, одначе згодом приводять онуків, а потім приходить цілий клас. Серед відвідувачів багато й іноземців. Основний фонд музею налічує до 5 000 експонатів, а допоміжний — до 4 000. Найцікавішими та найдорожчими експонатами в ісщо колись на цьому обійсті збивав роси зі споришів малий Федько. Багата талантами земля… Написав ці слова — і стало прикро на душі: хто нині з молодих знає про ці таланти? Поцікавився якось у випускниці-відмінниці однієї торичному плані директор вважає: печатку гетьмана Павла Скоропадського, сорочечки його доньок Олени та Єлизавети та паспорти дружини й доньки Симона Петлюри для закордонних поїздок. Формуючи колекцію, музей закуповує сучасні монети, марки, конверти. У 2004 році було здійснено видання трьох книг із серії “Генеалогія українського козацтва” заступника директора музею Володимира Кривошея. Це перший том “Нарисів історії козацьких ползабувають розповідати на уроках про письменників-земляків, не цікавляться їхньою творчістю. Ось факт. Чотири роки тому ми з Василем Гарвасюком із метою популяризації та пропаганди творчості письменників-земляків видали книжку нарисів “Вони з Придністров’я”. На жаль, мало хто зацікавився нею. Хоча ще років десять тому про таку книжку говорили чи не на всіх нарадах педагогів району. Неймовірно. Але, як висловився відомий політик, маємо те, що маємо. Є й інші, надто вагомі, причини того, чому не лише школярі, а й люди більш солідного віку не читають творів земляків. І серед них — розвал державних видавництв. Це він заблокував письменникам шлях до читача, відтак нова книжка поезій Василя Гарвасюка “Пора осмислень” побачила світ після 15-річного “застою”, а моя “Притча про дублянку” — після 13-річного. Радість тримати в руках ці збірки нам подарували благодійники, що мешкають за тисячі кілометрів од Мурованих Куриловець. Прочитавши ці рядки, дехто з читачів із подивом запитав: “Невже не можна вдома знайти спонсорів?” Знайдете… Ми з Васи-
z
Інтер’єр зали П. Скоропадського
z
ків”, “Переяславський полк” та “Білоцерківський полк”. Усього в серії заплановано видати ще 19 книг автора. У музеї постійно працюють художні виставки. Мені особисто пощастило побачити вернісажі: “Мистецтво, обпалене вогнем”, де були представлені роботи дитячих гуртків гончариків, та виставку сучасного іконописця Олександра Охапкіна.
Експозицію розглядала і співробітників розпитувала Юлія НЕКРАСОВА
ТАЛАНОВИТА ЗЕМЛЯ лем спробували. Наче від спасівських мух, відмахувалися від нас базарні бізнесмени-спекулянти. Не допомогли нам нардепи Олександр Шпак і Володимир Майстришин, не допомогли райдержадміністрація і райрада, до яких ми неодноразово зверталися. …Заростають стежки до бібліотек. Та й чого до них іти — на полицях пилюжаться лише соцреалізмівські томи. І все ж: багата на таланти мурованокуриловецька земля. Підростають нові покоління поетів, музикантів, художників. Побувайте на виставках, концертах митців, уважно перегляньте сторінки вихідного дня в райгазеті “Наше Придністров’я” і ви переконаєтеся в цьому. Отож, геть думи сумні! Я вірю: побуваємо ми на справжніх книголюбських святах. Ще цікавіших, змістовніших і величніших від тих, що відбувалися років десять—п’ятнадцять тому. Талановита земля не терпить байдужості. Тим паче — в райському куточку.
Никанор ДУБИЦЬКИЙ, член Національної cпілки письменників України, Вінницька область, смт. Муровані Курилівці
Музей гетьманства, що знаходиться на вулиці Спаській у старовинному ошатному будинку кінця XVII — початку XVIII століття, відомий у Києві як “Будинок гетьмана Мазепи”. Мазепа спорудив на Подолі Богоявленський собор у Братському монастирі, розбудовував Києво-Могилянську академію, а собі поставив одноповерховий будиночок (другий поверх був зведений пізніше). Усередині будинку ніби поринаєш із головою в ті далекі часи... Дякуючи колишньому меру Києва Іванові Салію, будинок було передано під музей. До революції він був власністю київських купецьких родин, а опісля його було передано під комунальні квартири. У 1992 році за сприяння фонду Івана Мазепи будинок реставровано, а в березні 1993-го — створено музей. Надзвичайно велику роль у цьому відіграла українська діаспора, зокрема Мар’ян Коць. У музеї діють постійні експозиції “Гетьман Іван Мазепа” і “Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”. Широко висвітлена діяльність українського державотворця Симона Петлюри.
Печатка гетьмана П. Скоропадського. 1920-ті рр. Подарунок О. Отт-Скоропадської. 1999 р.
Фраґмент карти України Йоганна Баптіста Гоманна (копія). Нюрнберґ, Німеччина. 1716 р.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
