Політика · с. 6сторінка оригіналу ↗
ГОЛОВНИЙ УРОК ДНЯ
Слово Просвіти, №04 за 2006 рік
Радіозвернення Президента України Віктора Ющенка 21 сiчня 2006 р.
Шановні співвітчизники! Дорога українська громадо! Сьогодні я буду говорити про День Соборності. Події останніх тижнів змушують нас уважніше перечитувати драматичні сторінки української історії. Проаналізувати помилки, яких припускалися навіть великі українці. Шукати в тих подіях відповіді на виклики сьогодення. Ми згадуємо Акт Злуки, проголошений у Києві на Софійській площі 22 січня 1919 року. Тоді в одну соборну й демократичну державу об’єднався український народ, який на той час уже мав свої державні утворення — Українську Народну Республіку й Західноукраїнську Народну Республіку. Під прапор єдиної держави стали люди, різні за своїм походженням, освітою, майновим станом і звичаями. Їх об’єднало розуміння того, що тільки соборний народ є нацією. Акт злуки став політичним актом, який достатньо не оцінений ще й досі. Століттями розірваний тридцятимільйонний народ не тільки визволився з неволі, а й без тривалих парламентських дебатів возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. І хоча через низку тодішніх обставин національна революція зазнала поразки й Україна знову виявилася розшматованою, але знак у вічність був поданий. За незалежність боролися тисячі патріотів ОУН—УПА, правозахисники в “імперії зла”. Знаменним етапом піднесення духу свободи став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акта Злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних реґіонів України. Ось так подія на Софійській площі далекого 1919 року готувала повалення радянської системи й відновлення національної держави. Головний урок Дня злуки — це усвідомлен& ня того, що тільки в єдності сила. Поразка УНР, увесь історичний досвід помилок постійно нагадує — головною, незаперечною, неперехідною цінністю для всіх нас є незалежна, соборна держава. Лише за умови політичної та економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Лише сильна держава й сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності. Нова епоха посилає нові виклики. Найбільшим випробуванням і на сьогодні залишаються не стільки економічні чи соціальні негаразди. Вирішити ці проблеми ефективно і швидко можна тільки об’єднавшись, тільки тоді, коли ми разом готові зустріти виклики й подолати їх. Як Президент України, своєю головною місією я бачу роботу на ідею об’єднання. Я не дам жодного шансу жодній політичній силі дестабілізувати країну, використовувати релігійні, мовні чи ідеологічні розбіжності для розколу і розбрату під час виборчої кампанії. Я не дозволю жодній політичній силі спекулювати на темі федералізму й сепаратизму. Мій народ пройшов випробування на міць і довів, що Україну вже ніколи не розлучити зі свободою, не роз’єднати в розбраті на “східняків” і “західняків”. Київ — серце України, Захід — її совість, а локомотивом України називають Південь і Схід, де зосереджені найбільші індустріальні гіганти країни. Наш народ склав свій іспит на демократію. На жаль, його ще не склала українська політична еліта, яка сьогодні витрачає час на чвари й передвиборні війни. Нашим політикам треба брати уроки відповідальності й коректності, навчитися нарешті жити з Україною в серці, а не думати в першу чергу про себе в Україні. Тому сьогодні я звертаюся до всіх політичних сил, до лідерів всіх парламентських фракцій із закликом. Ми маємо продемонструвати суспільству, що для нас є цінності, вищі за передвиборні баталії. Давайте разом відзначимо День Злуки, дамо сигнал суспільству, що українці вміють робити уроки з власної історії. Я запрошую український уряд, народних депутатів, усі політичні сили 22 січня 2006 року разом зібратися в історичному Будинку вчителя, де було підписано Четвертий універсал. І разом вшанувати сторінки української історії. Не забуваймо про Софійську площу 1919 року, “живий ланцюг” 1990 року, Майдан 2004 року! Пам’ятаймо дні, коли ми разом визначали долю своєї країни. Єднаймося в ім’я кращої долі! У єдності — наша сила. Будьмо гідними своєї історії! Хай береже вас Господь!
www.president.gov.ua Фото Івана ПИЛИПЕНКА
z
22 січня 2006 року. Київ. День Соборності. Президент України вшановує пам’ять Тараса Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
