Політика · с. 6сторінка оригіналу ↗
«УСІ ВТЯГНУЛИСЯ В ПЕРЕДВИБОРНУ КАМ(
Слово Просвіти, №04 за 2006 рік
ВИБОРИ—2006
Навіть у державах з усталеною демократією вибори загальнонаціонального плану практично загострюють політичну ситуацію. У країнах, які вийшли з тоталітарної системи, — це норма. Звичайно, що Україна в цьому плані не становить винятку, бо, починаючи з 1920 року, коли український уряд опинився у вигнанні, керівниками України здебільшого були неукраїнці. І саме вони впливали на формування елітарного прошарку суспільства. І зробили все, щоб українське звичаєве право, завдяки якому збереглася українська нація і українські традиції, були знищені. Саме закритість списків стала причиною, що вибори 2006 року частина українських політиків хоче зробити інструментом приходу до влади фінансово-промислових груп, а не вибором ідей та особистостей. І щойно усвідомлення цієї ситуації дозволяє зрозуміти процеси, які мали місце у середині січня в Україні. Як і в попередні роки, застосовуються вже випробувані інструменти втоми суспільства від величезної кількості суб’єктів виборчого процесу. Центральна виборча комісія України зареєструвала 45 таких суб’єктів із 53, які бажали боротися за мандати. І хоча часто можна почути думку, що така кількість — це вияв амбіцій, насправді це проект на розбивання виборчого поля противника. Нині виборчий двобій, як і під час президентських виборів 2004 року, ведеться за геополітичне місце України в системі світових координат. У першу чергу партія Януковича—Ахметова “Реґіони України” та її сателіти хочуть відвернути українську державу від європейського шляху й назавжди прив’язати до російського вектора. Екс-прем’єр, лідер партії “Реґіони України” розпочав активну кампанію, щоб переконати суспільство в неправильності курсу розвитку України. На сході й півдні держави Віктор Янукович вимальовує для людей картини, що приєднання України до єдиного економічного простору з Білоруссю, Росією, Казахстаном — це найбільша вигода й перспектива для держави. І ці тези, за замірами соціологів, дають йому 30 відсотків підтримки. Окрім проросійського вектора в політичному й економічному розвитку, Віктор Янукович намагається переконати потенційних виборців, що їм буде краще жити, коли в українській державі другою державною мовою буде російська. Виявляється, що російська мова, як друга державна, за словами Віктора Януковича, зніме багато суперечностей, які нині є в суспільстві. Водночас він заявляє, що на рівні простих людей цієї проблеми не існує. А коли не існує проблеми, то навіщо її створювати? Однак це вже інше питання, а точніше свідчення того, що Віктор Янукович і партія, яку він очолює, виконує чуже замовлення. Коли подивитися телепередачі головних російських каналів з їхньою антиукраїнською риторикою, то ні в кого не залишиться сумніву, хто є замовником процесів, які відбуваються в Україні на навколо України. Керівництво Російської Федерації в черговий раз зробило ставку на Віктора Януковича для реваншу після програних президентських виборів. Звичайно, що керівництво й політичні сили Російської Федерації не обмежують свого впливу тільки на проросійські сили в Україні. Вони мають досить поважний дестабілізуючий чинник для України — базу Чорноморського флоту. В останні дні російські війська в Криму брязкали зброєю, вільно розгулюючи по території українського міста Севастополь і навіть добралися до Херсона, порушуючи статтю 15 угоди щодо базування Чорноморського флоту. 20 морських піхотинців Чорноморського флоту РФ взяли під свою охорону маяк “Сарич” і вивісили табличку с написом “Територія Російської Федерації”. Українські дипломати вважають незаконним переміщення піхотинців Чорноморського флоту РФ по території України і з цього приводу Росії була надіслана нота протесту. Росія не дуже перейнялася цією нотою і в формі ноти намагається переконати й Україну, і світ у своїй правоті. Однак у даній ситуації Росії зовсім не йдеться про правду, а про збереження України в зоні свого впливу. З історії знаємо, що в подібних ситуаціях для Росії не існує ніяких законів. Окрім зовнішнього чинника провокування напруження, є також і внутрішній. Представники національнодемократичних сил напруження в державі пов’язують також із тим, що представники фінансово-промислових груп, які іменують себе опозицією, прагнуть на парламентських виборах повернути з лишком те, чого вони позбулися у грудні 2004 року. І великі надії покладають на змінену Конституцію. Поспіхом внесені зміни до Основного Закону, замість демократизації суспільства та покращання роботи влади, насправді призвели до правового хаосу та до дестабілізації інститутів влади. За словами міністра юстиції Сергія Головатого, в Україні виникло двовладдя, що, з точки зору права, є повним абсурдом, проте в реальності це небезпечне політичне явище. Воно є наслідком постійного ігнорування законів у першу чергу з боку Голови Верховної Ради, наголошує міністр. Нині і Конституція, і рішення Конституційного Суду змушують депутатів голосувати особисто, що не підлягає навіть дискусії у демократичних країнах. Коли в 2004 році двоє членів польського парламенту спробували проголосувати за колег, то за цей вчинок прокуратура домагається для них по 8 років позбавлення волі. Головним аргументом для такого суворого покарання є дискредитація в очах світу парламентаризму та демократії. І коли я свого часу спробував поставити цю проблему перед Головою Верховної Ради, то виявилося, що він не бачить у такій відвертій нарузі над законом нічого особливого, що само собою вже є особливим прецедентом. Тому Голова Верховної Ради Володимир Литвин поособливому дивиться на світ, на парламент та на свою посаду. Він вважає, що позитивним моментом минулої сесії було те, що Верховна Рада певною мірою забезпечує рівновагу і діалог у суспільстві. Він твердить, що зараз не бачить прагнення і бажання з боку уряду налагоджувати співпрацю з парламентом. За його словами, це пов’язано передусім із тим, що “всі втягнулися в передвиборну кампанію”. Проте у виборчу кампанію втягнулася і більшість нинішніх депутатів, у тому числі й він. Тому не буде результативності роботи і від дев’ятої сесії IV скликання. Досвід усіх останніх перед виборами сесій показує, що тоді до краю посилюється популізм. Сесія, яка розпочнеться 7 лютого, не буде винятком. Багато хто буде хапатися за соломинку. Багато політиків, які ще рік тому вважали себе “князями” України, не тільки спадуть зі своїх “князівств”, а й опиняться поза великою політикою. До таких соціологи відносять соціал-демократів.
Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
