Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЧИ МОЖЛИВІ НОВІ КРУТИ?
Слово Просвіти, №04 за 2006 рік
ДАТА
Щорічно, відзначаючи День пам’яті героїв Крут, мимоволі замислюємося над долею сучасної молоді. Адже молода жертва в боротьбі з чужою силою для кожного покоління українців стає ледь не історичною закономірністю. Наші матері з жалем згадують, які молоді, гарні й віддані Україні хлопці загинули в боротьбі УПА. Кажуть, що таких тепер немає... Напевно є, але вони інакші і боротьба в них інакша. Виникає затаєна думка: чи можуть бути нові Крути? Більшість скаже, що ні. Проте нам важко позбутися переживань за нашу молодь, пам’ятаючи, як історія клала на плечі кожного молодого покоління новий хрест української долі. Якщо провести паралелі з передісторії трагедії під Крутами до сьогодення, можна побачити багато аналогій. Інформаційна доба дає можливість багато що попередити, змінити й не залишати так багато проблем наступному поколінню українців. Пам’ять Крут повинна застерігати нас хоча б від повторення фатальних помилок. Вони завжди ті самі і їх щонайменше дві: нездорове захоплення красивими ідеями соціал-лібералізму і незрозуміла нехіть до плекання власної сили. У сучасній Україні все це є в багатьох варіантах і поєднаннях. Результат один — українська молодь втрачає перспективу українськості. Суспільство швидко і дивно змінюється, на Україну стало модно казати “ЦЯ КРАЇНА”. Відходить українська душа. Цього не хочеться чути, як і слів “духовний Чорнобиль” чи хтось придумає — “духовні Крути”. Ми мастаки себе застрашувати і творити “красні слівця”, але найбільше ми себе заспокоюємо, присипляємо. Пам’ять про Крути, як український символ-докір, пробуджує провини зрілого покоління політиків перед поколінням молодим. У ті часи молода новопроголошена українська держава опинилася під впливом ідей соціалізму й романтичної ілюзії братства народів. Мало хто замислювався над проблемами захисту кордонів, інформаційного захисту, співвідношення чужих і своїх при владі. У результаті соціалізм без опори на відроджуваний національний ґрунт лише полегшив роботу московським більшовицьким агітаторам за темниками Троцького. А ще українці вирішили щиро поділити владу за етнічним принципом із представниками впливових етносів, але не поспішали взяти як слід свою частку відповідальності за державу. Хтось виявився спритнішим, і справжніх українців при владі стало чомусь малувато. Уже тоді виникла божевільна ідея роззброєння серед багаття війни. Через це трагедія Крут стала неминучою і таких трагедій було немало, вони зійшлися в одну: молоді українці не унаслідували справжньої самостійної держави. Замість неї вони одержали Радянську Україну — ілюзію, задля втішання якою їм треба було забути предків і рідну мову. Можна сотні разів звинувачувати в цьому агітаторів-більшовиків і зажерливість Російської імперії, але проблема залишається та сама — українці проявляють фатальну нерішучість, коли треба голосно заявити про власну відповідальність за державу, як це повинен зробити корінний етнос, історичний спадкоємець заповідей поколінь, що здавна жили на українській землі. Кожен державний народ у слушний момент це проголошує, нікого не питаючись і ні на кого не оглядаючись. Це нормальна поведінка державного народу. Мовчать політики, поблажливо усміхаючись на заяви націоналістів, немодних у часи глобалізації і лібералізму. Немає чим тішитися, адже ми маємо домінування чинників соціалізму і експортованого лібералізму в усіх структурах влади. Може, це нормально і прогресивно для ситих і традиційно національних держав Європи, США, але в Україні все це не лягає на твердий національний ґрунт. Національну основу досі ніхто і не збирався відроджувати, радше навпаки. Соціалізм країн Скандинавії — це той же соціалізм Мороза, але побудований на традиціях нації. Китайський соціалізм — стовідсотково китайський. Національні соціалісти і комуністи хоч і говорять про дружбу народів, але переконані в тому, що світ живе за законами жорсткої конкуренції. Україна має соціалістів Мороза і Вітренко, комуністів Симоненка, реґіоналів та інших, які своїми наївними заявами про дружбу народів і домаганнями державної мови сусідньої держави насправді лише полегшують вплив на Україну всіх зовнішніх сил. А тим часом комусь чужому зі світу легше буде збаламучувати голови українцям через чужі газети, чуже телебачення, і лізти в українську кишеню за своїм надприбутком. Хоча це не може тривати вічно, народ нарешті спам’ятовується і хапає пожадливу руку. Найгірше, коли це здійснити буде нікому. Така небезпека є, якщо молоде покоління не відкине ілюзій, якими нас безкоштовно годує світ із рук соціалістів, лібералів і п’ятих колон, що прагнуть на перше місце в державі. Попри легковажний скепсис молодого покоління, від цих проблем не так легко відкараскатися. До старих помилок додадуться поради чужих шкіл чужої демократії, інформаційна беззахисність нації і жорстка світова конкуренція під тиском глобалізації. Це велика небезпека для молодих патріотів ідеї і власного добробуту. Політика маніпулює чи навіть жонглює національним, але її суть — це економіка. Слід узяти на прапор успішності українську мову і українські національні цінності — це допоможе конкурувати у світі всім громадянам незалежно від етнічної приналежності. Молоді громадяни України повинні довести, що справжнє українське є найкращим, наймоднішим і конкурентоспроможним у першу чергу на території держави, а потім — у світі. Після Крут банда Муравйова гасала по Києву і відстрілювала людей у вишиванках і тих, хто говорив українською. Нові Крути можуть відбутися непомітно, як звичайна технологія сучасної інформаційної війни. Суспільство може і не помітити жорстокої битви за те, чи буде сильною, справжньою і відповідальною за державу нова українська молодь. Наслідками теж не будуть відстріли етнічних українців. Вишиванки матимуть успіх на подіумах і фольклор забавлятиме туристів. Просто може катастрофічно поменшати тих, хто говоритиме і думатиме по-українськи. Як і колись, ціною бою є Київ, його молоде українське обличчя і дзвінка українська мова. Вся Україна вслухається в голос столиці й тому українці не вийдуть із шанців, поки українська правда не рушить із київського майдану аж до околиць. Народ пам’ятає сотні програних битв, нерішучість Виговського і легковажність Богдана, тисячі жертв голодоморів і несходимого Сибіру. Бій під Крутами як український бій за світову перспективу перемістився в центр і його має виграти молодь не кулями і багнетами, а українським словом і українською силою, опануванням нашого інформаційного простору і нашої політики. Те, що робиться в нашому інформаційному просторі, дуже нагадує роззброєння української армії в часи Центральної Ради. Якщо українські політики зрозуміють відповідальність моменту, молодь матиме підтримку і виграє битву-самоутвердження. Тому пам’ятаймо про Крути!
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
